Коли стратегія перетворюється на порожнечу: The Economist про війну, яку путін не знає, як виграти

У британському The Economist вийшла стаття з назвою, яка звучить як діагноз епосі — «Vladimir Putin has no plan for winning in Ukraine». Заступник редактора Едвард Карр говорить прямо: у Кремля немає стратегії перемоги, і це вже видно неозброєним оком.
Якщо Україна продовжує стояти, як сталева пластина під ударами, то Росія — навпаки — тоне у власній невизначеності.

Історія, яка повторюється — тільки ставки вищі

Карр проводить паралелі з серпнем 1918 року, коли союзники знайшли спосіб прорвати німецькі позиції. Сьогодні Україна — та ж лінія опору, тільки з цифровими картами, дронами і мільйонними містами під вогнем.
І поки Київ не здається, Москва все більше нагадує армію, яка знає, як воювати, але не знає, навіщо.

Експерт The Atlantic Ендрю Рівкін вторить: небезпечно недооцінювати Путіна, але ще небезпечніше — переоцінювати. Війна, заснована на страху, тримається тільки доти, поки страх працює.

Дрони в небі Європи і спроба зіграти на нервах

З вересня російські безпілотники заходять у повітряний простір Європи, змушуючи НАТО піднімати винищувачі і закривати аеропорти.
Картинка виглядає як «демонстрація сили».
На ділі — як відчайдушний спосіб нагадати про себе.

Західні коментатори поспішили заговорити про перемогу Путіна, але Рівкін нагадує: це не перемога, а театральний ефект. Москва провокує тому, що не вміє вигравати інакше.

Кремль тисне на слабкі місця — і сподівається, що хтось здригнеться

Путін хоче змусити Київ капітулювати психологічно. Але замість просування він отримує стратегічну поразку: війна вже вийшла за рамки двох країн і стала фронтом «Росія проти Заходу».
Європа, яка звикла до ілюзії безпеки, сьогодні заново вчиться дивитися на світ без фільтрів.

Захід вагається — і цим користується Кремль

Америка ще не визначилася, скільки саме допомоги готова дати Україні. Європа — сумнівається, чи зможе переконати Вашингтон діяти жорсткіше.
Кремль робить ставку на вагання: страх, втома, внутрішні розбіжності, інформаційний шум — все це елементи тієї самої психологічної війни.

Але Карр нагадує: історія не раз показувала, що підтримка в потрібний момент здатна перевернути хід конфлікту.
Афганістан став таким прикладом. Україна може стати наступним.

Ілюзія «всемогутності Путіна» — його єдиний ресурс

Рівкін підкреслює: як тільки Захід почне дивитися на можливості Путіна без страху і міфів, Кремль втратить головне джерело впливу — легенду про власну непереможність.
Реальна сила Росії нижча, ніж її спроба виглядати сильною.

Рішення, яке назріло: говорити з Путіним на мові сили

Путін розуміє тільки одне — тиск.
Зростання військової підтримки України, посилення оборонних систем, розширення постачань далекобійних ракет на кшталт Tomahawk — все це змінює правила гри на полі бою.

Саме це, на думку авторів The Economist і The Atlantic, може зупинити подальшу агресію і повернути Європі відчуття контролю над власною безпекою.

Поки ж світ бачить картину, в якій Україна тримається завдяки мужності і західним постачанням, а Москва — завдяки ілюзії, яку сама для себе придумала.

НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency