Він побудував одну з найбільших енергетичних компаній Канади, передав C$250 млн медицині, десятиліттями фінансує українські проекти, допомагає українським лікарням під час російських ударів і стояв біля витоків Ukrainian Jewish Encounter. Для Ізраїлю в історії Джеймса Темертея є ще одна важлива точка — Єрусалим, де за підтримки його фонду з’явився перший в країні пам’ятник жертвам Голодомору.
Автор — Олександр Хмельницький
11 вересня 2026 року Володимир Зеленський зустрівся в Торонто з канадським підприємцем і меценатом українського походження Джеймсом Темертеєм. Президент України подякував йому за багаторічну підтримку українців і окремо говорив про те, що сьогодні особливо важливо: щоденні російські повітряні удари, загрозу звичайному життю в Україні та необхідність зберігати Україну в центрі уваги світу.
“Зустрівся з підприємцем і меценатом Джеймсом Темертеєм. Дякую за відчутну підтримку українців і українок. Це дійсно має значення — наша громада тут, у Канаді, і канадці українського походження активно допомагають Україні.
Поговорили про ситуацію з повітряними ударами, які росіяни з кожним днем посилюють, прагнучи завдати максимального збитку звичайному життю людей. Обговорили також, що може допомогти впоратися з існуючими викликами.
Важливо, щоб Україна залишалася в центрі уваги світу, і я дякую кожному, хто цьому сприяє.” – написав Зеленський в офіційному акаунті 11 вересня 2026.
Якщо дивитися тільки на цю зустріч, Темертей може здатися ще одним впливовим представником численної української діаспори Канади. Але його історія набагато ширша. Це людина, яка десятиліттями вкладає гроші в українську освіту, дослідження Голодомору та історичну пам’ять, а паралельно стала одним з ключових учасників великого українсько-єврейського діалогу, пов’язаного в тому числі з Ізраїлем.
І для мене прізвище Темертея з’явилося не після фотографії з Зеленським. Я писав у НАновинах про перший в Ізраїлі пам’ятник жертвам Голодомору, встановлений в Єрусалимі. Серед організацій, завдяки яким проект відбувся, був Temerty Foundation, а одним з авторів монумента стала Людмила Темертей — сестра Джеймса, яка працювала разом зі скульптором Девідом Робінсоном.
НАновини детально розповідали про єрусалимський пам’ятник Голодомору тут.
Саме тому зустріч в Торонто стала приводом подивитися на фігуру Темертея цілком. Виявилося, що лінії Україна — Канада — єврейський світ — Ізраїль перетинаються в його біографії вже кілька десятиліть.
Народжений на Донбасі
Джеймс Темертей народився в 1941 році на Донбасі. Його сім’я пережила Голодомор, сталінські репресії та наступні потрясіння XX століття. Під час Другої світової війни сім’я покинула Україну, а в 1950 році опинилася в Канаді, де Джеймс виріс і згодом побудував свою ділову кар’єру.
Сімейна історія тут не фон для красивої біографії. Джеймс і його сестра Людмила виросли в сім’ї людей, для яких радянські репресії були власним досвідом. Їх дід Костянтин Темертей був розстріляний в 1938 році, інші родичі пройшли через арешти, депортації та ГУЛАГ, а прабабуся Одарка Терещенко зазнала репресій в 1933-му.
Це допомагає зрозуміти, чому Україна, Голодомор і збереження історичної пам’яті пізніше зайняли таке місце в філантропії Темертея. Його інтерес до цих тем з’явився не після повномасштабного російського вторгнення в 2022 році і не в результаті моди на підтримку України. За ним стояла сімейна пам’ять.
Від IBM до Northland Power
В Канаді Темертей отримав можливість побудувати зовсім інше життя. Після навчання він понад 15 років працював в IBM в Канаді та США, займаючись продажами, плануванням і управлінням.
Потім разом з дружиною Луїзою він зайнявся ComputerLand. Один магазин поступово перетворився приблизно в 30 точок. Темертей брав участь і в розвитку Softchoice, а в 1987 році створив Northland Power, згодом ставши великою міжнародною енергетичною компанією, в тому числі в секторі відновлюваної енергетики. Пізніше серед його проектів з’явилася і медично-технологічна компанія MOLLI Surgical, що працює з технологіями для хірургії раку грудей.
В 1997 році Джеймс і Луїза створили Temerty Foundation. Через нього сім’я фінансує медицину, освіту, культуру, українські програми та проекти історичної пам’яті.
Масштаб цієї філантропії добре показує одна цифра. В 2020 році сім’я Темертей і її фонд передали 250 млн канадських доларів University of Toronto. Медичний факультет університету після цього отримав назву Temerty Faculty of Medicine.
Однак для нашої історії важливіше інше: Україна з’явилася в благодійності Темертея задовго до 2022 року.
Україна була там задовго до великої війни
Темертей брав участь у створенні Kyiv Mohyla Business School і очолював її консультативну раду, підтримував Києво-Могилянську академію і розвиток там академічних програм. В 2008 році генерал-губернатор Канади, нагороджуючи його Орденом Канади, окремо відзначив внесок Темертея в зміцнення відносин між Канадою і Україною.
В 2014 році Temerty Foundation створив в Shevchenko Foundation Temerty Community Development Fund, передавши на нього C$5 млн. Кошти призначалися для підтримки українських культурних, громадських і освітніх проектів в Канаді.
Окремим напрямком стало дослідження Голодомору. За підтримки Temerty Foundation в 2013 році був створений Holodomor Research and Education Consortium — HREC, що працює при Canadian Institute of Ukrainian Studies Університету Альберти. Початковий внесок становив C$1,062 млн, а сам центр зайнявся архівами, дослідженнями, освітніми програмами і підготовкою фахівців з історії Голодомору.
Для Ізраїлю ця тема залишається особливо чутливою. Ізраїль досі не визнав Голодомор геноцидом українського народу на державному рівні, хоча сама пам’ять про цю трагедію поступово стає помітнішою і в ізраїльському публічному просторі.
Історію визнання Голодомору та ізраїльську дискусію навколо нього НАновини детально розбирали окремо.
І саме на цьому етапі в біографії Темертея з’являється лінія, яка спочатку здається несподіваною: українсько-єврейські відносини.
Як Темертей опинився в українсько-єврейському діалозі
Тут дійсно виникає питання: чому канадський підприємець українського походження, який заробив статок на технологіях і енергетиці, взагалі почав займатися відносинами українців і євреїв — причому не обмежився культурними заходами, а увійшов у важку історичну дискусію про погроми, Голокост, Голодомор, радянські репресії та національну пам’ять.
Спочатку важливо уточнити: Темертей прийшов сюди не як представник єврейської громади. У матеріалах Ukrainian Jewish Encounter і пов’язаних з нею інституцій він представлений як канадський підприємець українського походження, народжений на Донбасі; в одному з біографічних матеріалів UJE йдеться і про його православне походження. Його інтерес до єврейської історії виріс з української теми, а не з власної єврейської ідентичності.
І початкова ідея створити спеціальну організацію для українсько-єврейського діалогу, судячи з розповіді самої UJE, виникла не у Темертея в одиночку.
Директор з комунікацій Ukrainian Jewish Encounter Наталія Федущак розповідала історію створення організації досить докладно. Першими ініціаторами ідеї були Альті Родал, Берел Родал і Адріан Каратницький. Під час зустрічей і обговорень вони дійшли висновку, що окремих конференцій, контактів і розмов між українською та єврейською громадами недостатньо.
Діалог необхідно було, за їхнім виразом, інституціоналізувати — перетворити з серії разових заходів у постійну міжнародну структуру зі своєю програмою, істориками, експертами, дослідженнями і довгостроковими проектами.
Після цього Родали і Каратницький залучили до обговорення Джеймса Константина Темертея. Він вже був успішним підприємцем, великим українсько-канадським меценатом і людиною, яка багато років вкладала гроші в українську освіту, культуру і збереження історичної пам’яті.
І вже вчотирьох вони почали визначати, якою повинна бути нова організація і чим саме їй слід займатися. З цих обговорень в 2008 році з’явилася Ukrainian Jewish Encounter — UJE, «Українсько-єврейська зустріч».
Ця послідовність важлива. Темертей не був багатим канадцем, який одного разу самостійно вирішив створити організацію «про українців і євреїв». До нього прийшли люди, для яких історія, національна ідентичність, Україна і єврейсько-українські відносини вже були професійною сферою.
Хто запропонував Темертею цей проект
Альті Родал народилася в Чернівцях — місті, в історії якого українська, єврейська, румунська, німецька та інші культури десятиліттями існували поруч. Частину освіти вона отримала в Ізраїлі, а потім вивчала історію і літературу в Університеті Макгілла, Оксфорді і Єврейському університеті в Єрусалимі. Пізніше викладала в університетах Монреаля, Оттави і Оксфорда.
При цьому академічна робота була лише частиною її біографії. Більше двадцяти років Родал займала керівні і консультативні посади в уряді Канади, в тому числі працювала в Privy Council Office при федеральному кабінеті міністрів. Вона була директором історичних досліджень в канадській Комісії з розслідування діяльності нацистських військових злочинців, а її власні дослідження стосувалися єврейської історії, культури, ідентичності і міжгромадських відносин.
Тому для Альті Родал Голокост, відносини між українцями і євреями і невідповідні версії спільної історії були не громадським захопленням, а професійною областю.
Берел Родал прийшов з іншого боку — державної стратегії, безпеки і міжнародної політики. Близько двадцяти років він займав високі посади в уряді Канади, де працював з зовнішньою політикою, міжнародною торгівлею, національною єдністю, обороною, безпекою, економічною і соціальною політикою. Він входив і в канадську команду переговорників по угоді про вільну торгівлю з США, яке передувало NAFTA.
Пізніше Родал консультував бізнес, державні структури, аналітичні центри і неурядові організації. Він займався питаннями націоналізму, політичної ідентичності, державного управління і міжнародної безпеки — тобто добре уявляв, як історичні конфлікти переходять з університетських дискусій в сучасну політику.
Третім ініціатором став Адріан Каратницький — американський аналітик українського походження і багаторічний фахівець з України і пострадянського простору. З 1993 по 2003 рік він очолював Freedom House, займався програмами підтримки демократичних і правозахисних рухів в Україні, Білорусі, Росії, Сербії та інших країнах, а також брав участь в дослідженнях політичних реформ в посткомуністичному світі.
Пізніше Каратницький став старшим співробітником Atlantic Council і продовжив займатися Україною і її відносинами з Північною Америкою.
Вийшла досить незвичайна початкова команда: історик українсько-єврейських відносин, колишній високопоставлений канадський стратег, американський фахівець з України — і великий підприємець українського походження, здатний дати проекту фінансову стійкість, міжнародні зв’язки і власну вагу.
Чому Темертей погодився
Для самого Темертея пропозиція не була зовсім чужою темою. До середини 2000-х Україна вже займала велике місце в його благодійності. Він підтримував українську освіту і громадські проекти, Києво-Могилянську академію і українську діаспору Канади, а історія його власної сім’ї була безпосередньо пов’язана з Голодомором і радянськими репресіями.
Виходило, що Родали і Каратницький запропонували йому розширити вже існуючу роботу з українською пам’яттю на ту її частину, яку неможливо повноцінно розповідати без єврейської історії.
Темертей погодився — і не обмежився фінансуванням.
Тут важливо співставити два розповіді самої UJE. Наталія Федущак говорить про початкових ініціаторів — Альті Родал, Берела Родала і Адріана Каратницького, які потім залучили Темертея. Альті Родал, розповідаючи вже про наступний етап, називає чотирьох засновників — себе, Берела Родала, Каратницького і Темертея, які в 2007–2008 роках спільно формували місію організації.
Протиріччя тут немає. Перший розповідь пояснює, звідки виникла ідея, другий — хто створив з неї реальну організацію.
Саме тоді виник головне питання майбутньої UJE: що заважає українцям і євреям розуміти один одного?
Дві пам’яті про одну землю
Засновники дійшли висновку, що проблема не тільки в трагічних подіях минулого. Не менше значення мають зовсім різні розповіді про ці події, які існують всередині української та єврейської громад і передаються з покоління в покоління.
Альті Родал пояснювала, що протягом більше ніж чотирьох століть між українцями і євреями формувалися різні, а часом прямо суперечливі один одному історичні наративи. На них впливали імперії, війни, національні рухи, зміна політичних режимів і особливо масове насильство XX століття.
Для єврейської пам’яті центральними стали погроми, антисемітизм, Голокост і практично повне знищення величезного світу східноєвропейського єврейства.
Для української — Голодомор, сталінський терор, знищення частини національної інтелігенції, боротьба за державність, радянські репресії і власний досвід існування між кількома імперіями і тоталітарними системами.
Ці дві картини нерідко існували майже окремо одна від одної. Більше того, одні й ті ж історичні особистості, рухи або події українці і євреї могли сприймати діаметрально протилежно.
Сам Темертей пізніше згадував і ще одну деталь. У канадській пресі відносини між українською та єврейською громадами часом описувалися ледве не виключно через взаємну неприязнь і історичну «ненависть». Таке уявлення він вважав неприйнятним.
Але творці UJE не вирішили замінити дві конфліктуючі версії минулого третьою, зручною для всіх. Їх ідея була іншою: зібрати істориків різних поглядів і змусити їх розбирати спірні питання через документи, контекст і професійне дослідження.
Вже в 2008 році UJE зібрала дослідників і громадських діячів з Північної Америки і України, щоб визначити механізм такої роботи. Одним з результатів стали експертні круглі столи по ключових періодах спільної історії, а пізніше з цього виріс проект Shared Historical Narrative — «Спільний історичний наратив».
Його завдання полягало не в тому, щоб написати одну «правильну» українсько-єврейську історію. Йшлося про спробу побудувати засноване на фактах і одночасно здатне до емпатії опис кількох століть спільного життя — включаючи мирне співіснування, культурний обмін, взаємний вплив, але також кризи, конфлікти і насильство.
Темертей став не просто спонсором
Після запуску UJE роль Темертея вже неможливо звести до людини, яка оплатила роботу інших. Він став одним з чотирьох засновників і головою організації, а в документах UJE його називають founder and main sponsor — засновником і головним спонсором.
Адріан Каратницький і Альті Родал стали співдиректорами організації, Берел Родал увійшов в її керівництво і очолив консультативну раду. Темертей при цьому особисто брав участь в міжнародній роботі проекту.
І досить швидко тут з’явився Ізраїль.
В жовтні 2010 року Ukrainian Jewish Encounter провела в Єрусалимі велику конференцію Ukrainian Jewish Encounter: Cultural Interaction, Representation and Memory. Темертей відкривав її як голова UJE, Альті Родал і Адріан Каратницький брали участь як співдиректори, а серед запрошених були дослідники Єврейського університету в Єрусалимі, ізраїльські історики і фахівці з української та єврейської історії.
У програму входило і відвідування Яд Вашем з окремою розмовою про українців — Праведників народів світу.
Тобто проект, який Родали і Каратницький колись запропонували Темертею, досить швидко перетворився і в його власну багаторічну роботу.
В 2011 році Темертей виділив $1,2 млн Українському католицькому університету у Львові на три академічні напрями: українсько-єврейські відносини і міжрелігійний діалог, єврейські дослідження в контексті Центральної і Східної Європи і біблійні дослідження.
Пізніше він виділив ще $5 млн на сучасну бібліотеку Українського католицького університету, названу на честь митрополита Андрія Шептицького.
НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency
Шептицький як ще один міст
Тема митрополита Андрія Шептицького поступово зайняла окреме місце в українсько-єврейському діалозі. Глава Української греко-католицької церкви під час Голокосту допомагав рятувати євреїв, однак питання його визнання Праведником народів світу в Ізраїлі залишається невирішеним.
Саме Темертей пізніше запропонував звернути більше міжнародної уваги на дії Шептицького і, ширше, на історію українців, які рятували євреїв під час нацистської окупації.
В 2013 році заснована Єврейською конфедерацією України медаль митрополита Андрія Шептицького за внесок в українсько-єврейське взаєморозуміння вперше була вручена самому Джеймсу Темертею. На церемонії були присутні глава УГКЦ Святослав Шевчук, головний рабин Києва і України Яків Дов Блайх, колишні президенти України Леонід Кравчук і Віктор Ющенко, дипломати і представники єврейської громади.
Для Ізраїлю ця історія залишається незакінченою. Незважаючи на свідчення врятованих євреїв і багаторічні звернення громадських діячів, Яд Вашем досі не присвоїв Шептицькому звання Праведника народів світу.
НАновини детально розповідали про цю багаторічну боротьбу за визнання Шептицького.
Тепер стає зрозуміліше і вся траєкторія Темертея. Спочатку Альті Родал, Берел Родал і Адріан Каратницький запропонували великому українсько-канадському меценату перетворити українсько-єврейський діалог в постійну інституцію. Він погодився, став одним з засновників і головою UJE, а потім почав вкладатися вже в власні напрями цієї роботи — дослідження, університетські програми, конференції і історичну пам’ять.
Тобто правильніше говорити не про те, що Темертей несподівано «вирішив зайнятися єврейською темою». Його запросили в проект професіонали, для яких українсько-єврейська історія вже була головним предметом роботи. Темертей побачив, що ця історія безпосередньо пов’язана з Україною, якій він і без того допомагав десятиліттями, — і зробив українсько-єврейський діалог одним з помітних напрямів власної філантропії.
НАновини регулярно стикалися з результатами цієї роботи і раніше. Наприклад, в серпні 2026 року ми писали про фіналістів літературної премії UJE «Зустріч», де спільна українсько-єврейська історія розглядається не як додаток до національної історії, а як її невід’ємна частина.
Матеріал НАновин про премію «Зустріч» і п’ять фіналістів 2026 року.
Єрусалим тут не випадковість
Ізраїльська лінія тому не є пізнім доповненням до діяльності Темертея. Вона була присутня в UJE практично з перших років роботи: конференція в Єрусалимі, Єврейський університет, ізраїльські історики, Яд Вашем, дослідження українсько-єврейських відносин і суперечка навколо Шептицького.
А через роки цей зв’язок отримав вже матеріальне втілення поруч з Кнесетом.
Перший в Ізраїлі пам’ятник жертвам Голодомору з’явився в Wohl Rose Garden, між Кнесетом і Верховним судом. Офіційна церемонія відкриття відбулася 3 грудня 2025 року за участю представників України, Ізраїлю, дипломатичного корпусу і української громади.
НАновини розповідали про відкриття пам’ятника в Єрусалимі.
Проект був реалізований за підтримки Temerty Foundation, міста Єрусалиму, Посольства України, HREC і Світового конгресу українців. Авторами стали Девід Робінсон і Людмила Темертей — сестра Джеймса, яка ще в 1983 році створила перший пам’ятник жертвам Голодомору в Канаді, в Едмонтоні.
Так сімейна історія людей, які пережили Голодомор і сталінські репресії, через десятиліття виявилася матеріалізована в Єрусалимі. Причому пам’ятник з’явився не на периферії міста, а буквально поруч з ізраїльським парламентом.
Тому для Ізраїлю історія Джеймса Темертея — це вже не розповідь про далекого канадського мецената. Частина пам’яті його власної сім’ї стала частиною єрусалимського простору.
Після 2022 року допомога стала вже питанням виживання
Повномасштабне російське вторгнення змінило характер української допомоги Temerty Foundation. Якщо раніше значна частина проектів була пов’язана з освітою, культурою і історичною пам’яттю, після лютого 2022 року гроші все частіше йшли туди, де вони вимагалися негайно.
Через UNITED24 Джеймс Темертей перерахував $1 млн на генератори для українських лікарень, яким необхідно було продовжувати працювати під час російських ударів по енергетичній системі.
Це не залишилося символічною кампанією. В лютому 2026 року UNITED24 повідомляла, що 657 генераторів, закуплених в рамках Light Up Ukraine, продовжували використовуватися в українських медичних установах під час відключень електрики. Серед великих донорів програми платформа знову називала Джеймса Темертея.
Temerty Foundation також одним з перших великих міжнародних фондів підтримав Фундацію Олени Зеленської. Перший внесок — $500 тисяч — направили на генератори для лікарень, навчальних закладів і об’єктів критичної інфраструктури Харківської області, а також на допомогу більш ніж двом тисячам вимушених переселенців.
У вересні 2023 року фонд оголосив ще про $1 млн допомоги українським проектам.
Окремим напрямком стала Бородянка. Темертей виділив кошти на відновлення зруйнованого російським вторгненням дитячого творчо-спортивного центру, яким до війни користувалися діти не тільки самої Бородянки, але і сусідніх громад. Офіс президента України оцінює цей внесок в $1 млн.
Більше 200 українських студентів змогли продовжити навчання
Є і менш помітний напрямок допомоги. Після початку повномасштабної війни Temerty Foundation виділив C$3,2 млн на програму University of Toronto і Києво-Могилянської академії.
Вона дозволила прийняти в Торонто понад 200 українських студентів і до п’яти викладачів, чиє навчання та наукова робота були зірвані війною.
Для когось це означало один семестр у Канаді, проте завдання програми було набагато ширше: зберегти людей, дослідження та академічні зв’язки в ситуації, коли війна загрожує не лише будівлям університетів, але й цілому поколінню майбутніх українських фахівців.
Саме тут добре видно принцип, за яким Темертей будує свою допомогу. Поруч у нього існують генератор для лікарні, університетська програма, дослідження Голодомору, допомога переселенцям, бібліотека, історичний діалог і відновлення зруйнованого дитячого центру.
Контакти вже не обмежуються гуманітарною сферою
У серпні 2025 року Джеймс Темертей зустрівся з тодішнім керівником Головного управління розвідки України Кирилом Будановим. ГУР повідомляло, що обговорювалися можливі нові напрями підтримки військової розвідки та участь української діаспори в зміцненні обороноздатності України.
Сам Темертей тоді говорив про необхідність допомагати людям, які щодня ризикують життям, захищаючи країну. Подробиці можливих проектів публічно не розкривалися, тому приписувати йому якісь конкретні військові програми без підтвердження було б неправильно.
Однак сам факт такої зустрічі показує, наскільки далеко його контакти з українською державою відійшли від початкової культурної та освітньої благодійності.
20 серпня 2025 року Володимир Зеленський вручив Джеймсу Темертею державну нагороду «Національна легенда України».
Через рік вони зустрілися вже в Канаді — на зовсім іншому етапі війни.
Чому ця зустріч відбувається зараз
Нинішній канадський візит Зеленського проходить на тлі посилення російських повітряних атак. Україна намагається одночасно зміцнити ППО, захистити енергетику та підготуватися до чергової зими.
10 вересня Зеленський зустрівся з прем’єр-міністром Канади Марком Карні. Сторони підписали декларацію про 100-річне партнерство, документи в сфері оборони та енергетики, а Оттава оголосила нові програми підтримки України.
З них C$350 млн призначені для закупівлі перехоплювачів ППО через ініціативу JUMPSTART. Окремі кошти та гарантії передбачені для української енергетики, закупівлі газу, генераторів, відновлення, допомоги ветеранам та повернення викрадених росією українських дітей.
І вже наступного дня Зеленський розмовляв з Темертеєм саме про російські повітряні удари.
Приватний меценат, звісно, не здатний замінити державні системи ППО чи військові бюджети. Але біографія Темертея показує інше: він вміє перетворювати розмови про підтримку в конкретні речі — університетські програми, працюючі генератори, відновлені будівлі, наукові центри та інституції, які продовжують існувати десятиліттями.
Не просто канадський меценат поруч із Зеленським
Якщо дивитися лише на фотографію з Торонто, легко побачити чергову зустріч президента України з впливовим представником діаспори. Але історія Джеймса Темертея влаштована набагато складніше.
Він народився на Донбасі в сім’ї, яка пережила Голодомор і радянські репресії. У Канаді став одним з найбільш успішних підприємців країни, побудував великий енергетичний бізнес і вклав сотні мільйонів доларів у медицину та освіту. При цьому українська тема залишалася з ним задовго до великої війни.
Спочатку це були Києво-Могилянська академія, українські проекти Канади, дослідження Голодомору та освіта. Потім — Ukrainian Jewish Encounter, спроба розібратися з важкою спільною історією українців і євреїв, академічні програми, Ізраїль, Шептицький.
Після 2022 року до цього додалися генератори для лікарень, допомога переселенцям, відновлення Бородянки, підтримка українських студентів та контакти з державними структурами України.
А у Ізраїлю в цій історії є свій фізичний маркер.
Між Кнесетом і Верховним судом сьогодні стоїть пам’ятник жертвам Голодомору, створений у тому числі завдяки фонду сім’ї Темертей. Його співавтор — сестра Джеймса, а за самим пам’ятником стоїть сімейна історія людей, які пережили той голод і сталінський терор.
Тому зустріч Зеленського і Темертея 11 вересня — це не просто один з епізодів канадського візиту президента України.
Це зустріч з людиною, яка протягом десятиліть вкладається одночасно в Україну, збереження її історичної пам’яті та розмову з єврейським світом.
І частина побудованого ним мосту вже знаходиться в Ізраїлі.