- 8 Грудня, 2025
- 6:28 pm
- Ізраїль
Посольство України в Ізраїлі організувало 7 грудня 2025 в Тель-Авіві спеціальний показ документальної стрічки Second Wind, створеної командою Маші Кондакової та продюсера Гени Газіна. Фільм розповідає історії п’яти українських бійців, які пережили важкі поранення, пройшли довгий шлях відновлення і піднялися на Кіліманджаро, розгорнувши там український прапор.
Докладно про цей фільм ми вже розповідали – В Україні вийшов фільм «Друге дихання» — про 5-ть ветеранів ЗСУ, які втратили кінцівки у війні з Росією і зійшли на протезах на Кіліманджаро; проєкт ініціював єврейсько-українсько-американський філантроп
Для багатьох ізраїльських глядачів це стало першим знайомством з ветеранами такого масштабу та їхньою внутрішньою силою.
Про це розповіло Посольство України в Ізраїлі 8 грудня 2025.
Як у Тель-Авіві говорили про ціну свободи
На захід прийшли представники дипломатичного корпусу, ізраїльських політичних кіл, бізнесу, медіа та української громади Ізраїлю. Вступаючи з коротким словом, заступник голови місії Геннадій Брескаленко нагадав: історії воїнів — не тільки про подолання болю. Це нагадування про високу ціну свободи та про моральний обов’язок суспільства підтримувати тих, хто захищає країну.
Фраза прозвучала жорстко, але по-діловому. Зал слухав уважно.
«Для України ці історії мають особливе значення. Вони нагадують нам про високу ціну свободи. Вони демонструють, що підтримка наших солдатів і ветеранів — не просто складова гуманітарної політики, а моральний обов’язок як держави, так і суспільства».
Стрічка Second Wind нагадує, що навіть після втрат і травм людська гідність і сила волі здатні підняти людину вище будь-якої вершини.
«Друге дихання» як точка, з якої починається новий підйом
Творці фільму підкреслюють: second wind — це момент, коли після повного виснаження з’являється новий ресурс сил. Саме це пережили герої стрічки:
Роман «Добряк» Колесник,
Владислав «Шатя» Шатило,
Михайло «Грізлі» Матвіїв,
Олександр «Рагнар» Міхов,
Ольга «Висота» Єгорова.
Їхнє сходження стало не спортивним трюком, а жестом, зверненим до світу: Україна тримається, ветерани піднімаються, незважаючи ні на що. Це і є фундамент фільму — пряма, чесна демонстрація стійкості.
Хто створював фільм і чому він важливий в Ізраїлі
Після показу глядачі спілкувалися з учасником сходження Романом Колесником, режисером Машею Кондаковою та продюсером Геною Газіним. В обговоренні не раз відзначалася операторська робота. Один з операторів — Сергій Михальчук, відомий український кінооператор і діючий військовослужбовець ЗСУ. Його погляд додає фільму автентичності: в кадрі немає «красивої картинки», а є людина, яка сама була в окопах.
Для ізраїльської аудиторії ця історія сприймається особливо гостро. У країні, де військова служба є частиною суспільної реальності, історії відновлення, боротьби за себе і повернення до життя сприймаються як особисті.
Що стоїть за цим показом і чому він звучить саме зараз
Публічні історії українських воїнів в Ізраїлі формують стійку рамку взаєморозуміння між двома народами — без гучних політичних гасел, але з сильними людськими акцентами.
Культурні події такого формату дозволяють розповідати про війну без абстракції і показувати обличчя тих, хто її проходить.
Саме тому показ Second Wind став важливим не тільки для громади, але й для ізраїльських партнерів, які бачать в Україні країну, здатну триматися на силі людей.
Ця думка перегукується з тим, як ми на НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency регулярно розповідаємо про зв’язки двох країн і про людей, які продовжують будувати мости навіть в епоху війни.
Голос, який має звучати
Організатори подякували всім, хто підтримав подію. У фіналі вечора повторилося головне: українські історії стійкості мають звучати в Ізраїлі, Європі і всюди, де є готовність слухати.
Культурні проєкти на кшталт Second Wind роблять це без пафосу — через особисте, через чесну розмову людей, які пройшли через травму і знайшли в собі сили йти далі.
Для читачів НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency це ще один штрих до загальної картини українсько-ізраїльського діалогу, який формується не тільки в кабінетах, але й у залах, де звучить документальне кіно.
