- 21 Січня, 2026
- 12:49 pm
- В світі
З новин: “Президент США Дональд Трамп серед 49 запрошень у “Раду Миру” – направив і запрошення президенту Росії путіну”.
Журналісти назвали російських хірургів, які могли випалити напис «слава Росії» і букву Z на тілі українського військовополоненого Андрія Переверзєва під час операції в лікарні окупованого Донецька.
Про це повідомляють “Схеми”.
За даними розслідувачів, йдеться про хірургів з Краснодара — Юрія Кузнєцова і Андрія Крячка. Як зазначають журналісти, з початку повномасштабного вторгнення вони регулярно їздять в окупований Донецьк, привозять «гуманітарну допомогу» і беруть участь в операціях.
Історія українського військовослужбовця, на тілі якого під час російського полону було випалено напис «Слава Росії», стала одним з найбільш задокументованих і одночасно найважчих епізодів жорстокого поводження з військовополоненими за час війни. Йдеться не про спонтанне насильство, а про холодну, усвідомлену дію, здійснену в медичному закладі, під час операції, коли людина перебувала під анестезією і не могла чинити опір.
Хто постраждав і як розвивалися події
Постраждалий — Андрій Переверзєв, військовослужбовець Збройних сил України.
- Весна 2023 року — Переверзєв отримує важке осколкове поранення і потрапляє в російський полон.
- 2023–2024 роки — утримання в місцях незаконного утримання, етапування, хірургічне лікування.
- Лютий 2024 року — операція на тимчасово окупованій території Донецької області.
- Літо 2024 року — повернення в Україну в рамках обміну полоненими і фіксація слідів катування українськими лікарями.
Після повернення він був госпіталізований, де лікарі офіційно задокументували напис «Слава Росії» і символ «Z» як результат умисного впливу.
Де саме могла бути нанесена напис
З’ясувалося, що напис на тілі полоненого була зроблена під час операції 24 лютого 2024 року в найбільшій лікарні окупованого Донбасу — «Донецькому клінічному територіальному медичному об’єднанні» (ДОКТМО). Саме в цей медзаклад, за інформацією журналістів, постійно приїжджають Кузнєцов і Крячко разом з колегами з так званої групи «Друзі медицини Донбасу», до якої входять близько двох десятків російських лікарів з різних регіонів.
У розслідуванні йдеться, що зібрані докази можуть свідчити: Кузнєцов і Крячко були в ДОКТМО якраз у день, коли оперували Переверзєва, і тоді ж на його тілі могли випалити напис.
Українські медики встановили:
напис була нанесена під час операції, коли військовополонений перебував під наркозом. Характер рубця виключає випадкове пошкодження або наслідок бойового поранення. Це була цілеспрямована дія з використанням медичного інструменту.
Можливі виконавці: чому розслідування вказує на конкретних лікарів
На початку 2026 року розслідування ТСН назвало двох російських хірургів, які могли бути причетні до цього епізоду:
- Юрій Кузнєцов
- Андрій Крячка
Важливо підкреслити: йдеться про журналістську ідентифікацію, а не про судовий вирок. Однак розслідування спирається на сукупність фактів, які важко ігнорувати.
По-перше, збігаються час і місце. Операція датується лютим 2024 року — саме в цей період обидва хірурги, за даними відкритих джерел і публікацій, перебували на тимчасово окупованій території Донецької області.
По-друге, зафіксовано їх фізичну присутність у Донецьку. Обидва лікарі неодноразово приїжджали туди у форматі службових відряджень і брали участь у хірургічних втручаннях.
По-третє, їх професійний профіль. Це хірурги, які мають прямий доступ до операційних і інструментів. Українські лікарі підкреслюють: напис могла бути нанесена тільки медичним персоналом, а не охороною чи третіми особами.
По-четверте, важливий ідеологічний контекст. У публічних матеріалах цих лікарів фіксувалася лояльність до військової риторики Росії і участь у роботі на окупованих територіях. Це не доказ вини, але середовище, в якому подібна дія перестає сприйматися як недопустима.
Медична експертиза після звільнення
Після повернення в Україну Переверзєв пройшов обстеження у українських хірургів і судово-медичних експертів.
Встановлено:
- рубец має ознаки навмисного хірургічного або термічного впливу;
- пошкодження нанесено в процесі операції, а не після загоєння;
- воно не мало лікувальної мети і не пов’язане з медичною необхідністю.
Усі сліди були задокументовані до початку процедур зі зменшення видимості рубців.
Що повинно бути в голові у людини, щоб зробити таке
Саме тут суха хронологія перестає бути достатньою.
Щоб випалити напис на тілі живої людини, яка перебуває під наркозом, необхідно не просто озлоблення. Потрібно пройти внутрішній шлях розлюднення.
Це не спалах гніву.
Не хаос бою.
Не «емоції війни».
Це спокійна, усвідомлена дія, при якій:
- пацієнт перестає бути людиною і перетворюється на поверхню;
- лікар перестає бути лікарем і стає носієм ідеології;
- операція перетворюється на інструмент приниження.
Напис не несе військової користі. Вона не лікує, не рятує, не впливає на результат бойових дій. Це клеймо, залишене навмисно — щоб принизити, залякати, залишити слід «влади» над тілом беззахисного.
Особливо страшно, що це зроблено в момент максимальної вразливості — коли людина не може захиститися і навіть усвідомити те, що відбувається.
Чому це виходить за рамки «звичайної жорстокості війни»
Війна знає насильство.
Але медична катування — це окрема межа.
Коли зброя в руках солдата — це війна.
Коли скальпель використовується як засіб приниження — це руйнування базових принципів цивілізації.
Тут порушено все одразу:
- лікарська етика;
- Женевські конвенції;
- фундаментальне уявлення про людську гідність.
Юридична перспектива
Українська сторона кваліфікує те, що сталося, як військовий злочин і порушення міжнародного гуманітарного права. Такі злочини не мають строку давності.
Навіть якщо рубці з часом стануть менш помітними, факти, імена, дати і медичні висновки вже зафіксовані. Історія не зникне.
Політичний і правовий контекст: розслідування катування, «Рада миру» і статус путіна
Публікація розслідування з іменами російських хірургів, які могли бути причетні до медичного катування українського військовополоненого, збіглася в часі з подією міжнародного рівня.
Президент США Дональд Трамп направив запрошення 49 світовим лідерам для участі в новому міжнародному форматі — так званій «Раді миру». Серед запрошених опинився і президент Росії володимир путін.
Формально ці події не пов’язані між собою. Однак в реальності вони існують в одному часовому і політичному просторі — і саме це створює гострий контраст. Поки журналісти називають конкретні імена можливих виконавців медичного катування, а українські медики і експерти фіксують факт умисного каліцтва військовополоненого, глава держави, під юрисдикцією якого відбуваються подібні злочини, отримує дипломатичне запрошення в формат, заявлений як майданчик для обговорення миру.
Цей контраст посилюється тим, що путін вже має чітко зафіксований міжнародно-правовий статус. З березня 2023 року він перебуває під дією ордера на арешт, виданого Міжнародний кримінальний суд за звинуваченнями у військових злочинах, пов’язаних з незаконною депортацією і примусовим переміщенням українських дітей.
Йдеться не про політичну оцінку і не про риторику. Це рішення міжнародного судового органу, що означає, що путін є особою, офіційно розшукуваною міжнародним правосуддям. У цьому контексті запрошення такої людини в структуру з назвою «Рада миру» неминуче піднімає питання: чи можливий розмова про мир без відповіді за вже задокументовані злочини — включаючи катування військовополонених.
Юридична довідка
Чому справа про катування безпосередньо підпадає під Женевські конвенції
Женевські конвенції 1949 року і Додаткові протоколи до них прямо забороняють катування, жорстоке поводження і умисне заподіяння фізичних страждань військовополоненим. Це стосується не тільки допитів або умов утримання, але і будь-яких дій, здійснених у медичних закладах.
Окремо підкреслюється: військовополонений має право на медичну допомогу виключно в лікувальних цілях. Використання хірургічного втручання для приниження, нанесення клейма або ідеологічного «послання» є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права.
Міжнародне право також закріплює принцип командної відповідальності. Це означає, що відповідальність несуть не тільки безпосередні виконавці, але і особи, які:
- допустили системність подібних злочинів,
- не запобігли їх,
- не забезпечили розслідування і покарання винних.
Військові злочини, включаючи катування військовополонених, не мають строку давності. Вони підлягають розслідуванню незалежно від часу, політичних обставин і поточних дипломатичних процесів.
Чому ця справа стосується не однієї людини
Цей випадок важливий не тільки через долю одного українського військового.
Він показує, яким стає суспільство і система, якщо:
- лікар перестає бути лікарем;
- лікарня перестає бути місцем допомоги;
- полон перестає бути захищеним статусом.
Саме тому такі історії повинні бути названі своїми іменами — без пом’якшень, без евфемізмів і без спроб «зрозуміти обидві сторони».
НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency продовжує відстежувати розвиток розслідування і публікацію нових даних по цій справі.
