- 13 Грудня, 2025
- 9:55 pm
- Близький Схід
Війна між Росією та Україною давно перестала бути регіональним конфліктом. Вона впливає не лише на Європу, але й безпосередньо зачіпає безпеку Близького Сходу. Для Ізраїлю цей конфлікт став фактором реальної загрози — насамперед тому, що Іран системно вивчає, переймає та адаптує російський бойовий досвід для можливого майбутнього протистояння з єврейською державою.
Саме про це попереджає ізраїльське видання Маарів 13 грудня 2025 в аналітичній колонці Давида бен Баста. Ключова думка автора вкрай ясна: у глобальному світі не існує «далеких» воєн, а уроки України вже знаходяться в руках ворогів Ізраїлю.
«Війна в Україні — це нагадування про те, що в глобальному світі не буває віддалених конфліктів. Ізраїль зобов’язаний якнайшвидше винести з неї необхідні уроки, тому що саме це вже роблять наші вороги».
Ослаблення Росії як фактор посилення іранської загрози
Один з центральних тез статті Маарів — парадокс сучасного етапу війни. Росія серйозно ослабла як в економічному, так і у військовому відношенні, проте це ослаблення не знижує загрози для Ізраїлю, а навпаки — посилює її опосередковано.
Москва, зосереджена на українському фронті, стає все більш залежною від східних партнерів, насамперед від Ірану. Ця залежність, на думку автора, відкриває для Тегерана небезпечні можливості.
«Війна в Україні ослабила Росію економічно і військовим чином. Ця залежність надає Ірану небезпечний простір для дій».
Йдеться не просто про дипломатичну підтримку. Іран отримує доступ до реального бойового досвіду сучасної війни: тактик застосування безпілотників, систем радіоелектронної боротьби, децентралізованого управління військами та адаптації до затяжних високої інтенсивності конфліктів. Цей досвід вже враховується при формуванні іранських військових доктрин і передається підконтрольним Тегерану структурам, включаючи «Хізбаллу».
Сирія: зникнення фактора стримування
Окремий тривожний блок статті присвячений Сирії. Протягом багатьох років російська військова присутність у цій країні відігравала роль своєрідного стабілізатора, обмежуючи масштаби іранської активності та постачання озброєнь «Хізбаллі».
Сьогодні ця ситуація змінилася.
«Росія, зав’язана у війні, більше не в змозі вкладати ресурси у свою присутність у Сирії і закриває очі на іранську активність, яка створює пряму загрозу Ізраїлю».
Ослаблення російської ролі означає більше свободи дій для Ірану на північних кордонах Ізраїлю і зникнення одного з зовнішніх факторів, раніше стримуючих ескалацію.
Розповзання зброї: новий масштаб старої загрози
Маарів підкреслює ще один небезпечний аспект війни — масштабне поширення сучасних озброєнь. Український фронт став зоною концентрації новітніх систем, які неминуче починають витікати на нелегальні ринки.
«Один з найбільш тривожних аспектів війни — масштаб сучасних озброєнь, що надходять на поле бою».
Йдеться про протитанкові системи, ударні дрони, засоби нічного бачення та високотехнологічне бойове обладнання. Західні розвідслужби вже попереджають: частина цієї зброї йде з українського театру воєнних дій і може опинитися на Близькому Сході.
Автор проводить пряму історичну паралель з Югославією та Лівією, підкреслюючи при цьому, що нинішній масштаб витоку озброєнь незрівнянно більший. У поєднанні з вивченням російських тактик це підвищує ймовірність того, що майбутні противники Ізраїлю будуть не лише краще озброєні, але й значно краще підготовлені.
Україна як «жива лабораторія сучасної війни»
У статті підкреслюється, що Ізраїль уважно стежить за ходом бойових дій. Україна стала унікальною «живою лабораторією», в якій у реальному часі перевіряються технології та концепції війни провідних світових держав.
«ЦАХАЛ уважно відстежує результати війни, тактики, що розвиваються в Україні, масове застосування дронів і радіоелектронної боротьби».
Висновок автора однозначний: все, що довело свою ефективність в Україні, рано чи пізно буде застосовано і проти Ізраїлю. Саме тому ізраїльська армія розглядає цей конфлікт не як зовнішній сюжет, а як модель майбутніх воєн.
Війна за свідомість і складний дипломатичний баланс
Маарів приділяє увагу і немілітарному виміру конфлікту. Війна в Україні — це також масштабна інформаційна кампанія. Україна веде міжнародну боротьбу за громадську думку з ефективністю, що не має прецедентів.
Ізраїль при цьому змушений балансувати між необхідністю зберігати свободу дій у Сирії та підтримувати відносини із Заходом. Така обережність, підкреслює автор, сприймається в ряді європейських країн як проблемна двозначність і посилює дипломатичний тиск на Єрусалим.
Внутрішній ізраїльський розлом
Окреме місце в статті займає соціальний аспект. В Ізраїлі проживає близько 1,2 млн російськомовних громадян — вихідців з України, Росії та інших країн колишнього СРСР. Війна оголила глибокий емоційний розлом всередині цієї громади.
Багато репатріантів з України втратили сім’ї, будинки та минуле життя. Водночас ізраїльтяни російського походження нерідко відчувають тиск і звинувачення за політику, до якої вони не мають відношення. Цей конфлікт проявляється в медіа, в соціальних мережах і навіть у сімейних розмовах.
При цьому автор зазначає і зворотний процес — солідарність, волонтерство та активну допомогу новим репатріантам. В Ізраїль з 2022 року прибули тисячі фахівців у галузі технологій, медицини, інженерії та науки, що створює для країни не лише виклик, але й серйозну можливість.
Головний висновок: Ізраїль не має права на зволікання
Фінал статті Маарів звучить як стратегічне попередження. Реальність вимагає від Ізраїлю швидких інвестицій у кібербезпеку, захист від безпілотників, радіоелектронну боротьбу, розвідку в реальному часі та багатодоменну війну.
«Ця реальність вимагає швидкого оновлення концепції ведення війни, тому що те, що довело свою ефективність в Україні, неминуче прийде і до нас».
Війна в Україні нагадує про фундаментальну істину глобального світу: більше не існує по-справжньому віддалених конфліктів. Ракетний удар по Києву відгукується відлунням у Хайфі та Ашдоді. Кожна зміна у відносинах між Москвою та Тегераном впливає на свободу дій ізраїльських ВПС. Кожна нова хвиля репатріації змінює соціальний і культурний вигляд ізраїльського суспільства. Для вихідців з колишнього Радянського Союзу ця війна стає особистим випробуванням, що зачіпає їхню ідентичність, сім’ї та дитячі спогади. Для Ізраїлю — це перевірка національної стійкості, дипломатичної гнучкості та здатності адаптуватися до майбутнього, а не до минулого.
Небезпека аналітичної нейтральності
Окремої уваги заслуговує одна принципова особливість аналізу, представленого в Маарів. Автор свідомо уникає оцінки моральної сторони війни в Україні. У тексті не зазначається, яка з сторін веде справедливу війну, і не називається агресор. Такий підхід можна пояснити прагненням зберегти аналітичну дистанцію і зосередитися виключно на наслідках конфлікту для Ізраїлю.
Однак подібна нейтральність несе в собі серйозні ризики. Відмова від чіткого позначення відповідальності розмиває причинно-наслідкові зв’язки і перетворює війну з конкретного акту агресії в абстрактне «зіткнення сторін». У результаті втрачається розуміння того, чому конфлікт взагалі виник, хто його ініціював і які політичні цілі за ним стоять.
Для Ізраїлю такий підхід особливо небезпечний. У світі, де авторитарні режими все частіше використовують війну як інструмент зовнішньої політики, відсутність ясних формулювань грає на руку тим, хто отримує вигоду з хаосу. Коли агресія не називається агресією, її методи легше переймаються, а її наслідки — виправдовуються або нормалізуються. Це створює сприятливе середовище для поширення саме тих військових практик, які потім опиняються у кордонів Ізраїлю — через Іран, його союзників і підконтрольні йому структури.
Саме тому уроки війни в Україні важливі не лише у військовому та технологічному вимірі, але й у політичному. Розуміння того, хто і навіщо розв’язує подібні конфлікти, безпосередньо пов’язане зі здатністю їм протистояти в майбутньому. Для Ізраїлю це означає, що стратегічне мислення не може обмежуватися аналізом тактик і озброєнь — воно повинно включати ясне осмислення природи загроз і джерел агресії.
Саме про це сьогодні говорять НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency: події в Україні вже формують ізраїльську безпеку, дипломатію та суспільство, і ігнорувати цей факт означає свідомо втрачати стратегічну ініціативу.
