На зустрічі з Олександром Лукашенком американський адвокат Джон Куаіл повідомив, що Дональд Трамп висловив інтерес до відновлення роботи посольства США в Мінську. Підписання листа Трампа, представлене Лукашенку, просто іменем «Дональд», стало «рідкісним жестом особистої дружби».
Заяви Лукашенка
Лукашенко, відзначаючи повідомлення про готовність Трампа прийняти всіх звільнених ув’язнених, заявив:
«Якщо Дональд наполягає на цьому, давайте спробуємо досягти мирової угоди — як любить говорити Трамп, це буде велика угода».
Президент Білорусі також похвалив Трампа за його зусилля в просуванні мирної угоди по Україні.
Він підкреслив необхідність підтримки Трампа в його місії по встановленню миру, згадавши про те, що Трамп нібито вирішив шість чи сім світових конфліктів. Лукашенко, який перебуває при владі в Білорусі понад три десятки років, додав, що не збирається звільняти «злочинців», які можуть загрожувати країні.
Відносини між країнами
Ці події відбуваються в критичний момент конфлікту між Росією та Україною — одразу після того, як Польща збила підозрілі російські дрони над своєю територією, а також в розпал спільних військових навчань Росії та Білорусі.
Білорусь межує з трьома країнами НАТО та Україною. Лукашенко дозволив Путіну використовувати свою територію для повномасштабного вторгнення в Україну, яке почалося в лютому 2022 року, проте білоруські війська не беруть участі в конфлікті напряму.
Аналіз правозахисників
Вітіс Юрокуніс, правозахисник і директор Freedom House у Вільнюсі, зазначив, що Лукашенко використовує ув’язнених як засіб впливу.
«Він випробовує здатності до маневрування, оскільки у нього не так багато альтернатив для торгівлі із Заходом, паралельно продовжуючи арешти нових ув’язнених», — заявив він.
Юрокуніс додав, що звільнювальні заходи Лукашенка лише створюють ілюзію змін у Білорусі. Справжні зміни можливі тільки у випадку припинення репресій у країні, дозволу повернення вигнанців і виведення російських військ.
Факт застосування примусового ув’язнення
Сам Лукашенко заперечує наявність політв’язнів у Білорусі, стверджуючи, що всі засуджені є «злочинцями, які обрали свою долю». Подібна заява підкреслює контраст між офіційною позицією і реальним станом справ з правами людини в країні.
