9 кілометрів до Херсона, 20 – до їжі: як російська окупація перетворила українські Олешки на місто на межі голоду

В окупованих Росією Олешках Херсонської області люди варять суп із дикорослої зелені, намагаються пройти двадцять кілометрів по замінованих дорогах за продуктами, а лікарня просить жителів принести хоча б трохи крупи для лежачих пацієнтів. Остання успішна поставка продовольства відбулася 26 травня 2026 року. Відтоді нормальне постачання так і не відновилося.

Автор: Олександр Хмельницький

25 вересня 2026 американський телеканал ABC News опублікував великий репортаж про гуманітарну катастрофу в місті. Того ж дня з’явилися нові свідчення жителів, волонтерів і представників української адміністрації. Комісар Ради Європи з прав людини Майкл О’Флаерті вимагав забезпечити безпечну евакуацію цивільного населення та безперешкодну доставку гуманітарної допомоги.

У самих Олешках, за оцінкою української міської військової адміністрації, залишаються приблизно дві тисячі осіб. Разом із навколишніми селами — близько шести тисяч, серед них 182 дитини. Точну кількість встановити неможливо: зв’язку майже немає, люди зникають з поля зору родичів, деякі самостійно вибираються через мінні поля.

Все це відбувається буквально навпроти звільненого Херсона. Два українських міста розділяють приблизно дев’ять кілометрів по прямій, Дніпро і лінія фронту.

Якими були Олешки до російського вторгнення

Олешки (ось він на Гугл карті – https://maps.app.goo.gl/Ee37c5txzzY2pryDA) — старовинне місто на лівому березі Дніпра, відоме ще своєю козацькою історією. У 1711–1728 роках неподалік існувала Олешківська Січ. Пізніше місто отримало назву Цюрупинськ, а в 2016 році йому офіційно повернули історичну назву.

До повномасштабної війни тут проживали близько 24 тисяч осіб. Олешківська громада — адміністративне об’єднання міста з дванадцятьма навколишніми населеними пунктами — налічувала приблизно 40 тисяч жителів.

З Херсона сюди їздили відпочивати, купувати продукти, відвідувати знамениті Олешківські піски — великий природний масив піщаних ландшафтів, оточений лісами і дніпровськими плавнями. Працювали лікарня, школи, магазини, підприємства, існувало регулярне транспортне сполучення з обласним центром.

У лютому 2022 року звичне життя закінчилося.

24 лютого — 14 квітня 2022 року: як Росія захопила Олешки

Вранці 24 лютого російські війська почали наступ з окупованого Криму на Херсонську область. Олешки опинилися на одному з напрямків руху військової техніки до Антонівського мосту — стратегічного переходу через Дніпро, що з’єднував лівобережжя з Херсоном.

Російські підрозділи з’явилися в районі міста вже в перший день вторгнення. Йшли бої за міст і прилеглі території. Пізніше російські військові почали заходити безпосередньо в житлові квартали.

Але українське місцеве самоврядування ще продовжувало працювати. Міський голова Євген Рищук і співробітники муніципальних служб намагалися зберігати управління містом, забезпечувати комунальне господарство і підтримувати порядок.

8 березня 2022 року сотні жителів вийшли на протест проти російської окупації. Люди йшли вулицями з українськими прапорами, вимагали виходу російських військ. Тоді ще залишалася можливість публічно висловити незгоду, хоча обстановка швидко ставала небезпечнішою.

14 квітня російські військові зняли український прапор з будівлі міської адміністрації і вивісили російський триколор.

Того дня Рищук повідомив, що російські підрозділи повністю заходять у місто і самостійно починають патрулювання вулиць. Місцеві патрулі відмовилися працювати спільно з ними.

Поступово з’явилися російські окупаційні структури, почалися затримання, перевірки і тиск на жителів. Таким чином, військова окупація території почалася ще 24 лютого, а квітень став часом остаточного витіснення українського муніципального управління з міста.

Листопад 2022 року: Херсон звільнили, а Олешки залишилися навпроти

У вересні Росія провела на окупованій території Херсонської області так званий референдум, після якого оголосила про анексію регіону. Україна і переважна більшість міжнародного співтовариства не визнали законність зміни кордонів.

11 листопада 2022 року українські війська звільнили Херсон. Російська армія відступила з правобережної частини області, але утримала Олешки і сусідні населені пункти на східному березі.

Дніпро перетворився на лінію фронту. Антонівський міст був зруйнований, звичне сполучення між містами припинилося.

Для залишених жителів це стало окремою трагедією. Херсон знаходився зовсім поруч, але потрапити туди вже не можна було звичайною дорогою. Багато хто сподівався, що українські війська незабаром звільнять і лівобережжя. Частина сімей вирішила не виїжджати саме з цієї причини.

У березні 2023 року російська окупаційна адміністрація навіть оголосила про повернення місту радянської назви Цюрупинськ. Для України його офіційною назвою залишалися і залишаються Олешки.

6 червня 2023 року: місто опинилося під водою

Після руйнування Каховської гідроелектростанції величезна маса води хлинула вниз по Дніпру. Олешки опинилися серед найбільш постраждалих населених пунктів.

За тодішніми оцінками українських місцевих властей, вода затопила близько 90% міської території. У багатьох районах вона доходила до дахів будинків. Люди рятувалися на горищах, верхніх поверхах і деревах.

Каховська ГЕС з лютого 2022 року перебувала під контролем російських військ. Україна звинувачує Росію в її підриві, Москва відповідальність заперечує. Розслідування обставин руйнування греблі вказували на високу ймовірність вибуху всередині споруди.

У грудні 2023 року Associated Press опублікувало розслідування про наслідки затоплення і спроби окупаційної адміністрації приховати кількість загиблих.

Опитані журналістами медичні працівники оцінювали кількість жертв безпосередньо в Олешках у 200–300 осіб. Російські окупаційні власті повідомляли значно менші цифри по всій підконтрольній їм затопленій території.

Це оцінка свідків і медиків, а не остаточна поіменна статистика. Встановити повну кількість загиблих до відновлення незалежного доступу до території неможливо.

Повінь знищила майно тисяч сімей, зруйнувала дороги і комунальну інфраструктуру. Багато хто втратив документи, що через три роки стало додатковою перешкодою при спробах вибратися з окупації.

2024–2025 роки: місто поступово втрачає нормальні умови життя

Після повені повноцінного відновлення не відбулося. Олешки залишалися в безпосередній близькості від фронту, в районі тривали бойові дії, а мінування і застосування безпілотників все сильніше обмежували рух цивільного населення.

Електрика і газ зникли з повсякденного життя більшості жителів. Воду добували з колодязів, використовували генератори і сонячні панелі. Взимку доводилося опалювати будинки дровами.

У липні 2026 року Human Rights Watch опублікувала результати інтерв’ю з шістьма жителями, яким вдалося покинути Олешки між жовтнем 2025-го і травнем 2026-го. Їхні розповіді описують поступовий розпад комунальної системи, нестачу продовольства, відсутність нормальної медичної допомоги і небезпеку пересування по вулицях.

Російська окупація не означала припинення бойових дій: позиції російських підрозділів і українські сили на протилежному березі залишалися в безпосередній близькості. Мирні жителі опинилися посеред цієї війни.

2026 рік: два мільйони проблем і жодної нормальної поставки продовольства

Ситуація стала різко погіршуватися з січня 2026 року, коли останній звичайний продуктовий магазин перестав регулярно працювати через відсутність товарів.

Ще 2 березня НАновини писали про наростаючу продовольчу ізоляцію Олешок. Тоді окремим підприємцям ще вдавалося іноді привозити продукти, хоча кожна поїздка супроводжувалася ризиком.

26 травня в місто прибули дві комерційні машини з продовольством. За даними української адміністрації, це була остання успішна поставка.

Вже 25 червня Моніторингова місія ООН з прав людини підтвердила, що після цієї дати продуктів в Олешки не завозили. До вересня ситуація принципово не змінилася.

Влітку жителів рятували городи. Люди їли вирощені овочі, фрукти, домашні консерви, обмінювалися невеликими запасами. Деякі ловили голубів і фазанів.

До осені закінчилися і ці можливості.

У свідченнях, опублікованих 25 вересня, жителі розповідають, що варять суп з лободи, портулаку і щириці — дикорослих рослин, які раніше сприймалися як бур’яни.

Біля лікарні виник невеликий стихійний ринок. За розповідями місцевих, десяток яєць міг коштувати близько 800 гривень. Інші продукти продавалися за так само важкодоступними для залишених жителів цінами.

Голова Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко повідомила, що отримала підтвердження окремих випадків, коли сім’ї почали вживати в їжу собак. Це свідчення посадової особи зі слів людини, яка перебуває в місті; провести незалежну перевірку цих конкретних випадків поки неможливо.

Двадцять кілометрів за продуктами. Іноді люди не повертаються

Одним з небагатьох місць, де ще можна придбати продовольство, залишається Раденськ, що знаходиться приблизно в двадцяти кілометрах від Олешок.

Пішки туди потрібно добиратися близько п’яти годин. Зворотна дорога, з продуктами, стає значно важчою.

Одна з місцевих жительок розповіла, що вирушила в Раденськ на велосипеді, а поверталася пішки. Вона несла майже 85 кілограмів покупок — крупи, овочі, макарони та інші необхідні речі. Продукти призначалися трьом сім’ям.

Але не всім вдається повернутися додому.

Родичі жителів повідомили журналістам про двох чоловіків, які несли їжу з Раденська і загинули після атаки безпілотника. Продукти залишилися лежати біля їхніх тіл. Незалежно встановити обставини саме цього удару поки не вдалося.

Дороги усіяні мінами. Над ними постійно працюють безпілотники, в тому числі FPV — невеликі керовані оператором апарати, що передають зображення з камери в реальному часі.

При цьому небезпечно не тільки пересуватися дорогами. Вийти в ліс за грибами або до річки за рибою люди теж бояться: заміновані ділянки можуть знаходитися навіть біля житлових кварталів.

Машини з гуманітарною допомогою теж не можуть дістатися

2 червня 2026 року цивільна колона з продуктами і гуманітарною допомогою підірвалася на міні на під’їзді до Олешок.

За встановленими ООН даними, одна людина загинула, троє отримали поранення. Після цього спроби організувати повноцінне постачання ставали все небезпечнішими.

1 вересня стався ще один серйозний епізод. Колона з чотирьох автомобілів, що прямувала з продуктами в місто, зазнала атаки.

Українська і російська сторони поклали відповідальність одна на одну. Волонтери розповідають про пошкоджені автомобілі і водіїв, яким довелося повертатися пішки. Однак достовірно встановити, хто саме атакував конкретну колону, за наявними відкритими свідченнями неможливо.

Росія звинувачує українських військових у блокуванні поставок. Українські представники стверджують, що російські підрозділи перешкоджають проїзду гуманітарного транспорту, встановлюють міни і використовують цивільне населення для прикриття військових позицій.

Правозахисна організація Human Rights Watch окремо зафіксувала заслуговуючі на довіру свідчення можливого застосування українськими підрозділами дронів і мін на дорогах навколо Олешок. При цьому встановити відповідальність за конкретні атаки дослідникам не вдалося.

Наявність бойових дій з обох сторін не скасовує обов’язків Росії як держави, що контролює окуповану територію, забезпечувати населення продовольством і медичною допомогою.

Лікарня, яка просить їжу у пацієнтів і їхніх родичів

Олешківська лікарня залишається практично останнім місцем у місті, де можна отримати хоча б обмежену медичну допомогу.

Однак ліків і антибіотиків не вистачає, генератор запускають лише зрідка через дефіцит пального. Волонтери повідомляють, що лікарня просить жителів приносити крупи та інші продукти, щоб забезпечити гарячим харчуванням лежачих пацієнтів.

Машини швидкої допомоги практично перестали виїжджати на виклики. Іноді поранених доводиться перевозити на звичайних садових тачках.

ООН ще в червні зафіксувала ситуацію з чотирма пацієнтами, які потребували переведення з Олешок до лікарні Скадовська. Організувати транспортування не вдалося. Одна людина померла, так і не дочекавшись необхідної допомоги.

Існують і свідчення про тіла загиблих, які тривалий час залишаються непохованими.

Гасаненко повідомила ABC News, що понад сто тіл знаходяться в підвалі одного з лікарняних корпусів після руйнування моргу. Деякі жителі змушені ховати близьких безпосередньо у дворах власних будинків.

Названа кількість тіл поки не підтверджена незалежною перевіркою. Але численні свідчення жителів, адміністрації і волонтерів дозволяють говорити про важке порушення звичайної системи медичної допомоги і поховання померлих.

Що встановила ООН: 29 загиблих і 54 поранених цивільних

25 червня 2026 року Моніторингова місія ООН з прав людини опублікувала окремий матеріал про ситуацію на окупованому лівобережжі Херсонської області.

Співробітники місії опитали понад двадцять жителів прифронтових населених пунктів, включаючи Олешки і Голу Пристань.

Станом на дату публікації ООН отримала повідомлення щонайменше про 29 загиблих і 54 поранених цивільних за 2026 рік у цих двох містах. Багато епізодів вдалося підтвердити незалежно.

Серед них — атака безпілотника 5 березня на людей, які чекали на видачу продуктів. Тоді загинули двоє цивільних, ще кілька осіб були поранені.

В іншому випадку безпілотник поранив місцевого медичного працівника, який пересувався на скутері. Наступний удар убив його і чоловіка, який прийшов на допомогу.

ООН зазначає, що більшість зареєстрованих цивільних втрат пов’язана з безпілотниками малої дальності, але відповідальність за кожен окремий епізод встановити не вдалося.

Важливо не змішувати різні показники: 29 загиблих — це зафіксований на кінець червня мінімум по двох населених пунктах, а не повна кількість загиблих в Олешках за чотири з половиною роки окупації.

Чому люди не можуть просто евакуюватися

Ситуація парадоксальна: український Херсон знаходиться в кількох кілометрах, але прямого безпечного сполучення з ним немає.

Дніпро залишається лінією фронту. Переправа без узгодженого припинення бойових дій практично неможлива. У районі річкових островів тривають зіткнення.

Тому жителі, які вирішили на самостійну евакуацію, вирушають спочатку в Раденськ або інші населені пункти на окупованій території. Потім намагаються знайти транспорт у бік чорноморського узбережжя, дістатися до Росії або Білорусі і вже звідти потрапити на підконтрольну Україні територію.

Волонтер Ксенія Архипова розповіла ABC News, що такий виїзд іноді обходиться до 500 доларів на людину.

Окрім грошей, потрібні документи. У багатьох вони згоріли або були знищені під час повені 2023 року. На російських блокпостах люди проходять перевірки і допити, а чоловіки побоюються затримання і примусового залучення до служби в російській армії.

Є і ті, хто фізично не здатний подолати подібний маршрут. ООН наводила історію сім’ї, в якій чоловік залишився в Олешках, оскільки його 84-річний батько не міг пройти десять кілометрів до місця передбачуваного збору.

Інші не хочуть залишати свої будинки, побоюються відсутності житла після евакуації або просто не мають засобів на дорогу.

Тож твердження, що жителі могли вільно виїхати, але вирішили залишитися, не відповідає умовам, описаним міжнародними спостерігачами.

358 перевірених осіб чекають на допомогу. Коли відкриється гуманітарний коридор?

За даними українського омбудсмена Дмитра Лубінця, його офіс отримав 176 звернень щодо гуманітарної ситуації на окупованому лівобережжі Херсонської області і перевірив дані 358 осіб, які потребують термінової допомоги з евакуацією.

Ці 358 — конкретні встановлені люди, а не загальна чисельність усіх бажаючих покинути Олешки.

У травні, під час тимчасового зниження інтенсивності бойових дій з 9 по 11 число, волонтерам вдалося організувати виїзд 32 осіб. До кінця червня приблизно 180 цивільних покинули небезпечні населені пункти завдяки окремим неформальним евакуаційним зусиллям.

Ксенія Архипова повідомила ABC News, що у вересні допомогла вибратися 47 людям. Ще близько 300 перебували в списках очікуючих. Гасаненко окремо розповідала про одинадцять жителів, які самостійно пройшли через небезпечні ділянки.

Ці відомості стосуються різних періодів, організацій і способів евакуації, тому складати їх як незалежні групи без додаткової перевірки не можна.

За словами Лубінця, українська сторона погодила списки цивільних і готовність забезпечити режим тиші — тимчасове припинення бойових дій для проведення гуманітарної операції.

Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ), незалежна гуманітарна організація, підтвердив, що контактує з українською і російською сторонами і готовий сприяти безпечному виїзду.

Однак станом на 22 вересня Москва не підтвердила готовність провести узгоджену евакуацію.

Вересень 2026 року: звернення дійшли до Папи Римського і Ради Європи

Ситуація в Олешках поступово стала предметом міжнародних звернень.

19 вересня Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій звернулася до Папи Римського Лева XIV, Всесвітньої ради церков та інших міжнародних релігійних організацій з проханням сприяти порятунку населення.

До складу Всеукраїнської ради входять представники різних релігійних громад України, в тому числі християнських конфесій, мусульманських та юдейських організацій.

20 вересня міністр закордонних справ України Андрій Сибіга офіційно заявив, що Росія перешкоджає постачанню продуктів і медикаментів, роботі гуманітарних організацій та евакуації мирних жителів.

25 вересня Всесвітня рада церков публічно підтримала звернення українських релігійних лідерів.

Того ж дня комісар Ради Європи з прав людини Майкл О’Флаерті заявив про необхідність негайного локального припинення вогню, гуманітарного доступу та безпечної евакуації.

Рада Європи — окрема міжнародна організація, що займається захистом прав людини, демократії та верховенства права; її не слід плутати з Європейським Союзом.

О’Флаерті підкреслив, що міжнародне гуманітарне право покладає на Росію як окупаційну державу обов’язок забезпечувати цивільне населення продовольством і медичною допомогою.

НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency ще 20 вересня детально розбирали ситуацію з 358 жителями, які очікують евакуації, та звернення релігійних організацій. Нові свідчення показують, що за минулий тиждень умови життя в місті продовжили погіршуватися.

Ізраїльський зв’язок: рабин Асман допомагав рятувати жителів Херсонщини ще у 2023 році

Для єврейської та ізраїльської аудиторії ця історія має безпосередній зв’язок з подіями після руйнування Каховської ГЕС.

8 червня 2023 року головний рабин України Моше Реувен Асман прибув до Херсона з гуманітарною місією та брав участь в евакуації людей із затоплених районів.

Під час однієї з рятувальних поїздок група, в якій перебував рабин, потрапила під обстріл. Асман опублікував відео з місця події. Людям вдалося врятуватися.

НАновости розповідали про цю поїздку Моше Асмана ще 8 червня 2023 року.

Через три роки єврейські релігійні представники разом з іншими громадами України знову беруть участь у міжнародних зверненнях щодо гуманітарної ситуації на Херсонщині.

Є і дипломатичний зв’язок.

23 вересня 2026 року Ізраїль приєднався до спільної заяви 51 держави — члена ООН, яка закликала Росію погодитися на повне, негайне і безумовне припинення вогню в Україні. Йшлося про загальну ініціативу на підтримку припинення війни, а не про окреме рішення щодо Олешок.

Детальніше про це НАновости писали в матеріалі «Більше 51 країни в ООН, включаючи Ізраїль, закликали Росію погодитися на припинення вогню».

Попереду зима. Що може статися з тими, хто залишився?

До настання холодів залишається все менше часу. Влітку люди могли вирощувати овочі, збирати фрукти та обмінюватися продуктами з сусідами. Взимку ці можливості практично зникнуть.

Тетяна Гасаненко попереджає, що після промерзання землі та появи снігу виявляти міни стане ще складніше. Двадцятикілометрова дорога в Раденськ може виявитися недоступною навіть тим, хто сьогодні здатний пройти її пішки.

Паралельно збільшиться потреба в опаленні, паливі, ліках та електроенергії. А саме цих ресурсів у місті вже зараз не вистачає.

Існує кілька можливих напрямків вирішення проблеми: узгоджена масова евакуація, безпечні гуманітарні постачання та відновлення медичної допомоги для людей, які не можуть або не хочуть залишати свої домівки. Все це вимагає реальних домовленостей про безпеку, а не лише публічних звернень.

Організації, що займаються евакуацією, продовжують наполягати на необхідності розмінування маршрутів і тимчасового припинення вогню. Поки таких гарантій немає.

За чотири з половиною роки Олешки пережили російське вторгнення, встановлення окупаційної адміністрації, розділення з Херсоном лінією фронту, катастрофічне затоплення після руйнування Каховської ГЕС і поступовий розпад інфраструктури.

Тепер жителі змушені вирішувати, чи варто вирушати на пошуки їжі по замінованій дорозі або намагатися пережити ще кілька днів на залишках запасів.

Звільнений Херсон знаходиться в дев’яти кілометрах. Але для людей, які залишилися в Олешках, цей шлях досі закритий.