В Україну дедалі частіше їдуть «військові туристи» – чи етичні такі «екскурсії»?

Тури в основному зосереджені на Києві та його передмістях, де російські солдати чинили масові вбивства мирних жителів, і коштують від 150 до 250 євро.

Що вони шукають тут? — запитує місцева мешканка, наголошуючи, що для багатьох військових туристів поїздка в Україну стає лише черговою екзотичною авантюрою, а не усвідомленим актом співчуття та підтримки.

Так звані «військові туристи» їдуть в Україну, щоб на власні очі побачити наслідки російської загарбницької війни. Тури до зон бойових дій, такі як Ірпінь чи Харків, іноді звані «чорним туризмом»викликають етичні питання.

Про це йдеться у статті швейцарського видання Sarganserländer.

Етичні проблеми: коли цікавість стає експлуатацією

Тури зонами бойових дій, наприклад, в Ірпінь чи Харків, незважаючи на свою освітню цінність, не позбавлені негативних сторін. “Мені трохи страшно, я вперше в зоні бойових дій”, – каже Альберто Бласко Вентас23-річний іспанець, один із таких туристів. Вентас не самотній у своєму прагненні побачити наслідки війни. Однак важливо запитати себе: наскільки морально відвідувати міста, які досі переживають наслідки війни, а мешканці яких щодня стикаються з загрозою життю?

Цю нішу туріндустрії називають «чорним туризмом», тури, подібні до ірпіньського, пропонують близько десятка українських компаній. Бласко Вентаса заброньовано у ХХХХ. За власними даними, цього року агентство обслужило близько 30 клієнтів, переважно з Європи та США.

Як зазначає швейцарське видання Sarganserländerтакі тури, хоч і мають освітній потенціал, нагадують скоріше спекуляцію на людській трагедії, перетворюючи страждання місцевих жителів на об'єкт для чужої цікавості. «Чи може бути етичним те, що ми перетворюємо реальні страждання на туристичний атракціон?» — це питання стоїть на порядку денному.

Чому це проблема: руйнування та експлуатація болю

Для місцевих жителів, які пережили трагедії, поїздки іноземних туристів, які приходять подивитися на їхні страждання, можуть здаватися образливими. «Чому ви приїхали сюди? Навіщо вам наше горе? — запитує депутат місцевої ради Ірпеня Михайлина Скорик-Шкаровська. Ці слова відображають глибоке невдоволення та обурення, яке викликає у людей така туристична активність.

«Не думаю, що це нормальна поведінка. Я не став би переживати таке»— каже Руслан Савчук, мешканець Ірпеня, який живе у постійній небезпеці. Його слова наголошують, наскільки чужі такі «експедиції» реальному контексту життя людей, які щодня стикаються з наслідками війни. Це більше нагадує грайливу розвагу, ніж підтримку, особливо якщо туристи бачать руйнування як щось екзотичне.

Вплив на репутацію країни

Не менш важливим є і репутаційний аспект. Як повідомляється, навіть деякі туристичні агенції використовують ці поїздки для збільшення прибутку, що викликає ще більше питань щодо моралі таких підприємницьких схем. Вартість турів, що варіює від 150 до 250 євро, дозволяє заробляти на цих темних темах, а частина доходів йде на потреби армії. Але це не лише гроші, а й пам'ять– запевняє один із організаторів таких турів, Дмитро Никифоров. Однак стає очевидним, що такі зусилля не можуть повністю приховати етичну порожнечу, яка стоїть за такими ініціативами.

Зайві небезпеки та неповага до болю

Цікаво, що в деяких випадках туристи, такі як Нік Тан із США, ризикують своїм життям, щоб наблизитись до лінії фронту.

У липні він прилетів до Харкова. Друге за величиною місто України знаходиться за 20 кілометрів від лінії фронту і постійно бомбардується.

«Я просто хотів побачити це, тому що вважаю, що наше життя на Заході надто комфортне і легке» – Заявляє він. Ця заява лише наголошує на диво мотивації таких туристів. Поїздки до зон бойових дій, нехай і супроводжувані гідами, — це ризик, якого можна було б уникнути, якби люди не сприймали війну як джерело екстриму.

Тан – аматор гострих відчуттів. Він бачив, як він стрибає з парашутом, займається боксом та ходить на рейви.

«Вистрибувати з літаків, веселитись усю ніч і бити людей по обличчю – це більше не для мене. То що буде найкраще? Піти в зону бойових дій»– Каже він.

Завдання місцевої влади, за словами Маріанни Олесков, голови Національного агентства з розвитку туризму, полягає в тому, щоб вирішити етичні проблеми цього явища. Агентство вже розробляє навчальні курси для гідів, які мають навчити їх правильно підходити до організації таких турів.

Висновок: перспективи та ризики військового туризму

Незважаючи на те, що військові тури можуть мати освітню цінність, важливо пам'ятати, що вони вимагають поваги до страждань та болю місцевих жителів. Те, що для туристів може бути просто цікавою та незвичайною подорожжю, для людей, які пережили руйнування, є реальною трагедією. І якщо такі поїздки повинні мати місце, то вони мають бути максимально відповідальними та етичними.

Зрештою, важливо пам'ятати, що військовий туризм в Україні повинен бути не тільки безпечним, а й поважним, щоб уникнути перетворення горя на видовище для чужого задоволення.

Залишити коментар в Telegram – каналі НАновини ↓ — Новини Ізраїлю