Україна закріпилася в топ-5 світових експортерів меду: поставки йдуть в ЄС, США та Ізраїль

У 2025 році Україна входить у порядок денний світового агроекспорту не лише через зерно та олію. За підсумками 2024-го (це ті цифри, якими оперують ринки та аналітики у 2025-му), український мед вивів країну на п’яте місце серед найбільших експортерів у світі — рідкісний приклад галузі, яка втрималася і навіть зросла на тлі війни, логістичних обмежень та нервового попиту на продовольство.

Йдеться не про “красиву статистику”. Мед — це валюта, робочі місця в регіонах, вибудувані ланцюги закупівель, лабораторний контроль, експортні контракти та репутація, яку легко втратити одним провалом за якістю. А ще це продукт, який купують, зокрема, в Ізраїлі: частка невелика, але символічно важлива для ринку і для українського бренду в країнах, де стандарти імпорту та довіра до походження мають значення.

Що саме сталося: місце України у світі за підсумками 2024 року

Згідно з даними, які наводить AgroReview, українські виробники у 2024 році реалізували мед на експорт на 167 млн доларів. Це приблизно 9,5% світового експорту меду у грошовому вираженні. У структурі аграрного експорту України мед зайняв близько 0,7%.

Якщо дивитися ширше — Україна опинилася в компанії країн, які роками тримають лідерство саме в “медовій” ніші:

• Китай — 265 млн доларів

• Нова Зеландія — 250 млн доларів

• Аргентина — 186 млн доларів

• Індія — 182 млн доларів

• Україна — 167 млн доларів

Важливо, що це саме “грошова” картина, а не лише обсяги в тоннах: на підсумкову позицію впливають ціни, специфіка сортів, контрактні умови, преміальність окремих категорій (у Нової Зеландії це окрема історія), і те, наскільки ринок готовий платити за стабільну якість.

Куди йде український мед: ЄС, США — і невеликий, але помітний Ізраїль

За розподілом ринків у 2024 році картина виглядає так:

• Європейський Союз — 82% українського експорту меду

• США — 15%

• Ізраїль — 1%

• Японія — 1%

Тобто Ізраїль не головний покупець за обсягом, але він присутній на карті постачань як окремий напрямок. Для українських експортерів такі ринки зазвичай працюють як “вітрина вимог”: якщо у тебе вистачає дисципліни за документами, аналізами, простежуваністю партії та стабільністю, ти легше масштабуєшся на інші країни.

Чому 2025 рік обговорює саме 2024-й: ринок повертається після провалу

У матеріалі зазначається, що 2024 рік став для України рекордним за останнє десятиліття, і це пов’язують з поступовим відновленням світового ринку меду після помітного падіння у 2023 році.

Для “медової” галузі це типово: попит може різко стискатися через ціни, інфляцію, зміну споживчих звичок і конкуренцію зі змішаними продуктами, а потім відскакувати, коли мережі та імпортери знову повертаються до довгих контрактів.

У 2025-му ці підсумки починають “жити” окремо від календаря: ними оперують, коли підтверджують квоти, переглядають логістику, домовляються про передоплати та страхування постачань. Тому прохання “написати у 2025” тут логічне: галузь обговорює і використовує саме ці цифри вже наступного року, як робочу реальність.

Логістика: чому Україна везе мед не морем, а сушею

Окремий шар історії — як цей експорт фізично відбувається.

За даними з того ж джерела, у 2024 році через пріоритет європейського ринку експортери частіше спиралися на сухопутні маршрути:

• близько 83% меду вивезли автотранспортом і залізницею через так звані “Шляхи солідарності”

• ще 10% пройшло через дунайські порти

• і лише 2% припало на морські порти Чорного моря

Ці цифри добре пояснюють, чому ЄС залишається основним напрямком: якщо ти фізично “заточений” під сухопутний коридор, ти продаєш туди, куди простіше довезти. А постачання далі — у США, Ізраїль, Японію — стають більш складним завданням за вартістю і часом, навіть якщо попит є.

Контекст 2025 року: ЄС все частіше регулює агроімпорт, і мед теж поруч з лімітами

У 2025-му український агроекспорт в ЄС — тема політична, і це стосується не лише цукру чи зерна. Європейські дискусії навколо торгових преференцій, квот і захисних механізмів прямо зачіпають і такі позиції, як мед: він регулярно згадується у переліку чутливих товарів.

Для українських виробників це означає просту річ: утриматися в “п’ятірці” недостатньо. Потрібно бути готовими до більш жорсткої конкуренції всередині ЄС і до того, що частину обсягів доведеться перерозподіляти на інші ринки — зокрема туди, де частка поки маленька, але є потенціал (і Ізраїль у такому списку виглядає логічно).

Що це означає для Ізраїлю: чому 1% — це не “нічого”

Один відсоток у структурі експорту звучить скромно. Але для покупця, яким є Ізраїль, важливі три аспекти.

Перший — передбачуваність: якщо постачання йдуть навіть маленькими партіями, значить ланцюг працює і є імпортер, який вміє з нею жити.

Другий — якість і контроль. Ізраїльський ринок зазвичай не про “купити дешевше будь-якою ціною”. Він про документи, стандарти, лабораторні показники та репутацію постачальника.

Третій — економіка ніші. Мед — продукт, який легко “вбити” демпінгом, але складно “воскресити” без довіри. Тому присутність України у постачаннях — це сигнал, що товар витримує вимоги і може розширюватися, якщо з’явиться попит і логістична можливість.

Питання, які найчастіше задають про український мед і експорт

Україна дійсно в топ-5?
Так, за даними, які наводить AgroReview за підсумками 2024 року, Україна зайняла п’яте місце серед найбільших експортерів меду у світі.

Скільки заробили на експорті?
Близько 167 млн доларів за 2024 рік.

Хто купує найбільше?
ЄС — 82%, США — 15%, Ізраїль та Японія — по 1%.

Чому майже не везуть через Чорне море?
За оцінкою з джерела, левова частка йшла сухопутними коридорами і через Дунай; морські порти дали лише 2% експорту.

Що далі: утримати позицію складніше, ніж зайняти

Фраза, яку в таких випадках зазвичай бояться вимовляти вголос: лідерство України в меді — це не лише про бджіл і пасіки. Це про доступ до ринків, про транспорт, про торгову політику ЄС, про валютні ризики і про те, наскільки швидко галузь вміє перебудовуватися.

У 2025 році головний виклик — зберегти експортну динаміку, коли Європа посилює розмову про квоти і захисні механізми, а альтернативні ринки вимагають додаткових витрат на логістику і просування. Але сама цифра “топ-5” за підсумками 2024-го показує: галузь вже навчилася жити в нових умовах і продавати продукт там, де за якість готові платити.

І якщо в цій карті постачань залишається Ізраїль — нехай поки і на рівні 1%, — значить у українського меду є шанс закріплюватися не лише як “сировина для великого ринку ЄС”, але і як товар, який витримує конкуренцію на вимогливих напрямках. Це саме той тип економічних зв’язків, який сьогодні важливий і для України, і для Ізраїлю — і саме тому ми продовжуємо розбирати такі історії в редакції «НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency».