Штучний інтелект для розпізнавання облич допоміг ідентифікувати нацистського стрільця на фото з Голокосту з фотографії під назвою «Останній єврей у Вінниці»

Загадка, пов’язана з фотографією «Останній єврей у Вінниці», на якій німецький солдат у момент страти цілиться в єврея, багато років залишалася одним із тих сюжетів Голокосту, де відомо все, крім людей на знімку. Сам кадр почав прориватися в історію після процесу над Адольфом Ейхманом у 1961 році. Тоді очевидець Аль Мосс передав його суду, щоб показати не статистику, а реальний момент вбивства. Знімок став символом, але імена на ньому зникли в потоці часу.

Тепер ситуація змінюється. Дослідження Юргена Маттауса, колишнього голови наукового відділу Меморіалу Голокосту в США, додає конкретику. Він встановив особу стрільця. Ним виявився Якобус Онен — учитель із північної Німеччини, якому на момент події було 34 роки. Не офіцер, не кар’єрний військовий. Людина, яка пішла в СС і опинилася в механізмі масових розстрілів.

Перші дані Маттаус представив минулого року, але докази були неповними. Пізніше один із родичів Онена надав сімейні фотографії. Їх зіставили з оригінальним кадром — результат дав упевненість майже в 99%. Це той самий випадок, коли технологія розпізнавання облич змінює хід історичного розслідування, а не тільки побутові зручності.

У вересні 2025 року німецький «Журнал історичних досліджень» опублікував розширену версію роботи. Там уточнюється і місце: масовий розстріл у Бердичеві, Україна, 28 липня 1941 року. Операція проводилася підрозділом Einsatzgruppe, яке йшло за вермахтом і знищувало єврейське населення за заздалегідь складеними списками. Знімок фіксує один момент із сотень подібних епізодів.

Онен брав участь у цих акціях регулярно. У документах СС він проходить як співробітник підрозділів, задіяних у каральних операціях. Його смерть настала в 1943 році. Покарання за злочин так і не настало — він загинув раніше, ніж його могли притягнути.

Але жертва на знімку залишається безіменним. Це та частина історії, яку поки не вдалося відновити. Маттаус пише, що архіви Бердичева розділені між кількома структурами, а частина документів була знищена. Тому ідентифікація триває, і цей фрагмент трагедії залишається незавершеним.

Ми стежимо за тим, як сучасні методи змінюють розуміння Голокосту, як повертають імена туди, де десятиліттями був тільки образ. Ці розслідування формують колективну пам’ять інакше, ніж раніше, і це важливо фіксувати для тих, хто працює з історією Ізраїлю, України та Європи — про це докладніше розповідаємо на платформі НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency.