- 1 Січня, 2026
- 5:51 pm
- В світі
2025 рік увійшов в історію як рік, коли конфлікти перестали бути регіональними і почали зливатися в єдиний ланцюг нестабільності. Зіткнення між Таїландом і Камбоджею, загострення між Індією і Пакистаном — двома ядерними державами, пряме протистояння Ізраїлю та Ірану, завершення війни в Газі без остаточного врегулювання, застрягла в глухому куті війна в Україні, військові перевороти в Західній Африці, масові різанини в Судані та Конго — все це не виглядало як винятки. Це стало системою.
На цьому тлі Європа та інші регіони світу почали прискорене нарощування військових можливостей — темпами, яких не було десятиліттями. Росія діє все більш зухвало, Китай — все більш наполегливо, а США концентрують значні сили в Карибському басейні. Сукупність цих процесів формує вкрай напружену картину 2026 року.
Нижче — ключові точки ризику, де наступний рік може стати переломним.
Найбільш вибухонебезпечна зона: Китай, Тайвань і Далекий Схід
Західні аналітики все частіше називають 2027 рік неофіційним дедлайном можливого конфлікту навколо Тайваню. Голова КНР Сі Цзіньпін, зосередивши в своїх руках безпрецедентну владу, відкрито поставив завдання готовності Народно-визвольної армії до силового сценарію.
Тайвань з 1949 року фактично існує як самостійна держава, проте Пекін продовжує вважати його бунтівною провінцією. З початком 2026 року напруження помітно зростає: китайські військові навчання все частіше відпрацьовують сценарії блокади та оточення острова.
Японія, раніше вкрай обережна у формулюваннях, почала публічно натякати на можливу участь у захисті Тайваню. Ці заяви звучать на тлі все більш агресивної риторики Пекіна і підсилюють тривожність у регіоні.
Особливу роль відіграє Тайванська протока — артерія, через яку проходить близько половини світового морського вантажопотоку. Будь-який інцидент тут може запустити ланцюгову реакцію, що зачіпає Корею, Філіппіни, Японію і весь Тихоокеанський регіон. На тлі зосередження американських сил у Карибах Пекін може вирішити перевірити межі стратегічної невизначеності Вашингтона.
Ослаблення «шиїтської осі»: Близький Схід
Близький Схід традиційно сприймається як регіон, де ескалація часто здається керованою. У 2026 році це відчуття може виявитися оманливим.
Іран, ХАМАС і хусити входять у рік з ослабленими позиціями. Ряд ключових фігур проіранського табору було ліквідовано. Усунення таких лідерів, як Хасан Насралла, підірвало колишні механізми координації. Нові командири не змогли відновити колишній рівень стримування.
Це призвело до руйнування негласних табу. Все частіше з Бейрута і Адена звучать голоси, що допускають переговори з Єрусалимом. Сам факт таких заяв ще кілька років тому здавався неможливим.
У Ємені ситуація набуває парадоксального характеру. Сепаратистські сили посилюються і прагнуть скинути хуситів, але Саудівська Аравія — їх давній противник — загрожує ударами по сепаратистах, якщо ті не визнають владу вигнаного уряду в Сані.
У Сирії напруження зростає навколо курсу уряду Ахмада аш-Шараа, який просуває жорстку централізацію і сунітське законодавство. Проти виступають одразу три ключові гравці: друзький лідер Хікмат аль-Хіджрі, алавітський шейх Газаль Газаль і курдський генерал Мазлум Абді, що вимагає офіційного визнання курдської автономії. Відмова Дамаска від компромісу може одночасно відкрити кілька фронтів.
Європа і Росія: війна вже поруч
28 лютого 2025 року стало символічною датою для трансатлантичних відносин. Після публічного конфлікту в Білому домі президент України Володимир Зеленський фактично був виставлений за двері. Сигнал був вкрай ясний: американська залученість не гарантована.
Оновлена стратегія національної безпеки США показала масштабний розворот від моделі, яка визначала європейську безпеку після Другої світової війни і особливо після розпаду СРСР.
Спроби зупинити війну в Україні буксують, незважаючи на оптимістичну риторику американського президента. У Європі все частіше обговорюють сценарій прямого конфлікту з Росією. Відповіддю стало переозброєння в масштабах, небачених з часів холодної війни.
На саміті НАТО в Гаазі країни погодили мету довести військові витрати до 5% ВВП до 2035 року. Єврокомісія представила план переозброєння на 800 мільярдів євро. Німеччина, Франція і Велика Британія оголосили про нові хвилі призову.
Фактично конфлікт вже йде. Дрони порушують авіасполучення над Європою, у Польщі фіксуються диверсії на залізницях, гібридна війна, приписувана Кремлю, досягає піку. Питання про провокації в країнах Балтії звучить все голосніше.
Генеральний секретар НАТО позначив 2029 рік як орієнтир повної готовності. Але саме 2026-й може стати роком, коли траєкторія стане незворотною.
Африка: перевороти і зростання джихаду
У Західній Африці 2026 рік може стати вирішальним. Регіон все глибше занурюється в протистояння між державами і ісламістськими угрупованнями, що діють через кордони і розмивають суверенітет.
Регіон розколюється. Країни ЕКОВАС тяжіють до Заходу. Малі, Буркіна-Фасо і Нігер, що пережили військові перевороти, формують альтернативний блок з явною орієнтацією на Росію і Китай.
У Малі ситуація близька до критичної. Угруповання «Джамаат Нусрат аль-Іслам», пов’язане з Аль-Каїдою, наблизилося до Бамако. Існує реальний ризик втрати столиці. Ті ж сили активні в Нігері і Буркіна-Фасо. У відповідь три країни оголосили про створення «Регіональних сил Сахеля».
У Центральній Африці конфлікт у східній частині Демократичної Республіки Конго не вщухає. Бойовики M23, підтримувані Руандою, продовжують захоплювати території, загрожуючи стабільності всього регіону.
Кариби і Латинська Америка: повернення Доктрини Монро
«Венесуела оточена найбільшим флотом в історії Південної Америки», — написав Дональд Трамп. І це не було перебільшенням. Американська військова присутність у регіоні продовжує зростати, а наслідки цього кроку важко прорахувати.
Під гаслом «Америка перш за все» адміністрація Трампа активно діє за межами США, одночасно претендуючи на Нобелівську премію миру. Західна півкуля стає зоною особливої уваги.
Від Гренландії до Карибів, від тиску на Венесуелу до підтримки консервативних лідерів у Латинській Америці — все це виглядає як реанімація двохсотрічної Доктрини Монро.
Основний фокус — режим Ніколаса Мадуро і наркотрафік. Захоплення нафтових танкерів, морські операції, спроби оголосити режим іноземною терористичною організацією — тиск посилюється. Адміністрація явно розраховує на розкол всередині еліт Каракаса.
Однак не можна виключати і більш пряме застосування сили. І залишається відкритим питання: чи обмежиться це Венесуелою? Проміжні вибори в США в листопаді можуть стати тригером розширення операцій, включаючи Колумбію і Мексику — країни, що безпосередньо впливають на внутрішню безпеку США.
2026 рік починається без ілюзій. Світ входить у фазу, де локальні конфлікти все частіше стають елементами глобального протистояння. Розуміння цих процесів — питання не теорії, а виживання, і саме цьому присвячують свою увагу НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency.
