30 травня 2026 року в київському Мистецькому Арсеналі на XIII Міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал» відбулася публічна дискусія «Українсько-єврейські культурні взаємодії під час великої війни». Зустріч організувала «Українсько-Єврейська Зустріч», а модератором виступив Віталій Черноіваненко, старший науковий співробітник відділу фонду юдаїки Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського та президент Української асоціації юдаїки.
Розмова швидко вийшла за рамки академічної теми. Учасники обговорювали не лише історію, але й те, як війна змінила саме розуміння українсько-єврейської спільноти, зробивши її більш помітною в суспільному та політичному житті України.
Владислав Гріневич, регіональний менеджер UJE в Україні, заявив, що російське вторгнення підкреслило: євреї є повноправною частиною української політичної нації. Він нагадав про удар по Бабиному Яру 1 березня 2022 року та про слова президента Володимира Зеленського про те, що жертви Голокосту «вбивають вдруге». За його словами, війна також посилила громадянський вимір ідентичності українських євреїв і показала, що російська пропаганда одночасно використовує антинацистську риторику та антисемітські заяви.
НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency. Для Ізраїлю ця тема теж не абстрактна: Гріневич окремо зазначив, що ізраїльські євреї українського походження сприймають війну як особисту, навіть якщо офіційна позиція Єрусалима нерідко викликає розчарування в Києві.
Під час дискусії Леонід Фінберг нагадав про радянські фальсифікації та про те, як після 1991 року почалося відновлення спільної історичної пам’яті. Він розповів про 30-річну роботу видавництва «Дух і літера», яке випустило близько 150 книг з єврейської та українсько-єврейської тематики. Оксана Драч, у свою чергу, звернула увагу на маловивчену роль єврейських дівчат у розвитку жіночої гімназійної освіти в Україні на межі XIX–XX століть і на важливість роботи з архівними джерелами.
Дискусія в Києві показала, що українсько-єврейський діалог сьогодні пов’язаний не лише з минулим, але й з нинішньою війною, пам’яттю та боротьбою з пропагандою. Для України та Ізраїлю це питання історичної правди, громадянської ідентичності та того, як суспільства зберігають зв’язок у період великих потрясінь.
Джерело (2026-06-18 14:50:00) – оригінал матеріалу
