«Слова «Україна», «українці», «Зеленський» давно стали тригером для пострадянської єврейської та російськомовної ізраїльської аудиторії. Абсолютно неважливо, про що йдеться — будь-яка репліка з вищезазначеними словами неминуче завершується світоглядною битвою.
«І полонених на цьому полі лайки не беруть» — пише 4 червня 2024 Михайло Гольд — спеціально для сайту «Деталі». Наводимо думку:
«Варто президенту Зеленському вимовити банальність про визнання як Ізраїлю, так і Палестини — як соціальні мережі вибухнули праведним гнівом. Заграли новими барвами міркування про «одвічний український антисемітизм», знову через кому згадуються Хмельницький, Петлюра, Бандера і мчать прокляття на адресу «невдячного» Києва, який обманув Ізраїль у своїх очікуваннях. Іноді жувати справді краще, ніж говорити. Але, будемо справедливі, ритуальну фразу «і… і…» Зеленський промовив одним із останніх світових лідерів. Палестинську державу визнають сьогодні близько 150 країн — членів ООН, а офіційною лінією стратегічного союзника, США, продовжує залишатися «дві держави для двох народів». Навіть схвалений урядом Ізраїлю план Трампа де-факто передбачав створення Палестинської держави зі столицею у Східному Єрусалимі, щоправда, за бар'єром безпеки.
Власне, і в Ізраїлі не денонсували угоди Осло, а Нетаніягу свого часу говорив про можливість створення демілітаризованої палестинської держави. Геополітична ситуація складається дуже погано, але явно не Зеленський у цьому винні. То чому ж, як у старому єврейському анекдоті, «ви вирішили розпочати з нашої перукарні» та навісити на українського президента всіх собак?
Та все тому ж — у будь-якому кроці України та її влади багато хто шукає лише підтвердження своїх стереотипів, і неодмінно їх знайдуть, не сумнівайтесь. Якщо факти заважають стрункій картині світу, то гірше для фактів. Кому, наприклад, цікаво, що, згідно опитування, проведеному КМІС наприкінці минулого року, 69% українців симпатизують Ізраїлю і лише 1% палестинцям на тлі війни в секторі Газа? Для порівняння: за даними The Economist/YouGov, 38% американців підтримують Ізраїль, а 11% — палестинців, при дуже високій частці тих, хто не визначився і «співчуває обом сторонам». У Росії лише 8% покладають відповідальність за війну на ХАМАС, а 45% опитаних «Левада-центром» вважають головним винуватцем «США/НАТО»… Але все це, ясна річ, меркне перед образою в Україні за ігнор на «Євробаченні»!
А хто замислюється над тим, що Україна — чи не єдина країна світу, де після 7 жовтня не пройшло жодного антиізраїльського мітингу? Власне їх не було і до цієї трагічної дати. Але що це порівняно з глорифікацією ОУН-УПА, адже саме вона має насамперед хвилювати справжнього ізраїльського патріота…
До речі, на недавньому голосуванні в ООН 143 країни підтримали надання Палестині повноправного членства, лише 9 виступили проти, а 25 (у тому числі Україна, Великобританія, Канада, Німеччина тощо) утрималися. Але однаково, як свідчить приказка, «Хто вбрався? Невістка!»
Ніхто не зобов'язаний любити Україну та українців, так само як євреїв та Ізраїль. Закон, як кажуть, не забороняє. Тільки не варто підбивати під свої пристрасті теоретичну базу — у цьому сенсі українофоби анітрохи не раціональніші за антисеміти.
Будемо чесні, Єрусалим та Київ мають список претензій один до одного, і кожна з цих претензій має підстави. Одним зневажають нові національні герої, і це відома проблема — герої одного народу можуть бути катами іншого. Навряд чи Івана Грозного у Казані вшановують так само, як у Москві, де на честь перемоги над бусурманами їм було закладено Храм Василя Блаженного. Під час штурму столиці Казанського ханства у 1552 році загинуло до 20 000 татар. У дужках зауважу, що населення Лондона становило тоді близько 50 000. Чи ця історична пам'ять визначає нинішні російсько-татарські відносини? Сумніваюсь…
- Пам'ять взагалі вибіркова. Влітку 2021 року Путін особисто відкрив у Гатчині пам'ятник імператору Олександру III — видатному державному антисеміту, при якому країною прокотилася серія кривавих єврейських погромів, були прийняті «Травневі правила», а євреї стали утискуватися на всіх рівнях з небаченою старанністю. Антисеміт государ був, що називається, зоологічним. Згадують, як після аварії царського поїзда в Бірках у 1888 році він осінив себе хресним знаком зі словами: «І поділом тобі! Не їзди на жидівських залізницях!» На відкритті пам'ятника про все це, зрозуміло, не говорили, Путін наголошував, переважно, на «вірності традиціям». Але навіть легкий бриз невдоволення не затьмарив тоді настрою записників з антисемітизмом.
Чи то справа вулиця імені Петлюри…
Київ має свої претензії, від яких теж не відмахнутися. Ізраїль, ймовірно, став однією з небагатьох країн, які фактично скасували безвізовий режим для українців з початком російського вторгнення. З багатьма біженцями поводилися як із злочинцями, я вже не кажу про поруку, великі застави тощо. Деякі українці, які приїхали в гості до родичів із запрошенням, зворотним квитком тощо, просто депортували. У результаті прийняли 15 000 військових біженців — і дякую. У порівнянні з Ізраїлем за населенням 10-мільйонної Чехії — 450 000. У менш ніж півторамільйонній Естонії — 30 000. Допомога ізраїльських волонтерів важко переоцінити, і за це їм не втомлюються дякувати як самі біженці, так і українська влада. Але у кожного свій осад і свій біль.
Багато цілком осудні знайомі влилися в хор ображених у кращих почуттях ізраїльтян, що засуджує Україну. Мають право. Головне — не видавати своїх проекцій за абсолютну істину, де всі, хто не з нами, неодмінно проти нас. Ізраїль не зобов'язаний допомагати Україні. Але й Україна не може слідувати у політичному фарватері чинного ізраїльського кабінету. Логіка «весь світ проти нас» дуже приваблива, але чому б тоді не висунути претензії американським євреям, понад 60% яких виступають за «дві держави для двох народів» і лише близько 5,5% опираються проголошенню палестинської незалежності в будь-якій формі. До речі, третина респондентів-євреїв із американським паспортом вважають, що Ізраїль робить геноцид у Газі — нічого подібного серед українців не спостерігається. І хто після цього антисеміт?
А, може, не варто шукати ворогів там, де їх немає? Тим більше що реальних ворогів і так вистачає. І понад два роки Україна, що спливає кров'ю, явно не в числі останніх».
Оригінал https://detaly.co.il/hto-vsravsya-nevistka/
Читайте нас у каналах Новини Ізраїлю Nikk.Agency Новини Ізраїлю в — Telegram— Facebook, — Google News
Новина — Думка: «Хто вбрався? Невістка! А може, не варто шукати ворогів там, де їх немає? — ізраїльський портал «Деталі» про слова Зеленського
— з’явились спочатку на Новини Ізраїлю Nikk.Agency НиКК: що нас зближує .
