- 19 Грудня, 2025
- 12:43 pm
- Телебачення та Кіно, Україна
10 червня День Народження легендарного “Діда Панаса” – Петра Весклярова (Пінхаса Хаїмовича Вескляра). Народився майбутній актор у Тальному Уманського повіту Київської губернії (нині Черкаська область) і походив з єврейської родини.
Значного поширення набула легенда про те, що, будучи ведучим дитячої програми «На добраніч, діти», яка йшла в прямому ефірі, дід Афанасій завершив програму такою реплікою: «Отака ху*ня, малята…»
Речових доказів того, що таке сталося, немає (з архівів телебачення вдалося зберегти лише одну плівку), свідчення ж очевидців суперечливі.
Його фірмове привітання “Добрий вечір вам, малятка, любі хлопчики й дівчатка” одразу переносило в якийсь дивовижний світ і передвіщало фантастичну пригоду.
Його п’ятнадцятихвилинна програма “На добраніч, діти!” виходила щоп’ятниці о 20.45 у 1964—1986 протягом 17 років (!).
Родом з дитинства. Хто пам’ятає? Скільки нас тут?
«Добрий вечір вам, малятка, дорогі хлопчики й дівчатка…» Так з телеекранів звертався до українських малят загальний улюбленець Дід Панас у передачі «На добраніч, діти».
Його колоритна зовнішність (справжні козацькі вуса, красива вишиванка, теплий голос з непідробно українськими інтонаціями); інтер’єр української світлиці з рушниками; виключно українські казки справляли незабутнє враження і на малят, і на дорослих. Для всіх глядачів він був рідним і впізнаваним.
Народився майбутній актор у Тальному Уманського повіту Київської губернії (нині Черкаська область). А прізвище з народження мав Вескляр і походив з добропорядної єврейської родини. Жила родина в так званій комуні – двоповерховому будинку, де оселилося кілька родин. Одна кімната на родину і спільна кухня та їдальня.
Театром Петро захопився в юності. Відвідував місцевий драмгурток. Тут його і побачили актори, які приїхали на гастролі з Черкас. Так у 1932 р. Вескляров став актором Черкаського робітничо-селянського театру.
На початку війни Петра мобілізували і направили на службу у військовий театр Південно-Західного фронту.
30-річний артист з військами потрапив в оточення і опинився в таборі для полонених, де представився Петром Вескляровим. Його врятували нетипова зовнішність і соковита українська мова, при першій можливості сховався. Повернувся до Києва, який на той час був окупований німцями. Приховавши походження, знайшов роботу на залізниці і відразу створив театральний гурток.
Наприкінці осені 1941 року німці почали потроху відпускати додому полонених українців – Вескляров опинився на волі. Повернутися в Черкаську область, де знали правду про його походження, не став – два роки окупації перебував у Києві.
Коли місто знову стало радянським, Вескляров повернувся у фронтовий театр. Демобілізувався у 1946 році.
Йому не дозволили оселитися в столиці УРСР (через перебування на окупованій території – “чорна мітка” в анкеті на все життя), направили в Луцьк.
Після війни П.Весклярова призначають у Волинський український музично-драматичний театр ім. Шевченка. Тут актор служив до 1959 р., зігравши багато цікавих ролей. Серед них – Микола Задорожний («Украдене щастя» І.Франка), Командор («Камінний господар» Лесі Українки), Городничий («Ревізор» М.Гоголя)…
Працюючи в Луцьку, отримав запрошення зніматися в кіно. Переїхав до Києва. Проявив себе блискучим актором другого плану. Дядько Лев у «Лісовій пісні», дід Петро у стрічці «Олекса Довбуш», пан Ректор («Вій»), батько Будулая («Циган»)…
Остання роль Весклярова в кіно – селянин у фільмі «Забудьте слово смерть», знятому на Одеській кіностудії у 1979 р. На той час Петро Юхимович був уже широко відомий як Дідусь Панас з телевізора. Що, до речі, мало не тільки позитивну, але й негативну сторону: Весклярова перестали запрошувати зніматися в кіно. Адже яку б роль йому не запропонували, народ бачив в акторі виключно «Дідусь Панаса».
Але це, мабуть, не головна причина, через яку Петру Весклярову не пропонували головні ролі і взагалі ролі на «головних» кіностудіях. Причина – майже фантастична. В СРСР, державі тотальної русифікації, актор Вескляров… практично не говорив російською. Завжди – тільки українською. На «мовні» питання відповідав жартома: «Я російську вивчити не можу»… У фільмах, де Вескляров все ж знімався, його персонажів озвучували інші актори.
Помер актор 5 січня 1994 р.
Колеги згадують Петра Юхимовича як людину дуже товариську, з прекрасним почуттям гумору, жартівника і чудового оповідача.
Вже дорослі люди з ніжністю згадують його: «Спи, мій маленький, цит, і зайчик сіренький спить…»
Людина, яка все своє життя присвятила тому, щоб покоління за поколінням дітей в Україні чули українську мову, слухали українські казки, приєднувалися до України і ставали українцями. Людина, яка всім своїм життям довела, що і один воїн в полі – все одно воїн і все одно може сподіватися на перемогу. Навіть якщо всі навколо вважають українську “сільським говором”, якщо зневажають її і не розмовляють нею – він все одно виховує мільйони дітей так, що вони люблять і розуміють українську.
Низький уклін і вічна повага. За все. За чудові казки, за благозвучність мови, за серпасті вуса і гарну усмішку. Світлий і дружелюбний, він став дідусем для всіх. У кожної української дитини був дідусь Панас. З Днем народження!
Читайте нас у каналах Новини Ізраїлю Nikk.Agency Новини Ізраїлю
