- 25 Вересня, 2025
- 1:36 pm
- В світі
«Подивіться на Ізраїль. Минуло майже два роки, а заручники все ще не звільнені. Їх потрібно звільнити».
На головній дипломатичній сцені світу президент України не обмежився власною війною.
Він перерахував гарячі точки, описав нову реальність озброєнь — від дронів до ІІ — і прямо сказав про людей, про яких Ізраїль не може забути вже майже два роки: заручники повинні бути звільнені. Цей жест солідарності — більше ніж фраза: він змінює рамку розмови про безпеку і робить тему заручників частиною світового порядку денного.
Що саме сказав Зеленський: ключові тези і прямі формулювання
У промові, виголошеній 24 вересня 2025 на дебатах 80-ї сесії Генасамблеї ООН, прозвучала головна нитка: міжнародна система безпеки не встигає за реальною війною і новими технологіями. Зеленський сформулював це вкрай жорстко — і без евфемізмів.
«Міжнародне право не працює в повній мірі, якщо у вас немає впливових друзів, готових його захищати. І навіть тоді без зброї нічого не вийде. Це неприємна істина, але така реальність».
«Немає гарантій безпеки. Жодна міжнародна інституція не здатна зупинити кровопролиття. На що країни, які переживають війну, можуть розраховувати від ООН? Десятиліттями — лише на заяви».
«Ми — мирний народ і хочемо вільно жити в незалежній країні. Тому ми інвестуємо в оборону — у багатьох просто немає іншого шляху».
«Україна вирішила почати експорт озброєнь власного виробництва. Це потужні системи, перевірені в реальних боях. Вам не потрібно починати з нуля — ми готові поділитися тим, що довело ефективність на передовій».
«У нас немає великих парадних ракет, якими диктатори люблять хизуватися, але у нас є безпілотники, здатні пролетіти дві–три тисячі кілометрів. Скоро безпілотники будуть боротися з безпілотниками, націлюючись на критичну інфраструктуру і людей автономно, без участі людини».
В окремому блоці президент пов’язав географію загроз і неспроможність інститутів давати відповіді — від Африки і Близького Сходу до Європи. І саме тут прозвучало те, що безпосередньо стосується Ізраїлю:
«Подивіться на Ізраїль. Минуло майже два роки, а заручники все ще не звільнені. Їх потрібно звільнити».
Ця коротка фраза — точка, через яку український порядок денний зростається з ізраїльською гуманітарною раною.
Чому ремарка про заручників — більше ніж жест ввічливості
Це моральний маркер
Ізраїльська тема звучить у промові не як дипломатичне «згадування для галочки», а як людський маркер. Сенс прозорий: права заручників — поза суперечками і ідеологіями. Для ізраїльського суспільства це важливий сигнал: Київ бачить біль Ізраїлю і вимовляє її на майданчику, де кожне слово на вагу золота.
Це інструмент коаліційної політики
Нагадування про заручників допомагає Києву розширювати аудиторію: від традиційних євро-атлантичних союзників до тих, хто чутливий перш за все до гуманітарних аргументів. Коли питання життя людей виноситься на трибуну ГА ООН, він закріплюється в протоколах і зведеннях — і менше залежить від політичної кон’юнктури дня.
Це спільна мова безпеки України та Ізраїлю
Україна говорить про викрадених дітей, про масовані удари дронами, про провали інститутів — Ізраїль живе в подібній логіці загроз. Згадка заручників робить цю «спільну мову» публічною і зрозумілою: мова йде не про чиюсь локальну проблему, а про симптоми світової розповзаючої війни.
«Зброя вирішує, хто виживе»: нова гонка озброєнь і що з цим робити
Зеленський не просто констатував слабкість інститутів — він описав логіку війни, де технології підуть вперед швидше, ніж регулятори зможуть виробити правила. Дрони великої дальності, автономні системи наведення, ІІ-алгоритми в розвідці і ударних зв’язках — все це не завтра, це вже сьогодні.
«Зараз — найруйнівніша гонка озброєнь в історії, тому що в ній бере участь штучний інтелект. Нам потрібні глобальні правила щодо застосування ІІ в озброєннях вже зараз — так само терміново, як і обмеження щодо поширення ядерної зброї».
Ці слова прицільно звернені до тих, хто звик міряти безпеку старими мірками. Він прямо говорить: колишні «паперові» гарантії не працюють, поки у нападу є інструменти, яких ні в одному договорі немає навіть на кресленні. У такій реальності кредо звучить цинічно, але чесно: друзі + зброя + робочі правила. Пріоритети саме в такому порядку — тому що без друзів і зброї правил просто не буде кому забезпечувати.
Європа і сусідство: від «Україна — перша» до «Україна — не остання»
В окремому фрагменті Зеленський перераховує інциденти і тенденції, ілюструючи тезу «Україна — лише перша». Порушення повітряного простору країн ЄС, гібридні операції, спроби дестабілізації сусідів — це не список для зведення новин, а скелет нової реальності безпеки. Лейтмотив — не повторити грузинський сценарій, не «втратити» Молдову, вчасно закривати дірки в колективній обороні. І знову — логіка проста: поки рішення запізнюються, поле грають дрони і пропаганда.
Як цю промову почують різні аудиторії
В Ізраїлі
Сигнал про заручників почують всі — від сімей викрадених до рядового глядача новин. На тлі втоми і внутрішніх суперечок публічне підтвердження: «пам’ятають і поза Ізраїлем» — дає психологічний ефект, який теж важливий. Це зміцнює мости з тими, хто в Європі і США тримає тему заручників як червону лінію.
В Європі і США
Тези про «друзів і зброю», про ІІ і дрони лягають в поточні дебати: ППО/ПРО, протидронові системи, експорт українських розробок, стандарти застосування ІІ у військовій сфері. Промова дає аргументи технікам і політикам одночасно: потрібні не тільки гроші і залізо, але і правила, які хтось готовий забезпечувати.
У «нейтралів»
Жорстка критика ООН і «інститутів, які не працюють», може дратувати тих, хто воліє зберігати дистанцію. Але на те і трибуна Генасамблеї: зрушувати невизначених. Парадокс в тому, що саме нейтралам знадобляться працюючі правила першими, коли конфліктні зони розширюються.
Практичні висновки для політики і дипломатії
1) Порядок денний ООН і «зубасті механізми».
Слова про «десятиліття заяв» — це не просто докір, а виклик до формування механізмів виконання: автоматичні санкційні каскади за порушення, коаліції примусу, практичні норми щодо ІІ-озброєнь. Без цього «моральні» заяви знову потонуть у порядку денному.
2) Україна — Ізраїль: посилення зв’язки.
Публічне нагадування про заручників підвищує капітал довіри Києва в ізраїльському суспільстві і серед західних політиків, для яких доля заручників — питання честі. Тут слова дійсно конвертуються: вони допомагають тримати тему в міжнародному порядку денному, посилюючи тиск на тих, хто здатний впливати на процес звільнення.
3) Експорт оборонних рішень як політичний інструмент.
Оголошення про готовність ділитися перевіреними системами — це не тільки бізнес. Це запрошення до клубу тих, хто не просто «співчуває», а діє. У практичному вираженні — спільні програми ППО/ПРО, протидронові рішення, стандарти обміну даними і сумісні інтерфейси.
Цитати, які варто запам’ятати
«Немає гарантій безпеки, крім друзів і зброї».
«Міжнародне право не працює в повній мірі, якщо у вас немає впливових друзів. І навіть тоді без зброї нічого не вийде».
«Подивіться на Ізраїль: майже два роки — і заручники все ще не звільнені. Їх потрібно звільнити».
«Ми почали експорт озброєнь, перевірених у реальному бою. Вам не потрібно починати з нуля — ми готові ділитися тим, що вже довело ефективність».
«Це — найруйнівніша гонка озброєнь в історії, тому що в ній бере участь штучний інтелект. Потрібні глобальні правила вже зараз».
Підсумок для читача НАновини
Війна стала занадто швидкою для старих правил — і занадто технологічною для старих страховок. Промова Зеленського — це не спроба сподобатися залу. Це спроба змусити зал поглянути на світ, де «право сили» повертається швидше, ніж ми вміємо його зупиняти. Тому там і звучить слово «заручники»: воно людське, без «за» і «проти». Коли лідер України вимовляє його на трибуні ООН, воно чутно і в Єрусалимі, і в Брюсселі, і у Вашингтоні. А це означає, що у теми звільнення людей знову з’являється шанс залишатися в центрі світового порядку денного — не на периферії дипломатичних текстів.
