У спробах запобігти озброєнню “Хезболли” Ізраїль, як писали ЗМІ, звернувся до Росії, сподіваючись на її “підтримку у боротьбі з контрабандою”. Проте Москва несподівано (?) відхилила прохання, пославшись на «обмеження свого мандата у Сирії». Подробиці – у статті від НАНовини.
Росія «кинула» Ізраїль із обіцянками щодо «Хезболла»: дипломатія, замішана на інтересах
Візит російських представників до Лівану та обговорення конфлікту за участю «Хезболли» розставили крапки над i у відносинах Москви та Ізраїлю. Ізраїль, який розраховував на допомогу Росії у контролі над озброєнням угрупування шиїтів, отримав від воріт поворот. Виявилося, що Москва не лише не здатна, а й не має наміру контролювати кордон між Сирією та Ліваном, де потоком рухається зброя для «Хезболли».
Російська відмова: надумане безсилля чи політичний розрахунок?
Спецпредставник президента Росії щодо Сирії Олександр Лаврентьєв зробив заяву, яка не залишає місця для сумнівів: «Виконати таке прохання неможливо, оскільки це зажадало б встановлення нових контрольно-пропускних пунктів на кордоні, що виходить за межі мандату російських військових». Заява більш ніж прозора – Москва прямо заявляє, що контроль над сирійсько-ліванським кордоном не входить до її інтересів, і Ізраїлю не варто сподіватися на сприяння цьому питанню.
«Не знаю, кому в ізраїльському уряді спало на думку геніальна ідея зробити Росію гарантом неозброєння «Хезболли», але навіть у Москві заявили, що «не в змозі» це забезпечити».
Очікувалося, що Росія «піде назустріч Ізраїлю», тим самим реалізую свої інтереси в регіоні. Однак такі очікування виявилися невиправданими: навіть у тих поодиноких випадках, коли Москва готова вислухати прохання, її зобов'язання перед союзниками – Іраном та Сирією – таки виявляються важливішими.
Підтримка «Хезболли» як наслідок відносин із Іраном
Відносини Росії та Ірану є ключовим фактором, що визначає позицію Москви в регіоні. Москва прагне зберегти стабільне партнерство з Тегераном, який допомагає їй не лише контролювати частину сирійської території, а й брати участь у сирійському конфлікті на вигідних для себе умовах. У ситуації, що склалася, відмова від контролю над озброєнням «Хезболли» стає логічним продовженням цієї стратегічної лінії. Підтримка «Хезболли» зміцнює позиції Ірану та дозволяє Росії продовжувати свою «операцію» у Сирії.
«Росія може бомбити мирні сирійські міста в рамках свого мандата, але простежити, щоб «Хезболла» не озброювалася ракетами, на жаль, не в її силах. Іран, мабуть, не схвалив би».
Авіаудар поблизу бази Хмеймім: показник напружених стосунків
У жовтні Ізраїль завдав авіаудару по об'єкту в безпосередній близькості від російської авіабази Хмеймім у Сирії, що викликало бурхливу реакцію Москви. Лаврентьєв попередив Ізраїль про «неприпустимість таких дій» і наголосив, що вони можуть загрожувати життю російських військовослужбовців, що «неприпустимо з погляду російської сторони». Москва сподівається, що «подібні інциденти не повторяться», оскільки «будь-який подібний випадок загрожує і без того хиткому балансу інтересів у регіоні».
Крім цього він назвав «чутками» повідомлення про те, що РФ надає вищезгадану базу для постачання іранської зброї Хізбалли в Лівані.
| Подія | Реакція Росії |
|---|---|
| Прохання про контроль контрабанди для «Хезболли» | Повна відмова, посилання на обмеження мандату |
| Авіаудар Ізраїлю поряд з базою Хмеймім | Попередження про загрозу для російських військових |
| Можливість розриву через політику з Іраном | Залишення без змін через ризики погіршення відносин |
Запитання без відповідей: які справжні мотиви Росії?
Москва, схоже, прагне уникнути прямого конфлікту інтересів між Ізраїлем та Іраном, воліючи не втручатися і зберігати свою свободу дій у Сирії. Російська дипломатія користується тим, що Ізраїль потребує її посередницьку роль, одночасно обмежуючи свої зобов'язання перед ним. При цьому залишаються питання: чи готова Росія до справжнього врегулювання, якщо вона вимагатиме перегляду її відносин із Тегераном?
Розчарування уряду Ізраїлю є очевидним, але він навряд чи вплине на рішення Москви, яка розуміє, що її ключовий союзник у Сирії — це не Ізраїль, а Іран. НАновини стежить за розвитком подій і продовжуватиме аналізувати, які наслідки це вплине на баланс сил на Близькому Сході.
Залишити коментар у Telegram — каналі НАновини↓
