Львів, який пам’ятає: єврейські архітектори, будинки на Бандери та сліди мезузи, що пережили ХХ століття

У Львові досі стоять будинки, які туристи фотографують як «листівку міста», не завжди знаючи, хто їх проектував і для кого вони будувалися.

На межі XIX–XX століть у місті працювали єврейські архітектори та замовники. Їхній внесок видно не в одній «легенді», а в конкретних адресах, датах і стилях — від раціонального модерну до сецесії.

А потім прийшов 1941 рік, і розмова про фасади неминуче впирається в інше: майже зниклу громаду і маленькі сліди на дверних косяках, які іноді говорять голосніше будь-якої суперечки.

Львів початку ХХ століття: коли прізвища читаються по карті

Львів ніколи не був «одного кольору». Він змінювався разом з державами та адміністраціями, але міська тканина — квартали, прибуткові будинки, благодійні будівлі — росла за цілком практичною логікою часу.

І в цій логіці помітні єврейські прізвища: архітектори, власники, благодійники, професіонали, які працювали в загальному міському ритмі.

Ангеловича, 28: 1909 рік і Єврейський академічний дім

Будівля за адресою Ангеловича, 28 зведена в 1909 році. У матеріалах про неї згадуються єврейський архітектор Юзеф Авін і Альфред Захаревич.

Тут розташовувався Єврейський академічний дім. Це важлива деталь: мова не про «присутність поруч», а про інституції — про місце, де навчалися, сперечалися, читали, будували свою міську кар’єру.

1913 рік: притулок для вдів єврейських купців і проект Фердинанда (Фейвеля) Касслера

У 1913 році поруч був зведений притулок для вдів єврейських купців фундації Якуба Штрога — за проектом Фердинанда (Фейвеля) Касслера.

Такі будівлі рідко потрапляють на листівки, але саме вони показують устрій міста зсередини: благодійність, громадські фонди, повсякденна соціальна інфраструктура, яка тримає людей на плаву.

Вулиця Бандери: прибуткові будинки, раціональний модерн і сецесія

Прибутковий будинок на Бандери, 69 проектував архітектор єврей Леопольд Райсс.

Будинок на парній стороні, Бандери, 24 проектував Фердинанд (Фейвель) Касслер. Він зведений у 1913 році за замовленням єврея Берля Фінклера і відомий як приклад раціонального модерну — здвоєний еркер, гротескна трактовка класичного ордера, оригінальні барельєфи. Саме з таких деталей складається «красивий Львів», який сьогодні продають путівники.

Ще три сецесійні будинки — Бандери, 35, 37 і 39 — побудовані за проектом єврейського архітектора Якуба Соломона Кроха. В історії цього комплексу є показова деталь: архітектор був людиною небідною і власником всього комплексу.

Саме тому НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency в таких історіях робить ставку на перевірену конкретику: не на суперечку «хто чиє місто», а на ланцюжок фактів — адреса, рік, ім’я, контекст.

Інші імена: Рімер, Кальмус, Зільберштайн

В історії львівської архітектури згадуються й інші архітектори — Саломон Рімер, Даніель Кальмус, Маврицій Зільберштайн та інші.

Вони працювали в модерні, ренесансі, історизмі — і це ті стилі, які сьогодні сприймаються як «львівська краса». Місто пам’ятає їх не лозунгами, а фасадами.

Єврейська громада Львова: до третини жителів — і майже повне знищення

У міжвоєнний період євреї складали значну частину населення Львова — в оцінках фігурує частка до третини жителів.

Це були лікарі, адвокати, професори, промисловці, архітектори. Слова «будували», «лікували», «вчили», «писали» в такому контексті перестають бути пафосом — це опис професій і реального міського життя.

Далі в хронології стоїть 1941 рік.

Погроми.

Гетто.

Табір Янівська.

У розповіді про Львів неможливо пройти повз оцінку, яку часто повторюють у сімейній та громадській пам’яті: близько 99% львівських євреїв були вбиті. Навіть якщо читач ставиться до цифр обережно, сенс залишається тим самим — громада була майже повністю знищена, а місто залишилося з порожнечею, яку не видно на туристичних фото.

Сліди мезузи і вірш, який повертає пам’ять на голос

Є прикмета, яку помічають не відразу: на старих дверних косяках у деяких будинках залишаються сліди від мезузи.

Маленька відмітка, іноді просто інший тон дерева або каменю. Але вона працює як документ без печатки — тут жили. Тут була віра і побут. Тут колись торкалися косяка долонею «на щастя», не думаючи, що це стане доказом часу.

У фіналі такої розповіді не потрібна гучна крапка.

Достатньо розуміння: питання «і Львів ви будували?» звучить інакше, якщо пам’ятати не тільки фасади, але й тих, кого з цього міста викреслили силою.