Світ Хануки: історія, яку запалюють знову щороку
В Ізраїлі грудень пахне дощем, гарячими суфганіотами і очікуванням світла. З 14 по 22 грудня 2025 року вулиці знову спалахнуть вогниками ханукії — і кожен дім стане маленьким маяком, що нагадує про диво, яке єврейський народ береже вже понад дві тисячі років.
Ханука — це не тільки історичне свято, але й емоційна точка присутності: момент, коли родини збираються біля вікна і дають світу побачити своє світло.
Від Маккавеїв до сьогодення: як диво стало символом
Коріння історії сягає 164 року до н.е., коли Ієгуда Маккавей і його воїни повернули Єрусалим, звільнивши Храм від грецького царя Антіоха IV. У хаосі руйнувань було знайдено лише один глечик чистої олії — на добу, не більше.
Але вогонь горів вісім днів.
І сьогодні саме це світло символізує віру в неможливе, силу громади і здатність вистояти, навіть коли здається, що ресурси вичерпані.
Ханукія як серце дому
Назва «Ханука» перекладається як «освячення». Головна традиція — запалювати ханукію, додаючи щодня по одній свічці. Дев’ята свічка, шамаш, — ніби старший брат, який допомагає запалити інших.
В Ізраїлі ханукії ставлять так, щоб їх було видно з вулиці: це не про демонстрацію, а про ідею — світло повинно бути видимим. Світло — це позиція.
Дім, пісні і маленькі радощі
У ці дні в синагогах звучить «галель», а вдома — ханукальні пісні, розмови до пізньої ночі, аромат смаженої картоплі і дитячий сміх.
Дрейдл — дзиґа з чотирма літерами — залишається незмінним символом свята. У діаспорі на ньому написано «Чудо велике було там», а в Ізраїлі — «Чудо велике було тут».
Це «тут» щороку нагадує: диво може статися і в твоєму домі.
Смак, який неможливо сплутати
Ханука пахне олією — і в цьому є свій сенс. Картопляні латкес, суфганіоти з джемом або кремом, все смажене — це тепла гастрономічна метафора того самого глечика.
Чарка вина на столі — не заборона, але тут важливіше інше: родина, традиція, відчуття живого світла.
Коли свічки стають часом надії
Ханука — про вибір світла замість темряви.
Про те, що навіть маленьке полум’я здатне розсіювати величезну тінь.
Про віру, яка передається через покоління — від давнього Єрусалима до сьогоднішніх підвіконь у Тель-Авіві, Хайфі та Беер-Шеві.
Це вісім днів, коли ізраїльські вечори стають теплішими, ніж погода, а світло — не просто символ, а стан душі.
НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency
