Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан заявив, що Анкара пропонує Україні та Росії окрему угоду щодо безпеки судноплавства в Чорному морі. Заява прозвучала на тлі нових розмов про припинення вогню — розмов обережних, фрагментованих і поки без прориву.
Туреччина знову намагається зайняти позицію посередника. Не глобального арбітра, а практичного гравця, який працює з конкретними ризиками.
Що саме пропонує Анкара
Фідан уточнив: питання піднімалося і на зустрічі президента Туреччини з Володимиром Путіним. За його словами, Туреччина наполягає на домовленостях як мінімум у двох сферах.
Перша — виключення ударів по енергетичній інфраструктурі.
Друга — гарантії безпеки торгового судноплавства в Чорному морі.
Якщо всеосяжне припинення вогню недосяжне, Анкара пропонує йти поетапно — через обмежені, але працюючі угоди.
Досвід, на який посилається Туреччина
Фідан нагадав про зернову угоду, яка раніше діяла за посередництва Туреччини. За його оцінкою, саме вона дозволила зберегти відносну стабільність у Чорному морі.
«Попри триваючу війну, Чорне море і торгівля в Україні функціонували без серйозних проблем», — зазначив міністр, підкреслюючи роль турецької дипломатії.
Для Анкари це аргумент: модель вже працювала. Отже, її можна спробувати відновити — нехай і в урізаному форматі.
Схід України — окреме і складне питання
Говорячи про східні регіони України, що перебувають під російською окупацією, Фідан висловив позицію, яка відразу викликала питання. Він заявив, що шлях до стабільності може проходити через вибори і референдуми в Україні.
Формулювання обережне, але чутливе. В умовах війни будь-які розмови про референдуми сприймаються болісно і неоднозначно — і в Києві, і за його межами.
Чому Туреччина знову активна
Анкара бачить у Чорному морі не тільки військовий, але й економічний вузол. Судноплавство, страхові ризики, експорт, продовольча безпека — все це безпосередньо пов’язане з регіоном.
Тому ставка робиться не на гучні мирні конференції, а на точкові домовленості, які знижують напруження тут і зараз.
Що це означає на практиці
Пропозиція Туреччини — це не план миру. Це спроба заморозити найнебезпечніші точки, не торкаючись усього конфлікту цілком.
Чи спрацює така логіка — питання відкрите. Але сам факт повернення до розмови про безпеку суден показує: дипломатія шукає виходи там, де військові рішення зайшли в глухий кут.
Саме такі сигнали — проміжні, неідеальні, але показові — сьогодні важливі для розуміння того, куди рухається регіон. Їх аналіз і контекстуалізація — частина роботи НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency, де увага приділяється не заявам заради заголовків, а реальним спробам змінити ситуацію на карті.
