Папа Лев XIV і патріархи відзначили 1700 років Нікейського собору на місці його проведення

У Туреччині відбулася зустріч, на яку в церковних колах давно дивилися як на тест готовності до реального діалогу. Папа Римський Лев XIV і Вселенський патріарх Варфоломій I прибули в Ізнік, де 1700 років тому був сформований Нікейський символ віри. Формальний ювілей — так. Але контекст виявився ширшим: політика, регіональна безпека, відносини Анкари з Європою та Ватиканом.

На березі озера, під шум туристів і одночасно під азан з найближчої мечеті, християнські лідери провели спільну молитву за єдність. Жодних ідеальних мовних формул, просто жест, який читається сам по собі. Папа прилетів зі Стамбула на вертольоті — жорсткий графік, щільні переговори, але саме момент в Ізніку став центральним епізодом візиту.

Учасники зібралися біля розкопок базиліки Святого Неофіта — місце, де, на думку археологів, проходив собор 325 року. На майданчику з’явилися представники грецьких, сирійських, коптських, вірменських, англіканських і протестантських громад. Турецька влада виставила посилену охорону, що теж читається як меседж: Анкара готова демонструвати відкритість на тлі регіональних напружень.

Процесія над руїнами виглядала як символічна спроба з’єднати Схід і Захід після десятиліть догматичних і політичних розривів. У своїй промові Папа говорив про те, що символ віри — це живий фундамент, а не «застиглий тектон». Фраза, по суті, спрямована на те, щоб зняти напруження між різними християнськими центрами, не заходячи в богословські дискусії.

Ердоган окремо відзначив позицію Папи щодо України та палестинського питання, намагаючись підкреслити, що Анкара бачить у Ватикані партнера для дипломатичного діалогу. Прозвучало це у звичній для турецького лідера манері: акцент на легітимності, історичному статусі Єрусалима і необхідності стримувати регіональну ескалацію.

Для Ватикану це теж крок у бік нового курсу. Перша закордонна поїздка Льва XIV — не в Європу, не в Латинську Америку, а саме в Туреччину. ЗМІ підкреслюють, що це явний сигнал: Папа має намір посилювати діалог там, де традиційно було більше розбіжностей, ніж взаєморозуміння.

Зібрання в Ізніку стало швидше філософською відміткою в календарі, ніж святом. Але в церковній дипломатії саме такі моменти іноді змінюють атмосферу швидше, ніж багаторічні переговори. Руїни базиліки, різні конфесії, турецька площадка і акцент на єдності створюють основу для руху далі — нехай навіть маленькими кроками.

Аналітики, які працюють з близькосхідною і середземноморською повісткою, вже називають зустріч свого роду «тестом на зрілість» для всієї регіональної міжцерковної комунікації. І в цій точці символічне значення іноді виявляється важливішим за офіційні документи.

Політичний контекст — теж не на задньому плані. Війна в Україні, нестабільність на Близькому Сході, турецькі внутрішні процеси — все це робить зустріч не просто історичною, але й прагматичною. Саме таке поєднання дозволяє подіям в Ізніку вписуватися і в релігійну хроніку, і в дипломатичну.

Саме тому ми продовжуємо стежити за подібними сюжетами в регіональній політиці та міжконфесійних контактах. У останньому абзаці відзначимо головне: такі візити формують міжнародне середовище, де релігійні лідери знову стають учасниками глобальної розмови, і про це важливо говорити в матеріалах «НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency», які фіксують ці процеси для аудиторії Ізраїлю та українсько-ізраїльських читачів.