Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц розпочав свій перший візит до Ізраїлю в статусі глави уряду. Тон поїздки — обережний, але прямий. Підтримка Ізраїлю підтверджена, однак навколо сектора Газа Берлін діє вже інакше.
В Єрусалимі Мерц говорив про союзницькі зобов’язання. Німеччина, за його словами, «залишається поруч» з Ізраїлем після атак 7 жовтня. Але політичний фон інший: частина коаліції вимагає перегляду постачання зброї, і це тисне на уряд. Тому Берліну довелося тимчасово зупинити частину експортних ліцензій — крок, який в Єрусалимі сприйняли як сигнал, що підтримка вже не автоматична.
Мерц спробував пом’якшити це звучання. Сказав, що фундаментальних розбіжностей у країн немає. Ізраїль має право на самооборону — «невід’ємне», підкреслив він. Але й у Німеччини є своя внутрішня політика, і від неї нікуди не дітися.
Він також обережно просунув тезу про необхідність політичного рішення. Нагадав про мирний план президента США Дональда Трампа і додав: якщо ХАМАС складе зброю, війна може бути зупинена без подальшої ескалації. Сказано без емоцій, швидше як фіксована позиція, ніж як спроба вплинути на ізраїльську тактику.
У книзі відгуків в Єрусалимі Мерц залишив запис про постійність дружби між двома країнами. Формула строга, дипломатична. Але в Берліні не всі згодні навіть з такою позицією. Представник Лівої партії Ян ван Акен заявив, що візит канцлера — «оголошення війни міжнародному праву», і розкритикував відновлення постачання зброї. Ці заяви не змінюють німецьку лінію, але показують тріщини, які далі будуть тільки розширюватися.
Саме тому цей візит виявився неоднозначним. Публічна підтримка — є. Стримані обмеження — теж є. Спроба пояснити все одразу — майже неможлива. Мерц намагався утримати баланс, і це, схоже, головне, що зараз може зробити Берлін.
У міжнародній політиці підтримка і критика рідко живуть окремо. Ізраїль і Німеччина проходять цей тест разом, кожен зі своїми ризиками і зі своєю аудиторією. Детальний контекст і розгорнутий аналіз ми даємо на НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency, де зібрані реакції та позиційні лінії обох країн, без яких картину побачити неможливо.
