- 16 Січня, 2026
- 1:04 pm
- Близький Схід
На тлі триваючої внутрішньої кризи в Ірані міністр закордонних справ Аббас Арагчі виступив із гучними заявами в інтерв’ю програмі Special Report. Розмова вийшла далеко за рамки дипломатичного протоколу і торкнулася відразу кількох чутливих тем — від масових протестів і звинувачень на адресу Ізраїлю до ракетної та ядерної програм країни.
Виступ прозвучав у момент, коли Іран переживає один з найважчих періодів за останні роки. З кінця 2025 року країну охопили масові заворушення, спровоковані економічною кризою, обвалом національної валюти та зростанням соціальної напруги. За даними правозахисників та незалежних джерел, рахунок жертв може йти на тисячі, а деякі оцінки доходять до 12 000 загиблих.
Ракети як «червона лінія»
Один з ключових акцентів інтерв’ю — балістичні ракети. Арагчі дав зрозуміти, що для Тегерана це питання, яке не підлягає обговоренню. За його словами, саме ракетний арсенал залишається головним елементом оборони країни та гарантією безпеки в умовах зовнішнього тиску.
Міністр прямо відкинув можливість переговорів із США з цього напрямку, підкресливши, що жодні санкції чи дипломатичні зусилля не змусять Іран відмовитися від ракетної програми. Цей тезис прозвучав як сигнал не лише Вашингтону, але й регіональним противникам Ірану.
Ядерна програма: готовність до діалогу чи тактичний маневр
Набагато обережніше Арагчі говорив про ядерну програму. Він визнав, що удари в рамках операції «Midnight Hammer» у 2025 році завдали серйозної шкоди іранській ядерній інфраструктурі. При цьому міністр намагався показати Тегеран як сторону, готову до переговорів.
За його версією, Іран здатний надати міжнародні гарантії мирного характеру своєї ядерної програми — але лише в обмін на повне або часткове зняття санкцій. Такий підхід виглядає як спроба повернути тему ядерної угоди в дипломатичне поле, не відмовляючись при цьому від стратегічних важелів тиску.
Звинувачення проти Ізраїлю
Найрезонанснішою частиною інтерв’ю стали звинувачення на адресу Ізраїлю. Арагчі заявив, що ескалація насильства на вулицях і зростання кількості загиблих були нібито частиною заздалегідь спланованого сценарію. За його словами, мета полягала в тому, щоб спровокувати президента США Дональда Трампа на застосування сили проти Ірану.
Міністр стверджував, що протести були використані як інструмент зовнішнього тиску, а зростання жертв — свідомою спробою втягнути США в прямий конфлікт. Ці заяви прозвучали без представлення доказів, але були подані як факт.
Дві версії того, що відбувається на вулицях
Описуючи події всередині країни, Арагчі говорив про боротьбу з «терористичними осередками». Він стверджував, що радикальні групи нібито підпалювали будівлі та обезголовлювали поліцейських, а дії сил безпеки були вимушеним заходом.
Ця версія різко розходиться з повідомленнями очевидців та правозахисних організацій. Ті фіксують використання снайперів урядових сил, стрілянину по беззбройних демонстрантах і масові затримання. Контраст між офіційною риторикою і свідченнями з місць стає все більш помітним.
«Ситуація під контролем»
Незважаючи на масштаб кризи, глава МЗС намагався транслювати впевненість. Він спростував інформацію про плани масових страт активістів і заявив, що обстановка в країні стабілізувалася. За його словами, влада повністю контролює ситуацію і прагне уникнути подальшої катастрофи.
Такі заяви звучать як спроба заспокоїти зовнішніх партнерів і одночасно продемонструвати силу всередині країни. Однак на тлі триваючих перебоїв зв’язку, повідомлень про репресії та економічного спаду запевнення про «повний контроль» виглядають все менш переконливо.
Між дипломатією та реальністю
Інтерв’ю Арагчі стало ілюстрацією того, як Тегеран намагається утримати баланс між жорсткою риторикою і обережними сигналами про готовність до діалогу. З одного боку — ракети як недоторканна основа безпеки. З іншого — ядерна програма як предмет торгу. І на всьому цьому тлі — спроба перекласти відповідальність за внутрішню кризу на зовнішніх ворогів.
Масові протести, що почалися в грудні 2025 року, продовжують залишатися головним фактором невизначеності. Економічні причини невдоволення нікуди не зникли, а довіра суспільства до офіційних заяв залишається підірваною.
Питання про те, чи є нинішня «стабілізація» реальністю чи лише дипломатичною формулою, поки залишається відкритим. І саме цей розрив між словами і тим, що відбувається на вулицях, сьогодні визначає іранську кризу — так, як її фіксує НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency, розглядаючи події не через лозунги, а через їх наслідки для регіону та світової безпеки.
