російський «Чебурнет» продовжує атакувати ізраїльтян – Яндекс Пошта і Mail.ru перестають працювати в Ізраїлі

Ізраїльтяни повідомляють, що перестають відкриватися Яндекс Пошта, Mail.ru та інші російські сервіси. За звичайним «не працює пошта» виявляється куди більш неприємна історія: Росія будувала цифрову стіну, щоб контролювати вихід своїх громадян у зовнішній інтернет, а тепер ця стіна починає заважати входити в російський сегмент людям з-за кордону.

В Ізраїлі скаржаться на проблеми з Яндекс Поштою та Mail.ru. НАновости перевірили, як це пов’язано з російською боротьбою проти VPN, фільтрацією іноземних IP та будівництвом «Чебурнета»

Вранці жінка, яка живе в Ізраїлі, відкриває пошту, якою користувалася багато років, — і не може увійти. На цю адресу у неї зав’язані пенсійні фонди, Google, YouTube, нейромережі, навчальні платформи, повідомлення про посилки. В обговоренні майже одразу з’являється питання: «а У вас?» Інша людина пише, що разом з поштою не працювали «Аліса» та російські сайти.

Звичайний інтернет-збій? Можливо.

Але дев’ять днів тому НАновости вже зіткнулися з іншою частиною тієї ж дивної нової реальності: ізраїльтяни почали відчувати проблеми з російськими банками після переходу частини їхніх сайтів на російську систему цифрових сертифікатів. Тоді ми назвали матеріал «Російський „Чебурнет“ добирається і до ізраїльтян». Тепер замість банків у скаргах з’являються електронна пошта та звичайні інтернет-сервіси.

Вікторія Кацман родом з України, живе в ізраїльському контексті і регулярно пише для НАновости про події, які з’єднують Україну, Ізраїль та пострадянський простір. Для цієї публікації редакція не намагалася поставити мережевий діагноз за одним скріншотом: ми зіставили скарги користувачів з Ізраїлю з поточними даними моніторингу, квітневими рішеннями російської влади щодо VPN, публікаціями самої російської технологічної галузі та тим, як Кремль у 2026 році перебудовує інтернет всередині Росії. Вікторія не мережевий інженер, тому там, де технічна причина сьогоднішнього збою поки не доведена, це прямо позначено як версія, а не як встановлений факт.

Що відбувається з російською поштою 15 серпня

Під час перевірки НАновости сервіс Detector404 показував по Яндекс Пошті незвичайну картину. Автоматичні сенсори не фіксували глобального падіння сервісу, SSL-з’єднання визначалося як захищене, але всі нормовані регіональні користувацькі повідомлення за останню годину припадали на Ізраїль. У коментарях є скарга від 15 серпня: «Не відправляється лист. Порожня скринька», а ще один запис повідомляє, що пошта перестала відкриватися 14 серпня.

З Mail.ru географія виявилася ширшою. У момент нашої перевірки Detector404 показував скарги з Сербії, Чорногорії, Болгарії, Ізраїлю та Ростовської області. Окремий коментар від 15 серпня о 12:17 звучить вкрай просто: «Ізраїль — Не відкривається». З Іспанії того ж дня написали те ж саме, з Сербії — теж. При цьому автоматичні сенсори знову-таки не показували повного зникнення Mail.ru з мережі.

Це важлива деталь. Коли у великого сервісу падають сервери, проблема зазвичай помітна користувачам незалежно від країни. Тут картина інша: сам ресурс існує, але деякі люди з певних мереж або країн до нього нормально не добираються.

І ось тут починається найцікавіше.

Росія сама навчила свої сайти підозрювати іноземний IP

Навесні 2026 року російська влада різко посилила боротьбу з VPN. Reuters писав, що до середини січня Росія заблокувала понад 400 VPN-сервісів, а міністр цифрового розвитку Максут Шадаєв наприкінці березня вже відкрито формулював завдання: використання VPN необхідно скорочувати. Паралельно блокувався WhatsApp, уповільнювався Telegram, а мобільний інтернет відключався або обмежувався в Москві та інших регіонах.

Але для нашої нинішньої ізраїльської історії важливіше інше.

На початку квітня Мінцифри розіслало найбільшим російським інтернет-компаніям методичні рекомендації щодо виявлення VPN. Серед компаній, які фігурували в повідомленнях про наради та нову політику, були «Яндекс», VK, Сбер, Wildberries, Ozon, «Авито» та інші великі платформи. Система повинна починати з IP-адреси користувача: визначити його та порівняти з адресами, які вважаються російськими, а також із заблокованими Роскомнаглядом діапазонами. Невідповідність з російською географією стає одним із ознак, що вимагають подальшої перевірки.

На папері логіка зрозуміла. Росіянин вмикає VPN, обирає сервер у Тель-Авіві — російський сайт бачить ізраїльський IP і намагається визначити, чи не використовується засіб обходу блокувань.

Але що бачить той самий сайт, коли до нього приходить справжня людина з Хайфи через звичайного ізраїльського провайдера?

Теж ізраїльський IP.

Саме тут боротьба Росії з VPN несподівано перестає бути лише російською внутрішньою проблемою.

Це вже відбувалося. І Mail.ru був у списку

15 квітня російське видання Hi-Tech Mail опублікувало матеріал з досить красномовним підзаголовком: йшлося про сайти та додатки, які не вдається відкрити з закордонних IP-адрес.

Редакція Hi-Tech Mail зазначала, що з середини квітня користувачі почали повідомляти про неможливість зайти на російські сервіси з іноземних IP. Причому проблема виникала як при ввімкненому VPN, так і у людей, які дійсно перебували за кордоном.

Це вже зовсім інший рівень доказовості.

До складеного Hi-Tech Mail переліку увійшов безпосередньо Mail.ru. Там же опинилися VK, MAX, «Держпослуги», банки, маркетплейси, РЖД і відразу кілька сервісів «Яндекса»: «Яндекс Браузер», «Яндекс Карти», «Яндекс Погода», «Яндекс Пей».

Тобто за чотири місяці до сьогоднішніх скарг з Ізраїлю російська технологічна преса вже зафіксувала сам механізм:

іноземний IP — російський сервіс — проблеми з доступом.

Причому це виявилося досить помітним явищем, щоб 27 квітня ситуацію окремо коментувало російське Мінцифри. Відомство заявило, що російські сервіси повинні залишатися доступними користувачам за кордоном, але одночасно підтвердило: найбільші платформи дійсно обмежують доступ при використанні VPN, пояснюючи це захистом даних користувачів.

Для НАновости — Новини Ізраїлю тут проходить важлива межа доведеного. Ми поки не можемо стверджувати, що сьогоднішня Яндекс Пошта не відкрилася у конкретної жительки Ізраїлю саме тому, що її адресу помилково прийняли за VPN. Для такого висновку потрібні мережеві логи, IP, маршрути та відповідь самого сервісу.

Але вже не можна говорити, що сама гіпотеза взялася з повітря. Російська система фільтрації існує. Перевірка IP існує. Проблеми справжніх користувачів за кордоном вже фіксувалися. Mail.ru був серед сервісів, на які скаржилися. А сьогодні скарги знову надходять з-за кордону — в тому числі з Ізраїлю.

А що тоді з ізраїльськими провайдерами

У коментарях, які опинилися в розпорядженні редакції, версія з’явилася майже одразу: «У вас “ізраїльський провайдер“? Сьогодні з ним були проблеми».

Відкидати її не можна. Порушення маршрутизації між конкретним ізраїльським оператором і російськими мережами дійсно могло б дати схожий результат. Може помилятися DNS, може не проходити конкретний маршрут, російська сторона може погано приймати певний діапазон адрес одного оператора.

Але є проблема: Mail.ru сьогодні скаржаться не тільки з Ізраїлю. Detector404 одночасно показував Сербію, Чорногорію, Болгарію та Ізраїль, а в коментарях з’явилася Іспанія. Пояснити всю цю географію несправністю одного ізраїльського Partner вже неможливо.

Є й інша версія, яка поки залишається саме версією: “ізраїльський провайдер” може бути не тим, хто щось блокує, а власником діапазону IP, який російська сторона з якоїсь причини пропускає гірше. Анти-VPN, anti-DDoS та антифрод-системи працюють не з паспортом людини — вони бачать адресу, мережу, географію, історію з’єднань та інші технічні ознаки.

Для остаточної перевірки потрібен дуже простий польовий тест на кількох користувачах: одна і та ж Яндекс Пошта через домашній “ізраїльський провайдер“, потім через мобільну мережу іншого оператора, потім знову без зміни акаунта. Якщо сервіс систематично оживає при зміні мережі, коло підозрюваних різко звужується.

Поки таких даних у редакції недостатньо.

«Чебурнет» змінився: стіна тепер працює в два боки

Ще недавно вираз «суверенний інтернет» означав для більшості людей цілком зрозумілу річ: російська влада не дозволяє людині всередині Росії відкрити зовнішній сайт.

Facebook заблокований. WhatsApp заблокований. Telegram уповільнюється. VPN переслідуються. Під час обмежень зв’язку частина внутрішніх сервісів повинна продовжувати працювати. 1 червня 2026 року путін навіть доручив уряду та ФСБ забезпечити роботу ключових медичних, інформаційних та платіжних сервісів у періоди обмеження мобільного інтернету.

Але ізоляція не буває односторонньою.

Коли держава вчиться визначати, який трафік «свій», який «чужий», який дозволити без VPN, а який змусити пройти додаткові перевірки, вона фактично будує цифрову прикордонну службу. І на такому кордоні застрягти може вже не тільки росіянин, який намагається вийти назовні.

Застрягти може ізраїльтянин, який намагається увійти всередину.

Reuters у березні повідомив ще більш примітну деталь: два російських джерела, знайомих з інтернет-політикою влади, розповіли, що Москва вивчала досвід Китаю та Ірану, розробляючи способи перекривати великі частини мобільного та фіксованого інтернету, зберігаючи контроль над комунікаціями.

Ось після цього слово «Чебурнет» перестає бути вдалою жартом з Рунету.

Іран вже показав, куди веде така логіка

Порівняння з Іраном для ізраїльського читача особливо неприємне — і зовсім не теоретичне.

Іран роками розвивав власну National Information Network, що дозволяє внутрішнім сервісам існувати при жорсткому обмеженні глобального інтернету. А в 2026 році країна продемонструвала вже майже граничну версію цієї моделі: після війни з США та Ізраїлем більшість іранців залишалися без нормального доступу до світового інтернету 87 днів. Тільки 25 травня президент Масуд Пезешкіан розпорядився почати відновлення міжнародного доступу.

Росія поки не Іран і не Китай. Рівень технічної та політичної закритості різниться, і змішувати ці системи було б неправильно.

Але Росія сама вивчає їхній досвід. Це вже не порівняння, вигадане критиками Кремля, — таку інформацію Reuters отримав від джерел, знайомих з російською інтернет-політикою.

Звідси для ізраїльтянина виникає неприємне побутове питання.

Ви б сьогодні добровільно зробили іранську поштову адресу головним ключем від свого цифрового життя? Прив’язали б до нього Google, пенсійний фонд, відновлення паролів, важливі документи, сімейний архів і десятки сервісів?

Швидше за все, ні.

Тоді чому російська адреса автоматично вважається надійною тільки тому, що вона була заведена двадцять або тридцять років тому?

Не санкції прийшли за вашою поштою. Росія сама прийшла до ізоляції

Тут зручно звинуватити всіх навколо.

Американців. Європу. Браузери. Ізраїльського інтернет-провайдера. «Несправедливі санкції». GlobalSign. Тих, хто «політизує звичайну пошту».

Тільки у цієї історії є початок.

Росія почала повномасштабну агресію проти України 24 лютого 2022 року. Саме у відповідь на триваючу агресію ЄС вводив і продовжував санкційні режими; 23 липня 2026 року Рада ЄС прийняла вже 21-й пакет обмежувальних заходів проти Росії, прямо назвавши причиною російську війну проти України. Економічні санкції продовжені до 31 липня 2027 року.

Але було б занадто зручно списати весь «Чебурнет» виключно на Захід.

Паралельно Кремль сам посилював інтернет-цензуру, розширював повноваження силових структур, блокував іноземні платформи, закривав VPN, просував державні альтернативи та створював архітектуру, в якій окремі внутрішні сервіси повинні продовжувати жити навіть під час обмеження великого інтернету. Reuters зазначає, що саме після повномасштабного вторгнення 2022 року російська система інтернет-контролю стала значно жорсткішою.

Тому сьогоднішній цифровий розрив — не стихійне лихо.

Це ціна політичного вибору російської держави: спочатку війна, потім санкційна та технологічна ізоляція, а всередині самої Росії — прискорене будівництво контрольованого цифрового простору.

Є претензії, що черговий російський сервіс погано працює з Ізраїлю? Адресувати їх варто не тільки Partner, Chrome або Європі. Варто згадати і тих, хто створив умови, за яких російська частина інтернету взагалі почала перетворюватися на окремий острів.

А навіщо взагалі жити в Ізраїлі, але залишатися цифровим жителем Росії?

У першому повідомленні, з якого почалася наша перевірка, мабуть, найважливіше було навіть не «Яндекс.Пошта не відкривається».

Найважливіше — список того, що до неї прив’язано.

Пенсійні фонди. Google. YouTube. Нейромережі. Навчальні платформи. Посилки.

Людина давно живе в Ізраїлі, а головний цифровий ключ від її життя все ще знаходиться всередині російської інфраструктури.

Ось це вже ризик, який неможливо виправити черговим налаштуванням браузера.

Росія формально не знаходиться в стані війни з Ізраїлем і дипломатичні відносини між країнами зберігаються. Але одночасно Москва і Тегеран підписали 20-річний Договір про всеосяжне стратегічне партнерство. Він передбачає більш тісну співпрацю в сфері безпеки та оборони, протидію спільним військовим загрозам, спільні навчання та подальшу військово-технічну взаємодію. Росія ратифікувала договір навесні 2025 року, потім його схвалив і іранський парламент.

Для жителя Ізраїлю Іран — не далека геополітична абстракція.

Тому НАновости — Новини Ізраїлю ставлять питання жорстко: наскільки розумно зберігати критично важливу частину своєї цифрової ідентичності в інфраструктурі держави, яка все сильніше ізолює власний інтернет і одночасно поглиблює стратегічні відносини з Іраном?

Звичка — погана відповідь на питання інформаційної безпеки.

«У мене ця адреса тридцять років» пояснює, чому відмовитися від неї важко. Але тридцятирічний вік поштової скриньки не дає тридцятирічної гарантії, що політичне та технічне середовище навколо неї залишиться колишнім.

Росіянин вже носить два телефони. Ізраїльтянину краще не чекати цього моменту

Reuters влітку описував нову побутову реальність всередині Росії. Люди вмикають VPN заради одного сервісу, вимикають його заради іншого, використовують кілька месенджерів і іноді тримають другий телефон для російської державної цифрової середовища. У квітні державні структури, банки та найбільші торгові майданчики почали обмежувати користувачів з увімкненим VPN; у Wildberries це навіть збіглося з помітним падінням інтернет-трафіку.

Ізраїльтянину немає жодної необхідності добровільно будувати такий же маленький «Чебурнет» у себе вдома.

Якщо російська пошта поки працює, її не потрібно демонстративно видаляти. Потрібно перестати робити її єдиною точкою відмови.

Варто завести незалежну резервну адресу, перевірити recovery email у Google та інших критичних акаунтах, додати двофакторну авторизацію там, де вона доступна, завантажити дійсно важливі листи та документи, перевірити, куди приходять повідомлення пенсійних та фінансових структур. І головне — поступово прибрати російську пошту з ролі єдиного ключа відновлення.

Якщо сервіс раптово перестав працювати, спочатку корисно перевірити його через іншу мережу. Це допомагає зрозуміти хоча б рівень проблеми: акаунт, пристрій, ізраїльський оператор або маршрут до російської сторони.

І точно не варто встановлювати на основний телефон невідомі сертифікати, браузери або додатки за посиланням з випадкового коментаря тільки тому, що хтось обіцяє «повернути російський інтернет».

Що доведено — і чого ми поки не знаємо

На 15 серпня доведено кілька речей.

З Ізраїлю дійсно надходять свіжі скарги на роботу Яндекс Пошти та Mail.ru. Mail.ru одночасно отримує скарги з інших закордонних країн. Автоматичні перевірки Detector404 при цьому не показують повного глобального падіння обох сервісів.

Доведено й інше: російська влада у 2026 році посилила боротьбу з VPN і рекомендувала найбільшим інтернет-компаніям аналізувати IP користувачів. Російські користувачі та люди, фізично знаходяться за кордоном, вже стикалися з неможливістю відкрити російські сайти з іноземних IP. Mail.ru та кілька сервісів «Яндекса» фігурували в таких скаргах ще у квітні.

Але доказів спеціального розпорядження «відключити Яндекс Пошту та Mail.ru в Ізраїлі» немає.

Немає поки й доказів, що конкретно сьогоднішній випадок викликаний anti-VPN-фільтром. Не доведено, що винен Partner. Не виключені помилки маршрутизації, DNS, тимчасові обмеження захисту від атак або поєднання кількох причин.

Тому слово «атакує» в нашому заголовку — не твердження про російську кібератаку проти Ізраїлю. Це характеристика того, як наслідки будівництва російського ізольованого інтернет-простору все частіше добираються до людей, які фізично живуть далеко за межами Росії.

Дев’ять днів тому були банки. Сьогодні — пошта. Що далі?

6 серпня ми писали про російський «Чебурнет» через історію браузерного попередження: «Браузер не довіряє цьому сайту». Російські банки переходили на власну державну систему сертифікатів, а ізраїльтяни ризикували втратити зручний доступ до рахунків, пенсій та документів.

15 серпня з’являється наступна глава.

Тепер вже російський сервіс може подивитися на людину ззовні і, грубо кажучи, відповісти: «Я не впевнений, що довіряю твоїй адресі».

У першій історії світовий інтернет переставав довіряти частині російської цифрової інфраструктури.

У нинішній російська інфраструктура сама все підозріліше ставиться до світового інтернету.

Між двома цими процесами сидить звичайна людина в Ізраїлі і намагається відкрити поштову скриньку, яку завела ще тоді, коли ніякого «Чебурнета», війни, санкційних пакетів і стратегічного союзу Москви з Тегераном в її повсякденному житті просто не існувало.

Ось тільки часи змінилися.

Росія хотіла отримати «цифровий суверенітет» і можливість контролювати кордон свого інтернету. Такий кордон поступово з’являється. Але у будь-якої стіни дві сторони: одна заважає людям вийти, інша — увійти.

І, можливо, головний висновок для ізраїльтян тут зовсім не технічний.

Жити в Ізраїлі, але залишати пенсійні гроші, документи, відновлення Google і половину цифрового життя на єдиній російській поштовій адресі в 2026 році — вже не звичка. Це ризик.

А якщо хочеться запитати, хто зробив цей ризик реальністю, починати варто не з браузера.

Стоїть з війни, яку Росія почала проти України, і з держави, яка після цього вирішила відгороджуватися від світу все більш високою цифровою стіною.