У фарватері США: Ізраїль та Україна підтримали США в ООН проти Куби та Глобального Півдня

33-я сесія поспіль. Та ж резолюція. Ті ж аплодисменти в залі ООН у Нью-Йорку. І знову переважна більшість світових держав засуджує економічне ембарго США проти Куби.

Але цей рік став іншим. Вперше за десятиліття Україна вийшла з звичного ряду тих, хто підтримав Гавану, і стала поруч із США та Ізраїлем, проголосувавши «проти».

Голосування 2025 року відбулося 29 жовтня 2025 року.

• Резолюція називалася: «Necessity of ending the economic, commercial and financial embargo imposed by the United States of America against Cuba».
• Проєкт резолюції внесла Куба (залишалася ініціатором майже щорічно) як документ Генеральної Асамблеї під символом типу A/79/L.6 (або аналогічним для конкретної сесії).

165 країн — «за» Кубу.
12 — утрималися.
7 — «проти»: США, Ізраїль, Україна, Угорщина, Парагвай, Північна Македонія та Аргентина.

Саме ця цифра — «7» — визначила тон глобальних коментарів. Це голосування стало лакмусом нової реальності: світ знову поляризується, і лінії проходять не тільки по економіках і цивілізаціях, але по долях тих, хто живе в режимі загроз і війни.

Не просто дипломатія: голос країн, які воюють або живуть на краю війни

Для більшості країн щорічне голосування по Кубі — швидше дипломатична традиція і символічний жест.

Для України та Ізраїлю — це вибір, за яким стоїть оборонна стратегія і політичне виживання.

Обидві країни залежать від військової, розвідувальної, технологічної та фінансової підтримки США. Обидві протистоять загрозам, які вони офіційно називають екзистенційними.

І в обох випадках голос в ООН — це не заява про Кубу. Це повідомлення про те, хто стоїть поруч, коли звучать сирени і летять ракети.

Позиція України: від підтримки Куби — до жорсткого розвороту

Україна десятиліттями голосувала на користь кубинської резолюції.
Розворот пов’язаний з двома прямими факторами:

1. Публічна підтримка путіна з боку кубинського керівництва.
2. Вербування кубинських громадян для участі в російській війні проти України.

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга пояснив позицію Києва дипломатично стримано:

• Київ пам’ятає заяви Гавани про «бажані успіхи Росії».
• Україна закрила своє посольство в Гавані і знизила рівень дипвідносин.
• Українська сторона фіксувала масову участь кубинців, залучених за контрактом, у лавах російських військ.

Україна підкреслила: рішення не спрямоване проти кубинського народу. Воно спрямоване проти дій влади Куби, які, на думку Києва, беруть участь у підтримці агресії Росії через бездіяльність і політичну позицію.

Це голос не про Кариби. Це голос про війну, яка йде на Дніпрі.

Позиція Ізраїлю: продовження стратегічної лінії

Ізраїль голосує проти кубинської резолюції не вперше.
Для Єрусалима — це частина послідовної проамериканської лінії зовнішньої політики.

Причини добре відомі:

• США — ключовий військовий і політичний союзник Ізраїлю.
• Підтримка США — фундамент оборонної доктрини країни.
• Куба історично підтримувала антиізраїльські позиції, включаючи підтримку держав і рухів, ворожих Ізраїлю.

Крім того, Ізраїль живе в безпосередній загрозі багаторічної конфронтації з Іраном та його проксі-структурами. У такій ситуації країна не може дозволити собі дипломатичне дрейфування.

Голос Ізраїлю знову показав: зовнішня політика Тель-Авіва — це не риторика, а стратегічний розрахунок.

Утрималися: дипломатична «сіра зона»

12 держав намагалися залишитися осторонь: Албанія, Боснія і Герцеговина, Коста-Ріка, Чехія, Еквадор, Естонія, Латвія, Литва, Марокко, Польща, Молдова, Румунія.

Це різні мотиви:

• Частина країн Євросоюзу і Східної Європи балансують між лояльністю Заходу і прагненням не псувати відносини з Латинською Америкою і Глобальним Півднем.
• Деякі зберігають обережність на тлі глобальної турбулентності.

Але ключовий факт: лінію розлому це не змінило.

Більшість — з Кубою.
Малий блок — з США.
Частина — намагається не втратити мости між двома світами.

Що таке ембарго проти Куби: коротка історія

Ембарго США — один з найдовших санкційних режимів сучасності.

• 1959 — революція на Кубі, націоналізація власності американських компаній.
• 1960 — початок торговельних обмежень.
• 7 лютого 1962 року — президент Джон Кеннеді підписує Proclamation 3447:
  повне торгово-економічне ембарго.
• 1996 — закон Хелмса–Бертона розширює обмеження і робить їх екстериторіальними, впливаючи навіть на бізнес третіх країн.
• 2015–2017 — тимчасове пом’якшення санкцій і дипломатична розрядка при адміністрації Обами.
• Після 2017 — посилення при адміністрації Дональда Трампа, подальше збереження курсу.

Куба називає це блокадою (bloqueo) і стверджує, що обмеження завдають шкоди громадянам, перешкоджають доступу до технологій, медицини і фінансових ресурсів.

США заявляють, що санкції спрямовані на тиск на авторитарний режим і підтримку прав людини.

ООН щорічно оцінює цю систему як порушення принципів вільної торгівлі і міжнародного права — і кожен рік більшістю голосів закликає скасувати її.

Але щорічне голосування — це також символ:

з одного боку — глобальна більшість,
з іншого — політична і військово-економічна реальність США та їх союзників.

Новий сигнал світу: війни змінюють дипломатичні звички

Те, що відбувалося десятиліттями як ритуал, у 2025 році набуло політичної ваги.

Коли Україна виходить з компанії Куби, Венесуели та інших держав, традиційно пов’язаних з Москвою і Гаваною, і стає поруч із США — це не жест «ввічливості». Це стратегічна заява:

ми обираємо тих, хто допомагає вижити, а не тих, хто аплодує на відстані.

Ізраїль робить такий вибір давно.
Україна — вперше.

Паралель очевидна:
дві країни, що знаходяться під постійною військовою загрозою, демонструють, що їх курс — безпека, а не символізм.

Глобальний Південь, США і нова архітектура світу

Це голосування стало маркером широкої тенденції:

• Глобальний Південь зміцнює самостійність і блокову солідарність.
• США продовжують утримувати лінію жорсткого санкційного тиску.
• Україна та Ізраїль показують, що знаходяться в західному стратегічному контурі.

Ця конфігурація не про Кубу як острів.
Це про світову систему, в якій
принцип “з ким ти в голосуванні” дорівнює “з ким ти у війні і мирі”.

Висновок

На тлі романтичних дискусій про «солідарність з глобальним Півднем» у реальному світі залишається просте питання: хто допоможе твоїй країні, коли увімкнеться сирена і знадобиться ракета-перехоплювач?

Україна та Ізраїль відповіли на нього заздалегідь.

Це не тільки дипломатичне голосування.
Це вибір табору.
Форватер не ідеї — а безпеки.