- 16 Жовтня, 2025
- 12:47 pm
- Близький Схід
путін і Ахмед аш-Шараа зустрілися 15 жовтня 2025 в Кремлі. Для тимчасового лідера Сирії — це перший візит до Росії після падіння режиму Башара Асада.
Новий президент Сирії в Москві
Зустріч проходила за зачиненими дверима. Пресслужба Кремля сухо повідомила: «обговорювалися двосторонні відносини та питання безпеки». Але, по суті, йшлося про долю всієї сирійської конфігурації останніх десяти років.
путін “нагадав”, що Москва «керується інтересами сирійського народу». Аш-Шараа, у відповідь, пообіцяв, що нова влада «поважатиме всі угоди, підписані за Асада».
Іншими словами, Росія може зберегти бази — Тартус і Хмеймім, а Сирія отримує визнання з боку Кремля.
Асад у вигнанні, але під захистом Москви
За даними німецької Die Zeit, Башар Асад живе в Москва-Сіті. Кажуть, він проводить дні за відеоіграми. Символічно: людина, яка більше десяти років керувала країною, де щодня падали бомби, тепер відгородилася віртуальними світами.
Офіційно Дамаск вже запросив його видачу. Але для путіна Асад — не просто втікач, а актив. Як би цинічно це не звучало, екс-диктатор досі потрібен Москві як нагадування про «сирійську перемогу».
Ціна цієї “перемоги”
Ізраїльський військовий аналітик Ігаль Левін наводить цифри, від яких холоне кров:
«Згідно з даними Syrian Observatory for Human Rights, між 2015 і 2020 роками через дії російських військ загинули 19 274 особи, в тому числі 3 320 жінок і дітей».
Більше восьми тисяч — мирні жителі. Решта — бойовики ІДІЛ і збройної опозиції.
Левін нагадує:
«Більшість з них загинули від ударів російських ВКС. Ці цифри — не просто статистика. Це пам’ять про людей, яких убила чужа геополітика».
Еліти не воюють. Воюють солдати
У своєму коментарі Левін робить гірке спостереження:
«Як так — вчорашній польовий командир, радикал і революціонер, сьогодні спокійно тисне руку Путіну — кату сирійського народу?»
І сам відповідає:
«Еліти не воюють. Вони домовляються. Воюють і вмирають солдати».
Це закон політики — негласний, але живучий. Вчора противники, завтра — партнери, якщо так вимагає момент.
Аш-Шараа, колишній соратник Джулані, тепер говорить про «внесок Росії» і «розвиток Сирії». Той, хто ще недавно був ціллю ЦРУ і російських спецслужб, тепер став «визнаним виразником суверенітету».
Український контраст: тут не домовляться
Левін проводить паралель: між путіним і Зеленським — не просто прірва. Це особиста, екзистенційна ворожнеча.
«Пам’ятаєте, як Трамп говорив, що вражений ненавистю Путіна до Зеленського? Вони не можуть сісти за один стіл — занадто глибоко все зайшло».
На відміну від Сирії, війна Росії проти України — не за владу, не за бази, а за саму ідею свободи.
«Українці, — пише Левін, — принизили Росію, путіна і його армію перед усім світом. За це він не пробачить. Ні Зеленському, ні Києву».
Сирія як дзеркало: що було б без ППО
Наприкінці свого аналізу Левін публікує фото: російський бомбардувальник скидає бомби над сирійською пустелею. Підпис короткий і страшний:
«З точністю “кудись туди”».
І додає:
«Якби не допомога вільного світу у створенні української ППО, таке ж ми бачили б і над Україною».
Російська армія, за його словами, не «воює гуманно» — вона просто не вміє інакше.
Між минулим і майбутнім
Зустріч Путіна і аш-Шараа — не просто дипломатичний жест. Це спроба переписати історію війни. Москва намагається зберегти вплив, навіть якщо її союзник змінився.
Але за красивими формулюваннями про «дружбу народів» залишаються сліди — руїни Алеппо, тисячі сирійців, які ніколи не побачать мирного життя, і нове покоління сирійців, для яких «Росія» — не слово з підручника, а звук падаючої бомби.
НАновини: Ізраїль уважно стежить за змінами в Сирії, адже саме там починалася російська військова експансія, пізніше стала прологом до війни проти України. І, як підкреслює Ігаль Левін, єдине, що утримує небо над Києвом від долі Алеппо — це ППО і солідарність вільного світу.
