Кого затримали в Бен-Гуріоні: Артем Кирпіченок, його атаки на Ізраїль, Україну та путінське оточення

Російський історик і публіцист Артем Кирпіченок, який близько 15 років прожив в Ізраїлі, навчався в Єврейському університеті в Єрусалимі та служив у ЦАХАЛі, опинився під вартою після прильоту в аеропорт Бен-Гуріон. За словами його знайомих, справою займається Загальна служба безпеки Ізраїлю — ШАБАК. Однак державні органи Ізраїлю не повідомили ні причину затримання, ні процесуальний статус Кирпіченка.

На цьому місці легко перейти до спекуляцій: шпигунство, діяльність в інтересах Росії, затримання за антиізраїльські тексти. Але жодна з цих версій поки не підтверджена.

Тому НАновини — Новини Ізраїлю пішли іншим шляхом: ми вивчили публічні тексти самого Кирпіченка. Вони не пояснюють причину затримання, але дозволяють зрозуміти його політичну позицію, коло медіаплатформ і ставлення до Ізраїлю, України, путіна та російської агресії.

Що сталося в аеропорту Бен-Гуріон

Кирпіченок прилетів з Єревана вранці 2 серпня 2026 року. О 10:41 він написав близьким: «Прилетів». Приблизно через п’ять хвилин його активність у соціальних мережах припинилася.

Він не повідомив, що пройшов паспортний контроль, не зв’язався з господинею квартири, де збирався зупинитися, і не приїхав в Ашкелон. Зворотний квиток був придбаний на 8 серпня. Спочатку знайомі Кирпіченка оголосили його зниклим і подали заяву в поліцію.

Вдень 5 серпня 2026 колишній депутат Державної думи Росії Дар’я Мітіна заявила, що справою займається ШАБАК, а інтереси затриманого представляє адвокат Інна Лед. Ізраїльські державні органи цю інформацію не прокоментували.

Невідомо:

• чи пред’явлено Кирпіченку офіційне підозріння;
• чи відбулося судове засідання;
• чи знаходиться він під кримінальним, адміністративним або міграційним затриманням;
• чи має справа відношення до державної безпеки;
• чи дозволено йому спілкуватися з родичами;
• чи існує заборона суду на публікацію подробиць;
• чи збираються його вислати з Ізраїлю.

Повідомлення про відмову у в’їзді та можливу депортацію також не підтверджені.

Хто такий Артем Кирпіченок

Кирпіченок — історик і публіцист, що спеціалізується переважно на історії Ізраїлю, сіонізму та Близького Сходу.

NEWSru.co.il та видавництво DirectMedia називають його кандидатом історичних наук. TRT Russian представляє його як «доктора наук». Відкритих документів, що дозволяють пояснити це розходження, ми не виявили, тому використовуємо більш обережну формулювання — кандидат історичних наук.

Кирпіченок:

• прожив в Ізраїлі близько 15 років;
• закінчив Єврейський університет в Єрусалимі;
• служив в ізраїльській армії;
• згодом повернувся в Росію;
• написав книги та статті про Ізраїль і Близький Схід;
• публікувався в TRT Russian, «Україна.ру», Caliber.Az, Центрі арабо-євразійських досліджень та російських політичних виданнях.

Цей досвід важливий. Кирпіченок пише про Ізраїль не як людина, яка ніколи тут не бувала. Він знає країну зсередини, володіє її історичним контекстом і використовує власну ізраїльську біографію як підтвердження компетентності.

Але саме тому його тексти заслуговують більш уважного розбору: де закінчується критика конкретного уряду і починається делегітимізація самого існування Ізраїлю?

Ізраїль як «колоніальний проект»

В одній з останніх статей, опублікованій незадовго до поїздки, Кирпіченок назвав Ізраїль «останнім європейським колоніальним проектом XX століття».

Війну 1967 року він визначив як «ізраїльську агресію», а Ізраїль — як плацдарм західного імперіалізму та колоніалізму на Близькому Сході. Міжнародну підтримку країни він пояснював західною гегемонією, політичним покровительством США та величезними витратами на «хасбару», яку прямо називав ізраїльською пропагандою.

Це вже не критика Нетаньяху, Бен-Гвіра чи Смотрича. У такій конструкції проблема закладена не в певній коаліції і навіть не в політиці після 7 жовтня 2023 року. Проблемою оголошується історична природа єврейської держави.

Кирпіченок представляє Ізраїль як утворення, яке з моменту появи служило чужим західним інтересам і існувало за рахунок колоніального насильства. Отже, зміна уряду, мирна угода або реформування державних інститутів у його логіці не вирішують основну проблему.

Звинувачення в геноциді, апартеїді та тероризмі

У публікаціях та інтерв’ю Кирпіченок систематично використовує щодо Ізраїлю найбільш важкі політичні та юридичні визначення.

В інтерв’ю російському державному виданню «Україна.ру» він заявив, що діяльність Ізраїлю — це «в якійсь мірі міжнародний тероризм». Ізраїльські операції він називав акціями ліквідації та залякування, а операцію з вибуховими пристроями проти «Хізбалли» — терористичною акцією.

За версією Кирпіченка:

• США виступають співучасником злочинів Ізраїлю;
• Ізраїль «тягне США на дно»;
• ЦАХАЛ втратив колишню військову міць;
• Ізраїль тримається завдяки американському покровительству;
• міжнародний тиск з часом може призвести до трансформації Ізраїлю за зразком ПАР часів апартеїду.

В іншому тексті він стверджував, що світ спостерігає «геноцид у прямому ефірі». Відповідальність за погіршення репутації країни Кирпіченок покладав не тільки на уряд, але й на військовослужбовців та звичайних ізраїльтян.

Окрема стаття Кирпіченка про арабських громадян Ізраїлю називається «Від гетто до апартеїду». У ній він вибудовує безперервну лінію від військового управління арабськими районами після 1948 року до сучасних проблем із землею, будівництвом, бюджетами та злочинністю.

Обговорення реальної нерівності всередині Ізраїлю допустиме і необхідне. Але Кирпіченок використовує окремі історичні епізоди, соціальні проблеми та спірні закони для доведення загального тезису: Ізраїль нібито є не демократією з важкими внутрішніми протиріччями, а спочатку расистською системою.

Від критики уряду — до звинувачення суспільства

Особливо показовий текст Кирпіченка під назвою «Весь світ нас ненавидить, і ми цим пишаємося!»

Він стверджує, що ізраїльтянам «у своїй масі» нібито чужа моральна рефлексія, а сіоністська ідеологія вселила їм, що інші народи не мають права оцінювати дії єврейської держави.

Тут відбувається важливий перехід.

Критикувати дії уряду — нормально. Оспорювати рішення армії — нормально. Вимагати розслідування порушень — необхідно для будь-якої демократії.

Однак Кирпіченок переносить звинувачення з конкретних політиків і військових рішень на мільйони громадян країни. Ізраїльське суспільство у нього постає колективно байдужим до страждань інших, зараженим ідеєю переваги і нездатним визнавати власну відповідальність.

Такий підхід стирає відмінності між:

• урядом і опозицією;
• прихильниками і противниками війни;
• резервістами, заручниками, протестуючими і членами правлячої коаліції;
• громадянами, що блокують гуманітарну допомогу, і громадянами, які захищають її доставку;
• сім’ями загиблих 7 жовтня і політиками, що використовують війну для утримання влади.

Саме тут критика перетворюється на колективне звинувачення.

Що Кирпіченок писав про Україну

Ставлення Кирпіченка до України складніше, ніж його позиція щодо Ізраїлю.

У березні 2022 року він опублікував статтю «Нацизм в Україні. Міфи і реальність». Саме використання форми «на Україні» і побудова матеріалу відображали російську оптику. У тексті багато уваги приділялося ОУН, УПА, «Азову», українським ультраправим і історичній співпраці окремих націоналістичних структур з нацистською Німеччиною.

Кирпіченок стверджував, що ультраправі отримали в Україні вплив, значно перевищуючий їх електоральну підтримку. Сучасну українську державу він порівнював із залежними від США режимами Латинської Америки, де формальні парламентські інститути поєднувалися з діяльністю ультраправих бойовиків і «ескадронів смерті».

Це відповідає кільком центральним лініям російської пропаганди:

• перебільшення впливу ультраправих;
• представлення України залежною державою;
• зображення української влади як радикально націоналістичної;
• перенесення відповідальності за війну на Захід;
• підміна російської агресії спором Росії і США за сфери впливу.

Генеральна Асамблея ООН визначила дії Росії як агресію проти України і вимагала негайно припинити вторгнення і вивести російські війська.

Однак у тому ж тексті Кирпіченок не підтримав головну формулу путіна повністю.

Чому його не можна назвати беззастережним прихильником путіна

Кирпіченок визнав, що українську державу важко вважати повноцінною нацистською диктатурою. Більше того, він написав, що російська влада не пояснила, як повинна проходити так звана денацифікація.

Його підсумковий висновок був прямим: «проблема боротьби з нацизмом швидше є приводом» для початку війни, реальні причини якої він пов’язував з геополітичним протистоянням Росії і Заходу.

Це важлива деталь, яку не можна видаляти заради зручної схеми.

Кирпіченок не виглядає людиною, яка автоматично підтримує кожну заяву путіна. Принаймні в березні 2022 року він публічно поставив під сумнів офіційне пояснення повномасштабного вторгнення.

Немає відкритих підтверджень, що він:

• особисто знайомий з путіним;
• є членом «Єдиної Росії»;
• працює в адміністрації президента Росії;
• займає посаду в державному пропагандистському апараті;
• виконує доручення російських спецслужб;
• отримує фінансування безпосередньо від Кремля.

Тому називати його «агентом путіна» без додаткових доказів не можна.

Чому його риторика все одно близька путінській

Відсутність доведеної організаційної зв’язку не означає відсутності ідеологічного збігу.

У статті 2024 року «Україна і Ізраїль. Гірше ніж союз» Кирпіченок писав про «традиційно русофобську» громадську думку в Ізраїлі і використовував вираз «режим Зеленського». Він стверджував, що Ізраїль таємно надає Україні військову допомогу, а ізраїльські інструктори нібито тренували українських військовослужбовців.

Як підтвердження автор посилався в тому числі на російський П’ятий канал, RT і РІА Новини — медіаресурси, вбудовані в державну інформаційну систему Росії.

Особливо показово, що Кирпіченок ставив в один смисловий ряд операцію Ізраїлю в Газі і війну на Донбасі, називаючи їх діями двох пов’язаних із Заходом держав. Він писав про «каральну операцію в Газі» і одночасно про війну на Донбасі, не позначаючи Росію як державу, що почала повномасштабну агресію проти України.

У цій картині:

• Росія перетворюється з агресора в одну зі сторін глобального протистояння;
• Україна стає залежним від Заходу «режимом»;
• Ізраїль і Україна об’єднуються в агресивний прозахідний блок;
• Іран і Росія зображуються противагою західній гегемонії;
• підтримка України ізраїльтянами пояснюється русофобією;
• солідарність українців з Ізраїлем представляється політичною і моральною помилкою.

Це не обов’язково означає особисту відданість путіну. Скоріше мова йде про більш широку антизахідну ідеологію, в якій Росія, Іран і їх партнери розглядаються як сили опору американському впливу.

Але практичний результат один: подібні тексти допомагають нормалізувати кремлівську картину війни.

Його місце в проросійському медіасередовищі

Кирпіченок неодноразово давав інтерв’ю виданню «Україна.ру». На самому сайті зазначено, що видання відноситься до ФГУП МІА «Росія сьогодні».

Він також публікувався в Центрі арабо-євразійських досліджень, де серед його матеріалів представлені статті про «нацизм» в Україні, відносини України та Ізраїлю і російсько-ізраїльську політику.

В останні роки Кирпіченок співпрацював і з TRT Russian, де його публікації про Ізраїль вписувалися в різко антиізраїльську редакційну лінію. Незадовго до зникнення там вийшли його тексти про «колоніальний проект», апартеїд і колективну відповідальність ізраїльського суспільства.

Одночасно він регулярно писав для азербайджанського Caliber.Az на теми Ізраїлю, Туреччини, Ірану, Європи та міжнародної політики. Останні матеріали під його іменем виходили наприкінці липня і на початку серпня 2026 року.

Отже, Кирпіченок — не маргінальний блогер з кількома постами. Це професійний автор, який працює одразу в кількох міжнародних і проросійських медіасередовищах.

Але публікація в державному російському ЗМІ сама по собі ще не доводить роботу на російську владу. Для такого звинувачення потрібні документи, фінансові дані, переписка або офіційні матеріали слідства. Нічого подібного поки не опубліковано.

Чи могли його затримати за статті

Відповідь на даний момент: ми не знаємо.

Ні ЗМІ, ні знайомі Кирпіченка не назвали офіційну причину. ШАБАК, поліція і міграційні органи не коментували його статус.

Немає підтверджень, що затримання пов’язане:

• з критикою Ізраїлю;
• з його російськими контактами;
• з передбачуваною розвідувальною діяльністю;
• з конкретною публікацією;
• з метою поїздки;
• з людьми, які запросили його на захід;
• з виявленими під час перевірки матеріалами або електронними пристроями.

А ви звернули увагу, що суспільна дискусія вже розділилася на дві крайності? Одні називають Кирпіченка «заручником Ізраїлю», хоча його статус невідомий. Інші готові автоматично оголосити його російським агентом, хоча доказів не опубліковано.

Обидві версії випереджають факти.

Навіть радикальна критика не замінює доказів

НАновини не підтримують спроби представити Ізраїль колоніальною державою, а ізраїльтян — суспільством, колективно позбавленим моралі. Ми також вважаємо маніпулятивним використання Кирпіченком кремлівських конструкцій про «режим Зеленського», русофобію і приховане управління Україною з боку Заходу.

Однак неприємні і навіть радикальні політичні погляди не є автоматичним доказом злочину.

Якщо Кирпіченок затриманий у справі безпеки, суспільство має право з часом дізнатися хоча б загальні підстави втручання спецслужби — наскільки це допускають інтереси слідства. Якщо йдеться про міграційну процедуру, влада повинна дотримуватися передбаченого законом порядку. Якщо підозри не підтвердяться, людина не повинна залишатися винною тільки тому, що його тексти обурюють ізраїльтян.

Що для нас важливіше: покарати людину за огидні висловлювання чи зберегти відмінність демократичної держави від систем, де спецслужба сама призначає винних? Саме в незручних справах перевіряється відданість правовим принципам.

Що підтверджено на 5 серпня

На момент підготовки матеріалу можна впевнено говорити тільки про наступне:

1. Кирпіченок прилетів з Єревана в Бен-Гуріон 2 серпня.
2. Після повідомлення про посадку він перестав виходити на зв’язок.
3. В Ашкелон, де мав зупинитися, він не приїхав.
4. Його знайомі стверджують, що він перебуває під вартою.
5. За словами Дар’ї Мітіної, справою займається ШАБАК.
6. Державні органи Ізраїлю ситуацію не прокоментували.
7. Причина затримання і процесуальний статус невідомі.
8. Повідомлення про висилку поки не підтверджені.

Що необхідно з’ясувати далі

Головними питаннями залишаються:

• Яке громадянство Кирпіченка і за яким документом він в’їжджав?
• Який саме захід він планував відвідати?
• Хто його запросив?
• Чи було винесено судове рішення?
• Чи зустрічався він з адвокатом?
• Чи підозрюється він у скоєнні конкретного злочину?
• Чи діє заборона на публікацію?
• Чи має справа відношення до його публічної діяльності?

Поки відповідей немає, коректний журналістський опис повинен залишатися максимально точним: публіцист з різко антиізраїльськими і в багатьох аспектах проросійськими поглядами опинився під вартою після прильоту в Ізраїль, але причини дій ізраїльських органів невідомі.

Висновок НАновини

Артем Кирпіченок не є нейтральним істориком, випадково опинившимся в центрі політичного скандалу.

Він послідовно описував Ізраїль як колоніальний проект, звинувачував державу в тероризмі, апартеїді і геноциді, а відповідальність переносив з уряду на ізраїльське суспільство. У текстах про Україну він використовував формули і джерела російської пропаганди, називав владу «режимом Зеленського» і представляв російську агресію частиною боротьби Москви з Заходом.

При цьому Кирпіченок не був безумовним прихильником путіна: у 2022 році він прямо називав «денацифікацію» ймовірним приводом для війни. Доказів його особистого зв’язку з Кремлем або російськими спецслужбами немає.

Найбільш точне визначення — радикальний антисіоністський і антизахідний публіцист, вбудований у проросійське медіасередовище, але не доведений агент путінського режиму.

І це розмежування принципово важливе.

НАновини — Новини Ізраїлю продовжать стежити за справою. Ми оновимо матеріал, коли з’явиться офіційний коментар ШАБАКа, поліції, суду, адвоката або міграційних органів.

Короткі відповіді

Кирпіченок підтримує путіна?
Він поділяє багато кремлівських уявлень про Україну і Захід, але у 2022 році публічно критикував путінське пояснення війни.

Він працював на російські державні ЗМІ?
Він неодноразово публікувався і давав інтерв’ю «Україна.ру», що входить до МІА «Росія сьогодні», однак це не доводить роботу на спецслужби.

Що він писав проти Ізраїлю?
Називав Ізраїль колоніальним проектом, звинувачував його в міжнародному тероризмі, апартеїді і геноциді і критикував не тільки владу, але й суспільство.

Що він писав проти України?
Говорив про надмірний вплив ультраправих, «режим Зеленського», русофобію, таємну військову підтримку Ізраїлем України і залежність Києва від Заходу.

Чому його затримали?
Офіційна причина станом на 5 серпня 2026 року не названа.

Редакційна прозорість: матеріал підготовлений на підставі біографічних даних видавництва DirectMedia, авторських статей Кирпіченка в TRT Russian і Центрі арабо-євразійських досліджень, а також його інтерв’ю виданню «Україна.ру». НАновини не мають матеріалів слідства і не стверджують, що погляди Кирпіченка стали причиною затримання.