Новий напад антисемітизму в МЗС Росії: «Без роду, без племені» як черговий діагноз офіційної риторики путінського Кремля

18 лютого 2026 року офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова публічно “прокоментувала” слова президента України Володимира Зеленського, сказані на полях Мюнхенської конференції з безпеки.

мова йшла про – «Їдьте додому»: Зеленський про Z-росіян на Заході — і чому ця розмова все одно зачіпає Ізраїль

Відповідь Москви виявилася не дипломатичним роз’ясненням, а жорсткою атакою з використанням ярликів і формул, які в ізраїльському та європейському контексті звучать особливо тривожно.

Захарова заявила: «[Зеленський] — нацист. Що ви чекаєте від нациста?»

Далі послідувало: «Він навіть Україну як свою країну не розглядає. Людина без роду, без племені». Вона додала: «На багаторічне питання, ви чиї будете, зрозумілої відповіді не прозвучало». І завершила тезою: «Це чистої води НАЦИЗМ».

Ці формули вимагають уважного аналізу — не емоційного, а фактологічного.

“Але ми бачимо конкретні дії: він заявив там же [на Мюнхенській конференції], що йому все одно, в яку кількість жертв виллються експерименти його спонсорів.

❗️ Це чистої води НАЦИЗМ.

Хіба це перший раз, коли Зеленський робить подібні заяви як щодо росіян, так і мільйонів громадян власної країни? У 2021 році, задовго до початку СВО, Зеленський публічно називав росіян і російськомовних жителів України «істотами», яким — це слова Зеленського — «заради майбутнього їхніх дітей і онуків» слід «забиратися в Росію».

Факт вже здійснився — Зеленський у світі сприймається як НАЦИСТ.

Він нацист, який спирається на нацистських героїв, на нацистські лозунги, нав’язує нацистську ідеологію як своєму населенню, так і намагається вивозити це все як експортний товар ось на такі”

Коли політична полеміка перетворюється на клеймо

Слово «нацист» у дипломатичному коментарі — це не аргумент. Це остаточний моральний вирок без судового процесу.

Особливість ситуації в тому, що мова йде про єврейського президента країни, сім’я якого постраждала під час Голокосту. Використання ярлика «нацист» щодо такої людини сприймається не як метафора, а як інверсія історичної пам’яті.

У міжнародних експертних дискусіях подібна інверсія розглядається як одна з форм сучасної антисемітської риторики — коли термінологія, пов’язана з винищенням євреїв, перевертається і використовується проти них.

Це вже не просто жорстка критика. Це гра з історичною травмою.

Історичні паралелі тут очевидні. У 1970–80-ті роки в радянській зовнішньополітичній пропаганді Ізраїль систематично порівнювався з нацистською Німеччиною. Резолюція ООН 1975 року «Сіонізм — це расизм» стала частиною тієї ж лінії — моральна інверсія, де жертва оголошується носієм зла. У сталінську епоху єврейських діячів звинувачували в «буржуазному націоналізмі» і «зраді», приписуючи їм ідеологію, ворожу державі. Механізм повторюється: спочатку демонізувати, потім оголосити моральним ізгоєм.

Повтор як інструмент

Захарова використала слово «нацист» кілька разів у рамках однієї відповіді. Повтор — класична техніка закріплення асоціації.

Чим частіше звучить ярлик, тим менше він вимагає доказів.

«Без роду, без племені»: історичний код у сучасній мові

Фраза «людина без роду, без племені» в побутовій мові означає «без коренів», «чужий», «незрозуміло хто». Однак у пострадянському політичному контексті вона має інший фон.

У сталінський період існувала кампанія проти так званих «безрідних космополітів» — термін, який насправді застосовувався переважно до єврейської інтелігенції. «Безрідність» означала відсутність лояльності, відсутність належності до «справжньої нації».

Ще раніше, в Російській імперії, євреїв називали «інородцями», підкреслюючи їх «чужорідність». У нацистській Німеччині активно експлуатувався образ «єврея без батьківщини», «космополіта», «людини без коренів», який нібито руйнує державу зсередини. У Франції часів справи Дрейфуса єврейського офіцера звинувачували в тому, що за визначенням він не може бути лояльним Франції.

Коли офіційний представник держави використовує формулу «без роду» щодо єврейського лідера, це сприймається не як випадкова ідіома, а як включення історичного коду.

Тут важливо підкреслити: формально етнічна належність у цитаті не названа.

Але антисемітська риторика далеко не завжди звучить напряму. Вона часто працює через натяк, через образ «чужака», через сумнів у праві людини бути частиною нації.

«Ви чиї будете» як перевірка на належність

Захарова також сказала: «На багаторічне питання, ви чиї будете, відповіді не прозвучало».

Це вже не політична категорія. Це перевірка родоводу.

В європейській історії вимога довести «чиї будете» застосовувалася до євреїв як аргумент їх «неприналежності». Людина оголошувалася не просто опонентом, а чужим за визначенням.

У поєднанні з «без роду» створюється конструкція: людина не своя, у неї немає коренів, вона не має права представляти країну.

Конспірологічна рамка замість аналізу

У своїй відповіді Захарова стверджувала, що Зеленському «все одно», скільки буде жертв, оскільки мова йде про «експерименти його спонсорів».

Така формула позбавляє Україну суб’єктності і представляє її керівництво як маріонетку зовнішніх сил. Це типовий пропагандистський прийом, який знімає відповідальність з агресора і переносить її на «кураторів».

Подібна схема не спирається на докази. Вона працює на емоційному рівні.

Чому це важливо для Ізраїлю

Для ізраїльської аудиторії подібна риторика звучить інакше, ніж для зовнішнього спостерігача. Питання не в симпатіях чи антипатіях до конкретного лідера. Питання в мові.

Коли в публічній мові звучать конструкції «без роду», «ви чиї будете» і «нацист» щодо єврейського президента, це викликає закономірні історичні асоціації.

Саме тому НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency розглядають те, що сталося, не як звичайну перепалку, а як симптом ширшої проблеми — повернення до мови, яка десятиліттями служила інструментом антисемітської делегітимації.

Це не приватна думка: Захарова – не насінням на базарі торгує, вона — голос держави

Важливо розуміти: мова йде не про приватну репліку в соцмережах і не про випадкову емоційну спалах.

Марія Захарова — офіційний представник МЗС РФ. Це посада, яка передбачає відповідальність за публічну позицію держави. Її заяви — не побутові коментарі і не «особиста думка», а транслюється державна лінія.

Саме тому прозвучали формули не можна списати на «перегин» або «невдалу фразу». Це не розмова на кухні і не суперечка в ефірі ток-шоу. Це офіційний коментар зовнішньополітичного відомства країни.

У російській політичній системі зовнішньополітична риторика формується і узгоджується в рамках загальної лінії Кремля. Публічні заяви представників МЗС не існують у відриві від цієї лінії. Це не імпровізація і не самодіяльність — це відображення позиції влади.

Коли офіційний представник держави використовує вирази «нацист», «без роду, без племені» і натякає на «чужість» єврейського президента власній країні, це означає, що подібна риторика допускається і легітимізується на рівні політичного центру.

Іншими словами, це не приватна емоційна реакція. Це позиція, озвучена по лінії державної вертикалі.

У міжнародній практиці дипломати зобов’язані оперувати юридичними формулюваннями, посиланнями на норми права і офіційними оцінками. Перехід до риторики особистісної делегітимації — це свідомий вибір.

Захарова — не «приватна особа». Вона озвучує лінію Кремля. І саме тому проблема полягає не в одній фразі, а в характері офіційної риторики, яка допускає і відтворює антисемітські тропи.

Висновок

Формально в заяві Захарової немає прямих етнічних образ.

За змістом — є комплекс ознак: позбавлення належності, мотив «безрідності», вимога родоводу, інверсія Голокосту через ярлик «нацист», повторювана демонізація.

Це не дипломатична дискусія.
Це черговий прояв нахабного московського антисемітизму, замаскованого під політичну полеміку.

І саме тому важливо фіксувати такі випадки не на рівні емоцій, а на рівні аналізу мови і історичного контексту.