Світ, на який чекають українці: Зеленський про справедливість і ціну компромісів

Президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю американському журналісту Брету Байеру сформулював позицію, яка сьогодні визначає український порядок денний: українці хочуть миру. Але не будь-якого. За його словами, мир без справедливості не стане виходом з війни і не закриє моральні та політичні рани, які конфлікт залишає після себе.

Ця заява прозвучала на тлі затяжної війни, де дипломатія все частіше стикається не з пошуком рішень, а з спробами «зафіксувати паузу». Саме тут, на думку Києва, і проходить лінія розлому між закінченням бойових дій і справжнім миром.

Дискусія про це неминуче виводить до ролі США і фігури Дональда Трампа. Колишній президент неодноразово заявляв про свою здатність «закінчувати війни» і стверджував, що за його участі були зупинені вісім конфліктів. Однак критики зазначають: у його риториці акцент робиться на припиненні вогню як такому, без чіткого відповіді на питання — що буде далі і на яких умовах.

Підхід Трампа до українського конфлікту виглядає суперечливо. З одного боку, він говорить про необхідність негайно зупинити кровопролиття. З іншого — майже не зачіпає тему відповідальності, гарантій безпеки і наслідків для майбутнього Європи. Такий дисбаланс, вважають у Києві, робить будь-який «швидкий мир» потенційно нестабільним.

Спроби посередництва між Москвою і Києвом також впираються у фактор Кремля. Непримиренність російського лідера вже не раз зривала дипломатичні зусилля. У цьому контексті аналітики згадують кінець президентства Білла Клінтона, коли він намагався досягти історичної угоди між Ізраїлем і ООП. Тоді переговори закінчилися провалом, а надії на стійкий мир були відкладені на роки.

Історичні паралелі тут неминучі. Військовий стратег і історик Едвард Люттвак у своїх роботах писав, що війни іноді закінчуються не угодами, а виснаженням сторін — ресурсів, волі, здатності продовжувати. Балкани 1990-х стали прикладом того, як саме цей фактор змусив учасників конфлікту сісти за стіл переговорів.

На Близькому Сході Трамп, навпаки, часто обирав стратегію невтручання, дозволяючи конфліктам «дозріти» до точки, де сторони самі шукали вихід. Цей підхід викликав суперечки, але в окремих випадках дійсно приводив до відносної стабілізації. Питання в тому, чи застосовна така логіка до України.

В українському кейсі ставка на виснаження несе величезні ризики. Тимчасові перемир’я не вирішують ключових проблем, а лише відкладають наступний виток насильства. Київ наполягає: без ясних умов, гарантій і визнання реальності агресії будь-який дипломатичний маневр залишиться половинчастим.

У підсумку розмова про мир впирається не тільки в геополітику, але й у чесність. Чесність перед суспільствами, перед союзниками і перед історією. Зеленський говорить саме про це — про мир, який не стане паузою перед новою війною.

Про те, як ці дилеми сприймаються в Ізраїлі, США та Україні, і чому питання справедливості сьогодні звучить голосніше будь-яких обіцянок «швидкого закінчення конфлікту», регулярно розповідають НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency.