Українці під «колективним захистом» в Ізраїлі: що може статися після 31 грудня 2025 року

У чому проблема юридично

Сьогодні приблизно 23 000 громадян України перебувають в Ізраїлі під режимом так званого «колективного захисту від депортації». Це не окремий закон, а адміністративна політика МВС, заснована на повноваженнях міністра внутрішніх справ за Законом про в’їзд в Ізраїль 1952 року (חוק הכניסה לישראל, תשי”ב–1952).

Після початку повномасштабної війни 8 березня 2022 року уряд Ізраїлю оголосив, що близько 25 000 українців отримають тимчасовий захист від репатріації і зможуть залишатися в країні щонайменше до закінчення «небезпеки». Це зафіксовано в офіційному прес-релізі: Israel to host 25,000 Ukrainian citizens until the danger passes від 8.03.2022.

Далі механізм виглядав так:

• Українцям, які перебували в Ізраїлі законно або прибули після 24.02.2022, автоматично продовжили туристичний статус B/2, без обов’язків виїзду і без застосування депортації.

• На підставі політики не-застосування заходів (non-enforcement policy) до них не застосовувалися покарання за роботу, якщо з моменту в’їзду минуло 90 днів і у людини є український паспорт.

За даними звіту ASSAF і Форуму організацій допомоги біженцям, приблизно 23 000 українців на 2025 рік перебувають в Ізраїлі легально «з колективним захистом від депортації», саме тому що держава визнає: депортувати в Україну зараз не можна.

Проблема в тому, що:

• поточна політика прямо обмежена в часі — до 31 грудня 2025 року (або до закінчення війни і реальної можливості безпечного повернення, якщо це станеться раніше);

• жодного постійного статусу (притулок, ВНЖ, «синій папірець») цим людям не дали — у них тільки B/2 і адміністративна заборона на депортацію.

Якщо до 31.12.2025 уряд не продовжить колективний захист, з 1 січня включається загальний режим Закону про в’їзд в Ізраїль:

• іноземці без дійсного дозволу на проживання вважаються перебуваючими без статусу;

• міністр внутрішніх справ (або уряд, що діє замість нього) може видавати накази про депортацію за §13 Закону;

• до них можуть застосовуватися затримання і утримання в ізоляторах в рамках комбінованого застосування Закону про в’їзд і Закону про запобігання інфільтрації (для частини категорій).

Іншими словами, без продовження політики українці автоматично перетворюються з групи під колективним захистом — в звичайних іноземців «без дозволу на проживання» за Законом про в’їзд.

Чому так склалося: як приймалися рішення і хто їх продовжував

2.1. Базовий закон: «Хок ха-кніса ле-Ісраель»

Закон про в’їзд в Ізраїль 1952 року регулює всю систему віз і дозволів для тих, хто не є громадянином або новим репатріантом. Саме він дає міністру внутрішніх справ право:

• видавати візи різних типів, включаючи гостьовий статус B/2;

• продовжувати або відкликати дозволи на перебування;

• підписувати накази про депортацію.

Колективний захист українців не прописаний окремою статтею в цьому законі — він оформлений як політика міністра, що спирається на його дискреційні повноваження за Законом про в’їзд.

2.2. Хронологія рішень по українцям

Березень 2022 — перше рішення
Урядовий прес-реліз 8.03.2022 оголосив:

• Ізраїль «приймає близько 25 000 громадян України»,

• їм надається temporary protection from repatriation — тимчасовий захист від висилки,

• застосовується особливий режим в’їзду і перебування.

2022–2023 — тимчасові інструкції МВС
Population and Immigration Authority публікувала інструкції, де:

• громадянам України продовжували B/2,

• вводилися обмеження по роботі в ряді міст (наприклад, заборона на працевлаштування в Тель-Авіві і ряді муніципалітетів, крім будівництва, сільського господарства, догляду і готелів) на підставі повідомлення від 30.06.2022.

Серпень 2023 — продовження до 31 січня 2024 року
Оновлена політика від 20.08.2023 прямо встановлювала:

• українцям продовжується перебування;

• діють обмеження по працевлаштуванню;

• термін дії нової політики — до 31.01.2024.

Січень 2024 — принциповий поворот
11.01.2024 МВС опублікувало документ The updated policy of the Minister of the Interior on the stay of Ukrainian citizens in Israel:

• скасовано покарання за роботу для українців (non-enforcement), якщо минуло 90 днів з моменту в’їзду і є український паспорт;

• підтверджено, що туристичні візи B/2 українців будуть дійсні до 31.12.2025 або до закінчення війни, в залежності від того, що настане раніше.

Листопад 2024 — політичне рішення Арбеля
У листопаді 2024 року міністр внутрішніх справ Моше Арбель прийняв рішення продовжити діючі правила до кінця 2025 року, тобто продовжити колективний захист від депортації і політику не-застосування санкцій за працевлаштування.

Описує це як «особливий вид колективного захисту», при якому:

• не видається «синій папірець» (дозвіл тимчасового проживання, як у прохачів притулку),

• але загальний захист від депортації поширюється на всіх українців, які перебували в Ізраїлі легально і нелегально на момент початку війни і в’їхали після,

• термін захисту масово встановлює міністр внутрішніх справ — зараз до 31.12.2025.

Саме це рішення Арбеля, прив’язане до війни в Україні, і створило поточну ситуацію: є кінцева дата, але немає механізму, що буде далі.

Що буде за законом, якщо захист не продовжать, і які юридичні рішення можливі

3.1. Якщо захист не продовжено

Якщо до 31 грудня 2025 року не вийде нова постанова міністра або уряду, то з точки зору права відбудеться наступне:

1. Дозвіл перебування B/2, виданий за розширеною схемою, перестає діяти.
   Тобто з 1.01.2026 українці формально стають іноземцями, які перебувають в Ізраїлі без дійсного дозволу на проживання за Законом про в’їзд.

2. Політика non-enforcement (не-застосування заходів за працю) автоматично припиняється.
   Тоді формально вступають в силу загальні правила: працювати без робочої візи не можна, а роботодавець зобов’язаний перевірити наявність дійсного статусу.

3. Відкривається можливість депортації за §13 Закону про в’їзд.
   Міністр внутрішніх справ уповноважений видати наказ про депортацію, якщо людина перебуває в Ізраїлі без дозволу на проживання.

4. Можуть застосовуватися заходи затримання і утримання.
   У поєднанні з Законом про запобігання інфільтрації і практикою по прохачах притулку, до людей без статусу можуть застосовуватися затримання до рішення по їхній справі.

По факту це означає різкий перехід від «колективного захисту від депортації» до режиму «звичайного іноземця без візи».

3.2. Які юридичні рішення є у Ізраїлю

Варіант 1 — продовження колективного захисту на підставі Закону про в’їзд
Уряд або міністр внутрішніх справ (якщо буде призначений) можуть:

• випустити нову політику МВС, засновану на §2 Закону про в’їзд (дозволи на перебування) і адміністративній практиці «колективного захисту від депортації»;

• продовжити B/2 і non-enforcement ще на рік або на період до «закінчення війни і можливості повернення».

Юридична база вже випробувана — так робили по українцям, суданцям, еритрейцям.

Варіант 2 — створити окремий гуманітарний статус через постанову уряду
Кабмін може прийняти особливу тимчасову постанову (הוראת שעה), прив’язану до Закону про в’їзд, де:

• зафіксувати окрему категорію для громадян України (наприклад, гуманітарний тимчасовий ВНЖ);

• визначити права: робота, медицина, соцпідтримка;

• прописати термін дії і критерії завершення.

Такі тимчасові закони вже застосовувалися для інших груп (наприклад, Закон про громадянство і в’їзд, який роками продовжували як тимчасовий акт).

Варіант 3 — втручання Верховного суду (БАГАЦ)
Якщо уряд продовжить бездіяльність, правозахисні організації можуть звернутися в БАГАЦ з вимогою:

• визнати незаконним залишення 23 000 людей в правовому вакуумі;

• тимчасово заборонити депортації українців і зобов’язати державу продовжити захист до прийняття повноцінного рішення.

У справах по еритрейським і суданським біженцям БАГАЦ вже втручався в практики МВС, спираючись на міжнародні конвенції про статус біженців (1951, Протокол 1967).

Хто і як може вплинути на рішення — з точки зору права

4.1. Кабінет міністрів і прем’єр-міністр

За Законом про в’їзд і урядовою практикою, саме міністр внутрішніх справ відповідає за візи і депортації, але його повноваження можуть бути передані уряду в цілому.

Зараз, після відходу Моше Арбеля, формально його функції перейшли до прем’єр-міністра, однак юридичний радник уряду обмежує можливість Нетаньяху особисто підписувати довгострокові гуманітарні рішення. В результаті:

• питання продовження статусу українців має бути винесено на голосування всього кабінету,

• без такого голосування колективний захист по факту «самопроізвольно» припиняється.

4.2. Юридичний радник уряду (היועמ״ש)

На основі Закону про уряд і судової практики היועמ״ש може:

• вимагати від уряду термінового розгляду питання, якщо йдеться про масове порушення прав;

• дати обов’язковий для міністерств висновок, що не можна допустити хаотичної втрати статусу у десятків тисяч людей, особливо дітей, і що потрібно тимчасове рішення до вироблення політики.

4.3. Верховний суд (БАГАЦ)

Через апеляції за Законом про в’їзд можливі:

• позови проти бездіяльності МВС і уряду;

• позови проти масових депортацій в країну, визнану небезпечною;

• вимоги про тимчасове продовження статусу на основі принципів розумності і пропорційності.

В аналогічних кейсах по біженцям з Африки БАГАЦ вже використовував ці інструменти.

4.4. Муніципалітети, школи, роботодавці

Формально вони не фігурують в Законі про в’їзд, але:

• можуть направляти в МВС і в канцелярію прем’єра офіційні листи, де вказують, що припинення статусу вдарить по системі освіти, охорони здоров’я і ринку праці;

• такі листи стають частиною адміністративного досьє і враховуються при оцінці «розумності» рішень, якщо справа дійде до БАГАЦ.

Замість висновку

Поточна ситуація з українцями в Ізраїлі — це не тільки моральне і політичне питання, але перш за все юридичний тупик, створений поєднанням тимчасових інструкцій МВС і жорсткого базового Закону про в’їзд в Ізраїль.

З одного боку, є чітко оформлений колективний захист і продовження віз до 31.12.2025. З іншого — повна відсутність довгострокового рішення: окремого закону, гуманітарного статусу або механізму переходу до нормального ВНЖ.

Якщо до кінця року не буде нової постанови, запрацює «за замовчуванням» звичайний режим Закону про в’їзд, який не знає ні слова «колективний захист», ні слова «Україна», а бачить тільки іноземців без дозволу на перебування.

Те, який шлях обере Ізраїль — продовження, новий статус або жорстке застосування закону, — стане тестом не тільки для системи міграційного права, але і для політичної волі. І саме за цим право, суспільство і ЗМІ, в тому числі «НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency», будуть в найближчі тижні стежити особливо уважно.