Трамп, ООН і Чорнобиль: коли демократія перестає бути орієнтиром

Дональд Трамп знову опинився в точці, де думки розходяться різко і без компромісів. Одні в США і за їх межами все частіше задаються питанням про його можливі симпатії до Москви. Інші наполягають: перед ними все ще лідер найбільшої демократії світу, просто діє інакше, ніж звик Захід.

На цьому тлі в Генеральній Асамблеї ООН майже непомітно для широкої публіки відбулося голосування, яке багато що прояснило.

Україна ініціювала резолюцію, присвячену наслідкам Чорнобильської катастрофи та пошкодженню нового захисного конфайнменту ЧАЕС після атаки дрона. Документ не стосувався війни напряму, але зачіпав питання глобальної безпеки та радіаційних ризиків.

97 країн проголосували «за».

Проти — США, Росія та ще кілька держав.

Голосування, яке помітили не всі

Формально американська делегація пояснила своє «проти» тим, що документ нібито зачіпає питання національного суверенітету і виходить за рамки мандату ООН. Пояснення прозвучало сухо і технічно, але в дипломатичних кулуарах воно викликало здивування.

Занадто вже несподіваним виявилося збіг позицій Вашингтона і Москви з питання, пов’язаного з Чорнобилем — символом глобальної катастрофи, де політична нейтральність завжди вважалася базовою нормою.

Саме це голосування породило розмови про нову конфігурацію сил і про те, що звична картина «демократичного табору» більше не працює.

Новий мова американської політики

Політика Трампа давно сигналізує про зсув. У новій Стратегії національної безпеки США прямо зафіксовано: Вашингтон більше не вважає своєю задачею нав’язувати демократичні стандарти іншим країнам.

Для одних це чесне визнання реальності.
Для інших — тривожний сигнал про готовність співпрацювати з авторитарними режимами без ціннісних умов.

У цій логіці зближення з Росією виглядає не винятком, а частиною більш широкої моделі, де ідеологія поступається місцем угодам і тактичним інтересам.

Україна під тиском

На цьому тлі посилюється тиск на Київ. Від адміністрації Трампа звучать вимоги провести вибори і розглянути виведення військ з Донбасу. В українському контексті такі кроки сприймаються як потенційно дестабілізуючі і граючі на руку Москві.

Непрямі сигнали вже помітні в Європі. Італія оголосила про припинення військової підтримки України. Ізраїль, за повідомленнями, розглядає можливість завершення тимчасового захисту для українських біженців. Ці рішення приймаються з різних причин, але складаються в загальну картину.

Міжнародний ефект

Політика Трампа викликає не тільки зовнішні, але й внутрішні дискусії в США. Його критики говорять про деморалізацію союзників і підрив позицій України. Прихильники стверджують, що він просто руйнує застарілі схеми.

При цьому в самій американській системі залишаються стримуючі механізми — Конгрес, суди, бюрократія, той самий Deep State, про який люблять говорити у Вашингтоні. Вони можуть коригувати курс, але не скасовують загального тренду.

Між тривогою і невизначеністю

Сьогоднішня ситуація далека від простих оцінок. США вже не виглядають єдиним моральним орієнтиром для демократичного світу. Україна стикається з наростаючим тиском. Європа шукає власний баланс. Ізраїль все частіше змушений враховувати нові реалії глобальної політики.

Саме в такі моменти важливо фіксувати не лозунги, а факти — і розуміти, як рішення в Нью-Йорку і Вашингтоні відгукуються в Києві, Єрусалимі і далеко за їх межами. Цим і займається НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency, відстежуючи, як змінюється світ, в якому старі правила більше не працюють автоматично.