- 8 Листопада, 2025
- 5:39 pm
- В світі
Україна під вогнем: удари по синагогах
Поки російські ракети б’ють по українських містах, під прицілом опиняються не лише житлові будинки, але й святині. У жовтні та на початку листопада 2025 року постраждали синагоги в Херсоні, Дніпрі та Київській області.
У Херсоні касетний боєприпас вибухнув прямо біля стін найстарішої синагоги кінця XIX століття, де в той момент роздавали безкоштовні обіди літнім людям. Всередині — дим, бите скло, потріскані стіни. Але служба не припинилася. Люди запалювали свічки серед уламків і молилися за тих, хто на фронті.
Ізраїльський Інститут національної безпеки (INSS) заявив, що серія російських ударів по українських синагогах не виглядає випадковою. Це, за їхньою оцінкою, частина глобального антисемітського тренду, який посилився після 7 жовтня і вторгнення ХАМАС
Україна втрачає свої храми і молитовні будинки, а міжнародна спільнота мовчить. Навіть ті, хто називають себе друзями Ізраїлю, воліють не помічати зруйновані єврейські об’єкти.
Ізраїльське кіно — на екранах країни-агресора
І в цей же момент у Москві відкривається 22-й Фестиваль ізраїльського кіно.
З 6 по 9 листопада 2025 року покази проходять у трьох російських містах — Москві, Санкт-Петербурзі та Нижньому Новгороді.
Сімона Гальперін завершила свою місію в Москві і повертається в Ізраїль. Організація “фестивалю” належить ще її каденції, вона розповіла:
“ Мені випала велика честь і разом з тим задоволення, часом не без напруження, служити послом Ізраїлю в Росії. Я докладала дуже багато зусиль, щоб сприяти розвитку наших відносин, у тому числі на академічному рівні, а також у політичній сфері та в інших областях. Навіть якщо у Ізраїлю і Росії були різні погляди, ми вміли про це дуже чітко сказати один одному і в той же час намагалися зрозуміти свого партнера. У цьому і є суть справжніх дипломатичних відносин…
Двостороння робота ведеться і вона продовжиться з приїздом мого колеги і друга Одеда Йосефа, який приступить до роботи на початку тижня. Від душі бажаю йому удачі!”
“Фестиваль відкриється фільмом режисера Ереза Тадмора «Це мэтч» — зворушлива комедія про кохання і сватання в ортодоксальній єврейській спільноті. Також глядачів чекають покази фільму-лауреата 41-го Єрусалимського кінофестивалю — драми «Ід», учасника 75-го Берлінале «Лист Давиду» про трагедію 7 жовтня, детективного реп-мюзиклу в стилі нуар «Сіті», драми «Шоу Кабаре», авантюрної комедії «Невдахи» і серії короткометражок.
Завершить фестиваль трагікомедія «Квіткові ворота»., – анонсуєПосольство Ізраїлю в РФ.
Посол Ізраїлю в Росії Оде Йосеф, тільки прибувши в Москву, виголосив урочисту промову:
“.. велика честь вітати вас на церемонії відкриття Фестивалю.
Сьогодні моє перше захід у Москві. Кіно — це живий міст між людьми і культурами..Я щиро сподіваюся, що програма фестивалю послужить зміцненню культурного діалогу і дружби між нашими народами,”
Слова звучать красиво. Але за ними — тиша щодо війни, ракет, зруйнованих українських синагог.
Фестиваль організований посольством Ізраїлю в Росії спільно з мережею кінотеатрів Сінема Парк і Формула Кіно. В афіші — комедії, драми, лауреати Берлінале, розповіді про кохання, свободу, і «різноманітність ізраїльського життя».
Тільки ось десь між залами московських кінотеатрів губиться правда про те, що саме російські ракети знищують будинки молитви євреїв в Україні.
Агресія Росії і єврейські громади України
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну, яке почалося в лютому 2022 року, змінило все — і для мільйонів українців, і для єврейських громад, які століттями жили на цій землі.
Харків, Одеса, Дніпро, Львів, Херсон — міста, де звучали молитви на івриті, де будувалися синагоги, де зберігалася пам’ять про Голокост і про відродження єврейського життя.
З перших днів війни єврейські організації України включилися в оборону країни. Волонтери, рабини, вчителі та громадські лідери стали частиною загальної боротьби — від доставки гуманітарної допомоги до порятунку поранених і евакуації мирних жителів.
Головний рабин України Моше Асман перетворив київську синагогу Бродського дому на справжній штаб підтримки фронту: тут приймають біженців, плетуть маскувальні сітки, збирають гуманітарні вантажі, допомагають сім’ям загиблих. Асман підкреслює, що захист України — це не тільки патріотичний, але і моральний обов’язок євреїв, які живуть на цій землі.
«Це боротьба світла проти темряви. Ми захищаємо не тільки Україну, але і людську гідність», — сказав він.
У Дніпрі рабин Шмуель Камінецький перетворив центр «Менора» на притулок, госпіталь і волонтерський хаб. В Одесі громада Хабад щодня роздає їжу і ліки всім, хто приходить — євреям, християнам, мусульманам, всім нужденним.
Але разом з героїзмом прийшли і втрати. Російські ракети зруйнували десятки будівель, пов’язаних з єврейською культурою — музеї, школи, кладовища. Кожен обстріл по синагозі — це не тільки злочин проти релігії, але і удар по самій пам’яті єврейської присутності в Україні, по історії, яка пережила Голокост і радянські гоніння.
Особлива сторінка — це єврейські воїни ЗСУ. Серед захисників України тисячі євреїв: від рядових бійців до офіцерів і рабинів-капеланів. Вони воюють на передовій під Покровськом, у Харківській, Херсонській, Донецькій областях. Багато загинули, виконуючи свій обов’язок.
На військових кладовищах України сьогодні стоять могили з Зірками Давида поруч з українськими хрестами і тризубами. Ці символи стали єдиним знаком — єдності, мужності і пам’яті.
Єврейські солдати ЗСУ захищають країну разом з усіма — і для них це не тільки війна за територію, а за право жити на землі, де їхні предки молилися, будували школи, писали книги і вирощували дітей.
Сьогодні вони — частина української армії, українського народу і українського болю.
Моральний контраст
Чи можна називати «культурним мостом» фестиваль, що проходить у столиці країни-агресора, в той час як її армія завдає ударів по місцях єврейської молитви?
Чи можна вітати глядачів у Москві, коли в Херсоні і Дніпрі рабини відкопують з-під завалів сувої Тори?
З 2022 року більшість цивілізованих країн — від Франції та Італії до Японії та Канади — припинили участь у російських культурних заходах. Жодна західна кіностудія не надсилала свої фільми на російські фестивалі. Навіть ті проекти, що раніше мали статус «міжнародних», тепер обмежені участю країн типу Ірану, Китаю або Ефіопії та ін.
Культурний бойкот став частиною світової відповіді на агресію.
На цьому тлі участь Ізраїлю виглядає особливо двозначно. Країна, чий народ знає, що значить бути мішенню ненависті, раптом погоджується брати участь у вітрині «миролюбної» Москви — саме тоді, коли ті ж ракети, випущені цією Москвою, знищують синагоги в Україні.
Між дипломатією і совістю
Так, Ізраїль завжди будував діалог навіть у складні часи. І дипломатія вимагає обережності. Але чи можна прикриватися «мистецтвом поза політикою», якщо політика знищує синагоги?
Хіба можна говорити про «дружбу народів», коли агресор підтримує ХАМАС, а його пропаганда розпалює ненависть до євреїв і українців одночасно?
Можливо, фестиваль задумувався як жест доброї волі. Але в нинішніх обставинах він звучить як мовчазна поступка.
Не випадково жодна демократична країна не підтримала цю ініціативу публічно. Ізраїль опинився один — у чужому залі, під чужими прапорами, в тіні ракет і пропаганди.
Пам’ять і вибір
Коли Росія атакує українські міста, вона атакує і пам’ять — спільну пам’ять єврейського народу. Синагоги, побудовані в XIX столітті, пережили Голокост і радянські гоніння, знову стають цілями.
Кожен такий удар — не тільки фізичне руйнування, але і удар по символу єврейської присутності в Україні.
І коли в ці ж дні десь у Москві звучать оплески на ізраїльському фільмі, важко не відчути гіркоту.
❓ Питання, на яке Ізраїль повинен відповісти сам
Чи можна мовчати, коли руйнуються будинки молитви?
Чи можна проводити фестиваль у країні, яка постачає зброю тим, хто вбиває твоїх громадян і союзників?
І якщо кіно — це мова людяності, то де межа між культурою і співучастю?
Підсумок
Світ став дзеркалом, де кожна дія відображається миттєво.
І сьогодні це дзеркало показує страшний контраст:
- Україна — в диму і в руїнах,
- Росія — під санкціями,
- Ізраїль — між совістю і дипломатією.
Колись фестивалі знову стануть місцем діалогу, але не тоді, коли діалог ведеться під звуки сирен.
НАновини – новини Ізраїлю‼️:
Ізраїль не може дозволити собі розкіш моральної сліпоти.
Синагоги, зруйновані російськими бомбами, — це теж частина ізраїльської історії.
І поки над Україною падають ракети, будь-які оплески в Москві звучать занадто голосно.
