- 24 Вересня, 2024
- 8:52 pm
- В світі
Стаття, опублікована в Jerusalem Strategic Tribuneприсвячена глибоким партійним розколам у США, які впливають на підтримку двох ключових конфліктів – в Ізраїлі та Україні.
Jerusalem Strategic Tribune (США) – це аналітичне видання, яке спеціалізується на питаннях міжнародних відносин, безпеки та стратегічного аналізу, пов'язаних з Ізраїлем та глобальними тенденціями. Воно є важливою платформою для обговорення політичних та військових питань, що стосуються як Близького Сходу, так і світової політики загалом.
Автор статті – Майкл Мандельбаум (Michael Mandelbaum), заслужений професор американської зовнішньої політики імені Крістіана А. Хертера у Школі міжнародних досліджень ім. Джона Хопкінса (Johns Hopkins University School of Advanced International Studies). Мандельбаум також є автором книги «Титани двадцятого століття: Як вони створювали історію та історію, яку вони створили», опублікованій видавництвом Оксфордського університету. У своїй книзі він досліджує вплив таких історичних постатей, як Вудро Вільсон, Ленін, Гітлер, Черчілль, Франклін Рузвельт, Ганді, Бен Гуріон та Мао.
Статтю Майкла Мандельбаума, опубліковану в Jerusalem Strategic Tribune, присвячено тому, як внутрішньопартійні розбіжності в США впливають на підтримку двох ключових військових конфліктів — війни Ізраїлю проти ХАМАСу та війни України проти Росії. Мандельбаум зазначає, що республіканці переважно підтримують Ізраїль у його оборонній війні в Газі, тоді як демократи надають менш значну підтримку. У той же час, демократи твердо виступають за допомогу Україні в її боротьбі з Росією, підтримуючи позицію президента Джо Байдена, тоді як частина республіканців виступає проти продовження військової допомоги Києву.
Мандельбаум знаходить такий поділ політичних позицій дивним та недоречним. Він стверджує, що ті, хто підтримує Ізраїль, мають підтримувати і Україну, і навпаки, тому що ці дві країни ведуть схожі війни. В обох випадках йдеться про захист суверенних держав від агресії — ХАМАС та Росія прагнуть знищити Ізраїль та Україну як незалежні країни. Обидва конфлікти є не лише боротьбою за виживання цих націй, а й демократій, які протистоять авторитарним режимам.
Автор також проводить паралелі з історією. Він вказує, що агресори у цих конфліктах ведуть свої війни жорстокими методами, вбиваючи мирних громадян та скоюючи військові злочини. В обох випадках ХАМАС та Росія грубо порушують міжнародні закони та цивілізовані норми, які традиційно підтримували США.
Мандельбаум підкреслює важливу стратегічну роль США у обох конфліктах. Він порівнює сучасну американську політику з британською стратегією «зовнішнього балансу», коли Британія в минулому підтримувала країни, які чинили опір гегемоністам у Європі, надаючи фінансову допомогу без прямої участі у військових діях. Сьогодні США аналогічно надають допомогу Україні та Ізраїлю, надаючи озброєння та політичну підтримку, але не відправляючи свої війська.
Крім того, автор зазначає, що ХАМАС діє як проксі для Ірану, який прагне домінування на Близькому Сході, так само як Росія намагається утвердити своє панування в Європі. Обидва ці режими хочуть витіснити США зі своїх регіонів, і успішна оборона Ізраїлю та України має велике значення для захисту західних інтересів та цінностей.
Мандельбаум також критикує поширені аргументи проти підтримки Ізраїлю та України. Щодо Ізраїлю деякі стверджують, що дії армії країни завдають невідповідних збитків палестинським мирним жителям, але автор вважає ці звинувачення безпідставними. Він зазначає, що дані про загибель цивільних осіб надходять від ХАМАС, який маніпулює цифрами, а також використовує цивільну інфраструктуру для ведення бойових дій, що призводить до жертв. На думку експертів, Ізраїль вживає безпрецедентних заходів для мінімізації загибелі мирного населення, навіть більше, ніж США під час своїх операцій в Іраку та Афганістані.
Щодо України, Мандельбаум відкидає побоювання, що підтримка Києва призведе до ядерної війни з Росією. Він зазначає, що під час холодної війни США успішно стримували Радянський Союз за допомогою ядерного стримування, не поступаючись його вимогам. Він також стверджує, що відмова від допомоги Україні може навпаки підвищити ризик ядерного конфлікту, якщо путін вирішить атакувати інші країни Європи.
Насамкінець автор критикує ідею про те, що підтримка Ізраїлю та України відволікає ресурси від протистояння з Китаєм, який вважається головною загрозою для Заходу. Він стверджує, що поразка Ізраїлю чи України буде сигналом про слабкість США та їхніх союзників, що тільки підштовхне Китай до агресивних дій, наприклад нападу на Тайвань.
Мандельбаум наполягає на тому, що західні демократії мають достатні ресурси для захисту своїх інтересів як на Близькому Сході, так і в Європі та Східній Азії. Але успіх цих зусиль залежить від лідерства США та консолідації американського суспільства на підтримці Ізраїлю та України. Він закликає наступного президента США відновити двопартійну підтримку зовнішньої політики, яка була ключовою для успіхів Америки під час Другої світової та холодної війни.
