- 25 Січня, 2026
- 3:58 pm
- В світі
Виступ Володимира Зеленського на Всесвітньому економічному форумі в Давосі в січні 2026 року несподівано став однією з найбільш обговорюваних тем в іранському опозиційному середовищі та в діаспорі. Причина — не загальний тон промови, а конкретна думка, сформульована вкрай жорстко: якщо режим, який придушує протести кров’ю, виживає і залишається безкарним, він посилає сигнал усьому світу — що масове насильство працює як спосіб утримання влади.
Для мільйонів іранців, які сприймають свою ситуацію як боротьбу проти тиранії, ці слова прозвучали не як дипломатія, а як пряме визнання їхнього досвіду. У повідомленнях і коментарях повторювалася одна емоція: «нарешті хтось сказав це вголос на великій міжнародній сцені».
Чому саме Давос став тригером
Давос традиційно сприймається як майданчик, де лідери часто говорять обережно і обтічно. Тому різкість Зеленського була відзначена окремо. Він заявив, що світ зробив недостатньо, щоб допомогти іранському народу, а протести в країні були фактично придушені силою і страхом.
В іранських соцмережах це прочитали як рідкісний приклад того, що західна публічна сцена може говорити про Іран не тільки мовою санкцій і переговорів, але мовою моральної відповідальності — і це викликало хвилю репостів, переказів і перекладів.
Як опозиція пов’язала Іран і війну в Україні
Друга причина резонансу — зрозуміла іранцям логіка «внутрішнє насильство перетворюється на зовнішню агресію». В обговореннях часто звучала зв’язка: режим, який тисне власних громадян, паралельно експортує війну за кордон — і в українському небі це виражається найпрямішим чином.
Тому Україна в цих реакціях з’являється не як «чужа країна», а як союзник у ширшому конфлікті з авторитарною системою. І Зеленський, за версією багатьох коментаторів, говорить про те, про що європейські політики занадто часто мовчать або говорять напівтонами.
«Голос іранців у Європі»: що саме писали
В іранському сегменті соцмереж виділялися кілька повторюваних мотивів.
Перший — вдячність за прямоту. Зеленського називали людиною, яка не намагається згладити тему репресій заради дипломатичного комфорту.
Другий — визнання загальної загрози. Росію та іранське керівництво в цих обговореннях нерідко ставили в один ряд як різні частини одного авторитарного механізму.
Третій — символічні жести. Розходилися пропозиції увічнити Зеленського — від абсурдно емоційних ініціатив до цілком серйозних закликів публічно висловлювати підтримку Україні як країні, яка «тримає лінію» і не ховає сенс за формулюваннями.
Роль лідерів думок і ефект «підсилювача»
Окремий сплеск уваги дала реакція Масіх Алінежад — відомої журналістки та активістки, яка давно веде публічну кампанію проти режиму і неодноразово ставала об’єктом переслідування. Вона подякувала Зеленському за те, що він стоїть «на правильному боці історії», і підкреслила: масові вбивства і репресії в Ірані повинні обговорюватися на таких форумах не на периферії, а в центрі.
Для опозиційної аудиторії це стало сигналом: тема не локальна, не «внутрішня», не сором’язливо відкладена — вона винесена на міжнародний рівень.
Чому Тегеран відповів жорстко
Показово, що офіційний Іран відреагував роздратовано. У таких ситуаціях влада зазвичай намагається не посилювати увагу до критики, але тут критика прозвучала занадто широко і занадто публічно. Зеленський фактично поставив питання про виживання режиму в морально-політичну рамку: якщо диктатура втрималася після крові — значить, світ це проковтнув.
Саме це і стало нервовою точкою. Тому що в такій логіці режим сприймається не як «партнер по переговорам», а як система, якій не можна дозволяти вигравати часом і втомою світу.
Чому ця історія важлива для Ізраїлю
Для ізраїльської аудиторії тут є окремий сенс. Іран — центральна регіональна загроза, і одночасно джерело військової технології, яка стала частиною війни проти України. Коли український президент піднімає тему іранських репресій на глобальній платформі, це впливає не тільки на український порядок денний — це відображається на всій системі міжнародної розмови про Іран.
Давоська промова Зеленського стала не просто виступом. Вона перетворилася на точку перетину двох реальностей: війни в Європі і боротьби проти режиму на Близькому Сході. І саме такі перетини фіксують НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency, тому що в 2026 році безпека і політика давно перестали жити окремими «регіональними» блоками.
