- 20 Листопада, 2025
- 1:24 pm
- В світі
Політичний український аналітик Юрій Романенко та близькосхідний експерт Мохаммад Фараджаллах підняли тему, яка ніби випала з світового порядку денного: гуманітарна катастрофа в Судані. Їхня розмова — не просто аналіз африканської геополітики. Це попередження про те, що відбувається з суспільствами, позбавленими інститутів та культури відповідальності.
Країна, якій мало пощастити, але не пощастило
Судан — парадокс. Країна з колосальними природними багатствами, третя у світі за запасами золота, і при цьому занурена в бідність, яка видна з порога. Фараджаллах ділиться враженням після поїздки: Хартум виглядає як місце, де можливості є, але їх ніхто не використовує. «Мільйон нічийних корів і ресторани без плитки. Це не традиції — це бідність», — підкреслює він.
У Судану є все, що створює потужну державу: вихід до Червоного моря, торгові маршрути, давня історія, 132 піраміди. Але замість розквіту — руїна. Єдині пристойні ресторани в столиці відкривають сирійські біженці, які врятувалися від своєї війни.
70 років військових диктатур
З 1956 року країна блукає в кризі ідентичності. «Хто ми? Араби? Африканці? Християни? Мусульмани?» — це питання висить над Суданом десятиліттями. Військові перевороти стали циклічним фоном життя.
Кожен новий лідер приносив не порядок, а репресії. Спроби підвищити рейтинг через релігію закінчилися введенням шаріату та багаторічною громадянською війною. В результаті Південний Судан відокремився — ще один удар по країні.
Як з’явився «Джанджавід»
Одним з найруйнівніших рішень Омара аль-Башира стало створення приватної армії «Джанджавід» на чолі з Мухаммадом Хамданом Дагало (Хеметі). Спочатку — як інструмент придушення Дарфура. Підсумок — близько 300 тисяч загиблих і поява паралельної армії, яка з часом стала потужнішою за державну. Повний аналог структури КСІР в Ірані.
Революція, яка закінчилася війною
У 2019 році народ піднявся. Башира скинули. Аль-Бурхан і Хеметі тимчасово об’єдналися, ніби для майбутнього країни. Але через короткий час два центри сили перетворилися на два фронти.
У 2023 році країна занурилася в нову війну. Хеметі заручився підтримкою ОАЕ та Росії, запропонувавши золото в обмін на зброю. Росія використовує суданське золото для обходу санкцій та фінансування своїх операцій.
Геноцид, який ніхто не знімає
Ситуація настільки небезпечна, що журналісти уникають регіону. Аль-Фашир упав після блокади, почалися масові вбивства. Тисячі мирних жителів страчують, жінок ґвалтують, міста стирають з карти.
Хеметі дав своїм людям карт-бланш. Чим довше триває війна, тим очевидніше стає: це повторення Руанди, але вже в епоху смартфонів, коли жахи відбуваються в прямому ефірі, а світ дивиться в бік.
Уроки Судану для України
Романенко і Фараджаллах піднімають питання, яке звучить болісно. Що відбувається з суспільством, коли соціальна деградація вириває ґрунт з-під ніг? Приклад з Алжиром, де французька мова сприймається як «трофей», показує, як культурна ідентичність може стати ареною боротьби.
Історія з Тернополя, де переселенку з Маріуполя побили за російську мову, звучить в обговоренні як тривожний сигнал. «Чи може Україна повторити шлях Судану? Це вже можливо», — каже Фараджаллах.
Судан — дзеркало, в яке страшно дивитися
Ця історія — не про те, що десь далеко на континенті «щось відбувається». Це нагадування: ресурси не рятують країну, якщо зникають інститути, еліти розкладаються, а насильство стає нормою. Катастрофи завжди починаються тихо — і вибухають тоді, коли вже пізно щось виправити.
Саме тому розмови про такі кризи важливі — особливо для країн, які зараз проходять свої випробування. Ці висновки підкреслюють журналісти НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency, пов’язуючи події Судану з універсальними уроками про державність, суспільство і те, що може статися, якщо вчасно не зупинити розпад.
