Зима в Україні знову стає випробуванням не тільки для інфраструктури, але й для людської витривалості. Масштабні російські удари по енергетичній системі призвели до тривалих відключень світла і тепла в десятках міст і регіонів. На цьому тлі державні структури працюють у режимі надзвичайної ситуації, а громадянське суспільство — у режимі постійної мобілізації. Одним із таких прикладів стала ініціатива Головного рабина України, яка сьогодні виконує функції екстреної гуманітарної допомоги там, де рахунок йде на години.
Мобільні Центри Незламності: допомога, яка приїжджає сама
Головний рабин України Моше Асман в 13-15 січня 2026 опублікував серію звернень, в яких повідомив про підготовку і роботу Мобільних Центрів Незламності — так званих «Міцватанків». Це мобільні пункти допомоги, які виїжджають за адресами, де люди по кілька діб залишаються без електрики і опалення.
Йдеться не про разові акції або символічні жести. Формат допомоги вкрай практичний: тепле приміщення, гарячий чай, можливість зарядити телефони і планшети, щоб залишатися на зв’язку з рідними і екстреними службами. В умовах, коли зв’язок стає питанням безпеки, такі базові речі набувають критичного значення.
Головний принцип цієї ініціативи — відсутність будь-яких умов. За допомогу не беруть грошей. Як підкреслює рабин, допомога людям — це міцва, тобто заповідь. Саме тому мобільні центри отримали назву «Міцватанк».
«Не соромтеся»: робота за запитом знизу
У своїх зверненнях рабин прямо просить людей писати в коментарях адреси і контактні телефони — туди, де світла або тепла немає вже кілька днів поспіль. Це важливий момент: допомога вибудовується не зверху вниз, а за прямими сигналами від людей.

Команди волонтерів чергують постійно, щоб бути готовими виїхати негайно — будь то адреса з тривалим відключенням або, в гіршому випадку, місце російського удару, де люди раптово залишаються без даху над головою. Така модель реагування особливо важлива в умовах, коли масштаби руйнувань перевищують можливості централізованих служб.
Окрему увагу приділяють літнім людям. Волонтери допомагають піднімати воду без ліфта на високі поверхи, вирішувати побутові завдання, які в умовах блекауту стають непосильними. Це та частина кризи, яка рідко потрапляє в офіційні зведення, але щодня визначає реальне життя тисяч сімей.
Енергетичний терор: цифри і кваліфікація СБУ
Паралельно з волонтерською роботою розгортається масштабна картина системних атак по енергетиці. Служба безпеки України повідомляє, що з початку опалювального сезону зафіксовано 256 повітряних атак по енергооб’єктах і системах теплопостачання України.
За даними СБУ, з початку жовтня 2025 року російські війська цілеспрямовано атакували 11 гідроелектростанцій і 45 найбільших теплоелектроцентралей. Крім того, були нанесені 49 точкових ударів по теплових електростанціях і 151 удар по електропідстанціях у різних регіонах країни.
Найбільша кількість обстрілів зафіксована в Києві та Київській області, а також у Харківській, Одеській, Дніпропетровській, Сумській, Миколаївській і Чернігівській областях. Йдеться саме про теплову і електричну генерацію — тобто про об’єкти, від яких безпосередньо залежить виживання цивільного населення взимку.
СБУ підкреслює: йдеться не про хаотичні удари, а про послідовну політику. Знищення енергосистеми кваліфікується як злочин проти людяності, оскільки створює життєві умови, спрямовані на знищення частини населення. Це юридичне формулювання, за яким стоять конкретні холодні квартири, темні під’їзди і люди, змушені виживати в екстремальних умовах.
Державна реакція: режим надзвичайної ситуації
На тлі цих подій Володимир Зеленський повідомив про введення режиму надзвичайної ситуації в енергетиці України. Рішення було прийнято після наради, присвяченої наслідкам масованих російських атак і погіршенню погодних умов.
Особливу увагу приділено ситуації в Києві, де руйнування і навантаження на системи виявилися критичними. Президент повідомив про створення штабу з координації ситуації в столиці, а також про цілодобову роботу ремонтних бригад, енергетичних компаній, комунальних служб і підрозділів ДСНС.
Крім того, уряду доручено переглянути правила комендантської години — з урахуванням нових умов і потреб громадян. Паралельно активізується робота з міжнародними партнерами для отримання обладнання і додаткової підтримки в енергетичній сфері.
Коли система не встигає, працюють люди
Саме на цьому тлі діяльність Міцватанків набуває особливого сенсу. Держава вирішує стратегічні завдання — відновлення мереж, міжнародні переговори, перерозподіл ресурсів. Але між аварійною бригадою і конкретною квартирою на 18-му поверсі без ліфта залишається зазор, який закривають волонтери.
Важливо і те, що ця допомога не прив’язана до релігії отримувачів. Йдеться про гуманітарну роботу в найпрямішому сенсі слова — допомогу людям як людям. Формула «навіть невелике Світло може розвіяти багато темряви» у цьому випадку не метафора, а практичний опис того, що відбувається.
Світло як дія, а не гасло
У цих подіях немає героїзації і немає пафосу. Є втома, холод, зруйновані мережі і одночасно — люди, які продовжують приїжджати, гріти, поїти чаєм і піднімати воду без ліфта. Є держава, яка фіксує злочини і намагається утримати систему. І є війна, в якій енергія — це не тільки електрика, але й здатність суспільства не розсипатися.
На цьому тлі «Світло переможе темряву» звучить не як гасло, а як робоча формула. Світло — це генератор, термос з чаєм, заряджений телефон і людина, яка приїхала, тому що хтось написав адресу в коментарях.
І саме з таких фрагментів сьогодні складається українська зима — важка, холодна, але не безнадійна. Про це і пише НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency, фіксуючи не тільки удари і цифри, але й ту частину реальності, де допомога все ще доїжджає вчасно.