Україна пропонує обміняти 1.200 полонених з Росією

Україна готується до одного з наймасштабніших обмінів за час повномасштабного вторгнення — повернення додому 1 200 українців, утримуваних Росією. Це не просто дипломатичний крок, а спроба повернути імена, долі та сім’ї тим, хто місяцями і роками живе між надією і страхом.

Зеленський на передовій: обмін — не формальність, а питання життя

Президент Володимир Зеленський особисто відвідав командний пункт 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади в Запорізькій області — там, де рішення відчуваються шкірою, а слова не розходяться з реальністю.
Тут обговорюють не абстрактні домовленості, а долі людей, для яких кожен новий день у полоні — випробування.

В останні місяці Україна активізувала контакти з посередниками, міжнародними організаціями та країнами-партнерами. Нова хвиля переговорів показує: Київ більше не готовий чекати, Київ діє.

Важливо повернути всіх: і військових, і цивільних

Україна підкреслює: обмін — це не про статистику. Це про тих, хто захищав країну, і тих, хто опинився заручником окупації — водіїв, волонтерів, медиків, вчителів.
Кожен з них — частина великої картини, яку Росія намагається зруйнувати, утримуючи людей як інструмент тиску.

Великий обмін розглядається як крок до зниження напруженості, але також і як перевірка готовності Росії до реальних гуманітарних рішень, а не імітації дій.

Нові ініціативи: дипломатія на максимальних обертах

Офіційні особи підтверджують: переговори ведуться, але деталі строго засекречені. Дати, склад списків, маршрути — все під контролем, щоб не піддати ризику жодне життя.

Україна розуміє: для такого масштабного обміну знадобляться компроміси. Але будь-які компроміси закінчуються там, де починається людська гідність.

Зараз на кону — 1 200 людських життів. І кожна з них — аргумент, який Київ ставить на стіл переговорів.

Контекст: війна змінила все

З 2022 року обміни стали одним з небагатьох гуманітарних механізмів, які хоч якось працюють між Києвом і Москвою.
Але з ростом жорстокості війни і посиленням тиску на фронті, кожна затримка, кожен зрив домовленостей стає трагедією.

Розуміння цього формує нову політичну волю: обмін має відбутися, і не “колись”, а зараз.

Українці чекають. І підтримують.

Громадський тиск величезний: тисячі сімей щодня пишуть листи, звертаються до штабів, чекають новин.
На форумах, у соцмережах, на волонтерських зустрічах обговорюють лише одне: коли почнеться обмін і скільки життів вдасться повернути додому.

Країна втомилася, але надія — все ще частина українського ДНК.

Що далі

Якщо обмін відбудеться — це стане однією з найзначніших гуманітарних перемог України за останні роки.
Якщо Росія зробить крок назад — напруженість посилиться.

Але ясно одне: Україна більше не буде чекати мовчки.
Кожна повернена людина — це не просто перемога. Це відновлена сім’я, закрита біль, символ того, що життя все ще сильніше війни.

Повернення полонених — це не фінал. Це початок великої і важкої роботи, яка одного разу приведе до миру.

NAnews — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency