У неділю, 28 червня 2026 року, уряд Ізраїлю одноголосно затвердив пропозицію міністра закордонних справ Гідеона Саара про офіційне визнання Геноциду вірмен в Османській імперії під час Першої світової війни.
Для Ізраїлю це рішення стало не просто історичною формулою. Воно закриває давню політичну прогалину, про яку в країні говорили багато років, але яку постійно відкладали через відносини з Туреччиною, Азербайджаном та загальною регіональною дипломатією.
В затвердженому тексті йдеться, що, незважаючи на обширну та однозначну історичну документацію, Геноцид вірмен досі залишається об’єктом організованої кампанії заперечення та применшення. Особливо відзначається маніпулятивне переписування підручників історії, насамперед з боку Туреччини.
Що сказав Гідеон Саар
Після голосування Саар заявив, що «ніколи не пізно вчинити правильно». За його словами, йдеться про трагедію, що сталася понад сто років тому, факти якої не викликають реальної історичної суперечки.
Міністр підкреслив, що для єврейської держави визнання Геноциду вірмен є моральним та історичним обов’язком. Ця формула важлива для ізраїльської аудиторії: країна, побудована після Катастрофи європейського єврейства, не може безкінечно обходити тему масового знищення іншого народу лише через дипломатичну обережність.
Чому Туреччина опинилася в центрі цього рішення
Пропозиція Саара з’явилася в порядку денному уряду наприкінці минулого тижня. Ізраїльські ЗМІ відразу пов’язали її з різким погіршенням відносин між Ізраїлем і Туреччиною, а також з агресивною антиизраїльською риторикою президента Реджепа Таїпа Ердогана.
Сам Саар відкинув трактування, ніби це була «акція відплати». Він заявив, що визнання Геноциду вірмен не є помстою за ворожість Туреччини, її риторику та дії проти Ізраїлю.
Але міністр додав і іншу, більш політичну фразу: якщо Туреччина просуває хибні наративи проти Ізраїлю, це не дає їй імунітету від історичної правди.
Саме тут рішення уряду виходить за рамки пам’яті. Воно стає частиною нинішнього регіонального конфлікту смислів, де Анкара намагається тиснути на Ізраїль темою Гази, а Єрусалим відповідає не лише дипломатією, але й питаннями історичної відповідальності.
Для читачів в Ізраїлі це особливо важливо розуміти в широкому контексті. НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency розглядає такі рішення не лише як окремі новини з кабінету міністрів, але й як сигнали, які показують, як змінюється зовнішня політика Ізраїлю на тлі війни, тиску міжнародних інститутів та конфлікту з Туреччиною.
Чому Ізраїль тягнув так довго
У Кнесеті питання визнання Геноциду вірмен піднімалося неодноразово протягом останніх 15 років. Однак до сьогоднішнього рішення держава не переходила до офіційного визнання на рівні уряду.
Причини були політичними. Ізраїль довго уникав прямої формули «геноцид», щоб не загострювати відносини з Туреччиною, а також не створювати додаткові проблеми у зв’язці з Азербайджаном, який є важливим регіональним гравцем і противником вірменської позиції з цього питання.
Тепер ситуація змінилася. Відносини Ізраїлю і Туреччини фактично знаходяться в одному з найважчих станів за останні десятиліття, а колишня обережність втратила більшу частину свого сенсу.
Що це означає для Ізраїлю зараз
Геноцид вірмен вже офіційно визнаний 32 державами — членами ООН, включаючи США, Канаду, Росію та Німеччину. Його також визнали Святий престол та Європейський парламент. За оцінками, у 1915 році та наступні роки було знищено близько 1,5 мільйона вірмен, а разом з людьми була зруйнована значна частина давньої культурної та історичної спадщини вірменського народу.
Для Ізраїлю визнання Геноциду вірмен має подвійний сенс.
З одного боку, це запізніле, але важливе відновлення історичної справедливості. Особливо на тлі того, що ще у 2000 році 126 дослідників Голокосту, серед них Єгуда Бауер, Ізраель Чарні та Елі Візель, заявляли про безсумнівність факту Геноциду вірмен.
З іншого боку, це рішення прийнято в момент, коли сам Ізраїль стикається з обвинуваченнями в геноциді палестинців у Газі. Тому Анкара, ймовірно, буде представляти ізраїльський крок як політичний маневр, а не як акт історичної чесності.
Чи буде це ударом по Ердогану
Відчутним ударом по Туреччині це рішення навряд чи стане. Анкара десятиліттями заперечує визнання подій 1915 року геноцидом і, швидше за все, відреагує різко, але передбачувано.
Головний наслідок для Ізраїлю інший: держава вперше офіційно робить те, що багато ізраїльських істориків, громадських діячів і політиків вимагали багато років. І тепер питання вже не тільки в Туреччині, Ердогані чи дипломатичному розрахунку.
Питання в тому, чи може Ізраїль говорити про пам’ять, геноцид і історичну правду послідовно — навіть тоді, коли це незручно політично.
