- 19 Грудня, 2025
- 7:38 am
- Україна
Багато видатних політичних лідерів Ізраїлю, у тому числі 2 президенти та 3 прем’єр-міністри, походять з України. Одним із таких відомих вихідців є Моше Шарет.
Меморіальна дошка першому голові МЗС Ізраїлю та другому прем’єр-міністру країни Моше Шарету у 2018 році з’явилася на найстарішій гімназії Херсона — гімназії № 20, раніше першій Херсонській чоловічій гімназії, де він навчався.
Під час російського вторгнення в Україну кілька разів було обстріляно російськими військами. Від обстрілу 11 травня 2023 року згорів корпус старшої школи.
Після публікації матеріалу, читач М., якому вдалося виїхати з окупованого рашистами Херсона до Ізраїлю, розповів, що він навчався у цій школі та був присутній на відкритті пам’ятної дошки Моше Шарету на фасаді школи.
“Російські нацисти вже після виходу з Херсона знищили школу, яка пережила окупацію і в першу і другу світову війну. Наразі немає ні школи, одні руїни, ні дошки”, – написав він і надіслав фото.
За його словами, “Зліва біля прапора України видно не зафарбоване місце, де була дошка Шарету. Зараз дошка знаходиться на збереженні в єврейській громаді Херсона”.
Моше Шарет бачив у відродженні мови іврит і перетворенні його на основну мову єврейського народу одним з основних завдань сіоністського руху. Ставши міністром закордонних справ відродженого Ізраїлю, він не тільки сам гебраїзував своє прізвище в Шарет, але вимагав подібного до інших громадських, політичних і військових діячів молодої держави.
Саме він запровадив вимогу, щоб будь-який дипломатичний представник Ізраїлю носив саме івритське, а не галутне прізвище. Це правило дотримувалося до середини 1990-х років. Шарет не лише вимагав, а й особисто допомагав підлеглим вибирати відповідні івритські форми для їхніх прізвищ.
Народився він у 1894 році у місті Херсон і називався при народженні Мойсей Якович Чорток. Його батько свого часу залишив Російську імперію, рятуючись від хвилі погромів, і оселився в Палестині: спочатку в Яффі, потім Єрусалимі.
За кілька років повернувся і оселився в Одесі, де незабаром одружився з Фаною Лев. Згодом подружжя переїхало до Херсона, де у них народилося три дочки та двоє синів, серед яких і Моше.
З дитинства він ріс допитливим та активним, вирізнявся інтересом до навчання. Моше відвідував хедер, а потім закінчив чоловічу гімназію у Херсоні.
Його любов до лінгвістики давала свої плоди: хлопець володів вісьмома мовами, включаючи іврит. Його знання давали йому багато перекладати, що він і практикував, зокрема перекладаючи на іврит.
У 1906 році сім’я Чертоків була змушена знову залишити рідні місця: внаслідок загрози погромів, що наростала в тодішній Російській імперії, вони вирішують виїхати в Османську імперію, а згодом до Палестини. На той час Моше виповнилося 12 років, і він був змушений активно допомагати батькам у побуті та становленні сім’ї. У 1908 році вони поселяються в Яффе – одному з районів, з яких свого часу засмутився Тель-Авів.
Після успішного закінчення єврейської гімназії Моше вступив до Стамбулського університету, де він почав активно вивчати право. З початком Першої світової війни він воював добровольцем у складі імперії Османа. 1919 року Моше приступив до роботи в секретаріаті Сіоністської комісії. На початку 1920-х навчався у Лондонській школі економіки. Його роль становленні держави Ізраїль особлива.
Шлях розпочався з посади заступника головного редактора щоденної газети Генеральної федерації робітників «Гістрадут» та досвіду роботи редактором англійського тижневика «Давар».
Моше Чорток став одним із авторів Декларації незалежності Ізраїлю, підписаного 14 травня 1948 року. Саме тоді він став першим в історії країни міністром закордонних справ та змінив своє прізвище на Шарет, що в перекладі означає «службовець виконує обов’язок». На посаді міністра Моше Шарет очолював ізраїльську делегацію на переговорах про припинення вогню під час війни за незалежність і зумів налагодити дипломатичні відносини з десятками країн світу.
Після виходу з роботи в уряді він керував видавництвом Am Oved та коледжем Бейт Берл.
Крім того, був головою Всесвітньої сіоністської організації, до якої його обрали 1960 року. Незважаючи на боротьбу з тяжкою хворобою, Шарет вів активне громадське життя і до самої смерті виступав перед публікою, розповідаючи про свої погляди на державотворення Ізраїль.
Моше Шарет помер 7 липня 1965 року у віці 70 років. Похований на єврейському цвинтарі Трумпельдор поряд зі своєю дружиною Ципорою. Сьогодні в Україні, в рідному для Моше Шарета Херсоні, встановлена на його честь меморіальна дошка на найстарішій гімназії міста.
Читайте нас у каналах Новини Ізраїлю Nikk.Agency Новини Ізраїлю в – Telegram– Facebook, – Google News
