Дональд Трамп вирішив, що готовий отримати свою Нобелівську премію миру — і, схоже, не дозволить реальності стати на заваді. На прес-конференції він майже оголосив: війна в секторі Газа підходить до кінця. За словами Трампа, «ХАМАС готовий до миру».
Такий висновок президент США зробив після того, як отримав відповідь угруповання на свій план припинення війни і майбутнього устрою сектора Газа. На папері — майже дипломатичний тріумф. У дійсності — тонкий політичний трюк.
План Трампа і відповідь ХАМАС: старі фрази під новим соусом
Трамп заявив, що його ініціатива здатна «зупинити кровопролиття і повернути стабільність регіону». ХАМАС, за його словами, погодився з пропозиціями. Але погодився лише з тим, що й раніше вважав прийнятним.
Повернути заручників? Так — але не відразу, і не всіх. Вивести ізраїльські війська? Звичайно — прямо зараз, без гарантій безпеки. А хто буде керувати Газою після війни? «Палестинські технократи», відповідає ХАМАС, додаючи, що сам він «не може бути виключений з майбутнього сектора».
Ізраїль, у свою чергу, очікує від угруповання роззброєння і демілітаризації — двох слів, яких у відповіді ХАМАС немає зовсім.
Коли реальність не вписується в сюжет
Схоже, що для Дональда Трампа близькосхідний конфлікт перетворився на особистий серіал, де він повинен зіграти роль миротворця і завершити епізод оплесками. Він поспішає. На носі — 10 жовтня, день оголошення лауреата Нобелівської премії миру.
Для Трампа нагорода — не просто визнання. Це політичний реванш, повернення у велику гру на тлі майбутньої виборчої кампанії в США.
Все інше — деталі.
Ізраїль бачить не мир, а пастку
Ізраїльські аналітики вже називають реакцію ХАМАС передбачуваною. «Це повтор старих пропозицій з новим заголовком», — зазначають експерти. Розмова про заручників без гарантій безпеки — маніпуляція. Розмова про палестинське самоврядування без роззброєння — провокація.
В Єрусалимі розуміють: якщо угода буде оформлена в нинішній формі, то Газа залишиться під контролем тих самих збройних структур, які почали війну 7 жовтня 2023 року.
Америка між Нобелем і реальністю
Для США це не тільки питання іміджу, але й політичної відповідальності. Якщо Трамп дійсно вирішить використати «мирний процес» як вітрину своєї зовнішньої політики, це може призвести до втрати довіри до американського посередництва — і в Ізраїлі, і в арабському світі.
Сценарій, при якому Трамп отримує Нобеля, а потім втрачає інтерес до близькосхідних справ, цілком реальний. Історія вже знає такі приклади. Після цього регіон знову залишиться наодинці з нерозв’язаними конфліктами, а Ізраїль — з загрозами, які нікуди не зникли.
Фінал, який поки не написаний
Мир у Газі не можна побудувати красивими формулюваннями. Він не вкладається в промову для церемонії або в сценарій передвиборчого ролика.
Для Ізраїлю і регіону питання залишається тим самим: хто гарантує, що мир не стане просто перепочинком перед новою війною?
Поки що відповідь проста — ніхто. І якщо Нобелівська комісія дійсно назве Трампа лауреатом, то світу доведеться вирішувати, чи готовий він аплодувати не миру, а ілюзії.
