День добрих справ пройшов в Україні: волонтери, єврейські громади та добрі справи у 27 містах України

В Україні Good Deeds Day став більше, ніж волонтерською акцією. У країні, де війна занадто часто приносить дим, сирени і темряву, люди вирішили стати світлом один для одного. У 27 містах волонтери допомагали літнім людям, дітям, людям з інвалідністю, переселенцям, тваринам і єврейським громадам.

Good Deeds Day Ukraine: добро не скасували навіть сирени

Good Deeds Day Ukraine цього року став історією не лише про волонтерство. Це історія про країну, де небо занадто часто затягує димом, але люди все одно знаходять сили ставати сонцем один для одного.

З 10 по 30 квітня в Україні проходили заходи «Дня добрих справ», розповіли в Good Deeds Day Ukraine 9 травня 2026. Формально це була волонтерська акція. По суті — великий людський марафон, у якому доброта стала не красивим гаслом, а конкретною дією: спекти хліб, привезти їжу, допомогти літній людині зв’язатися з рідними, провести майстер-клас для дитини в лікарні, прибрати єврейське кладовище, нагодувати тварину, посадити дерево в місті, яке живе під загрозою ударів.

Good Deeds Day — міжнародна ініціатива з ізраїльським корінням. Вона була створена в Ізраїлі і з часом стала глобальним рухом, до якого приєднуються волонтери, школи, громади, фонди, бізнес і звичайні люди в різних країнах. Але в Україні ця ідея набула особливого сенсу.

Тут добро робили не в спокійній обстановці. Його робили під час війни.

Саме тому українська акція звучить так сильно для ізраїльської аудиторії. Ізраїль добре знає, що таке життя під загрозою, сирени, тривога, суспільна мобілізація і допомога, яка часто приходить швидше офіційних механізмів. Україна сьогодні проходить через свою важку реальність, і в цій реальності волонтери, в тому числі єврейські організації та громади, стали частиною великої системи людської підтримки.

33 центри, 27 міст і 1475 волонтерів

Масштаб Good Deeds Day Ukraine виявився значним: 33 волонтерських центри в 27 містах України, 1475 волонтерів і 844 заходи.

За цими цифрами — не просто звіт. Це майже півтори тисячі людей, які не опустили руки. У країні, де війна змінила повсякденність, вони продовжили робити те, що на перший погляд може здаватися «маленьким»: готувати, прибирати, відвідувати, підтримувати, привозити, пояснювати, ремонтувати, годувати, слухати.

Але саме з таких «маленьких» дій складається стійкість суспільства.

Один з найсильніших епізодів стався в Миколаєві. У маленькій кухні громади волонтери пекли святкові хали. Запах дріжджового тіста, електрична духовка — і раптова темрява. Світло вимикали тричі, поки люди намагалися довести справу до кінця.

Вони буквально ловили кожен момент, коли електрика поверталася, щоб хали все-таки вийшли. У тиші, яку порушували сирени, волонтери продовжували чекати, вмикати духовку, перевіряти тісто і знову починати.

«Це був жах… але хали все ж народилися!» — так згадували учасники.

Потім цей хліб передали самотнім людям і переселенцям. І в цьому епізоді є вся суть акції: коли навколо темно, хтось все одно пече хліб для іншої людини.

Літні люди: не просто допомога, а повернення зв’язку з світом

Для 1446 літніх людей марафон Good Deeds Day Ukraine став справжнім мостом до життя. Не метафоричним, а дуже практичним.

У Кривому Розі волонтери запустили акцію «Не склянка води». Назва говорить сама за себе: мова не про мінімальну допомогу «для галочки», а про увагу, яка зігріває людину по-справжньому. У рамках цієї ініціативи підтримку отримали 149 літніх людей. Їм передали 300 пар теплих шкарпеток, зв’язаних з любов’ю. Хтось може сказати: шкарпетки — дрібниця. Але для самотньої літньої людини взимку, в тривожному місті, в умовах війни і побутової нестабільності така «дрібниця» стає знаком: про тебе пам’ятають.

В Одесі підлітки разом з батьками готували вареники з вишнею і мафіни з маци, щоб відвезти їх в єврейський дім для літніх людей. Тут важливо не тільки саме частування. Важливо, що діти і батьки разом включилися в допомогу старшому поколінню, а єврейська традиція виявилася частиною живого волонтерського дійства.

У Сумах волонтери допомагали літнім людям налаштовувати гаджети для зв’язку з рідними. Здавалося б, технічна допомога: телефон, месенджер, дзвінок, контакт. Але під час війни це може бути найважливішим вікном у світ.

Коли родичі роз’їхалися, коли частина сімей опинилася в інших містах або країнах, коли тривога стала частиною дня, можливість побачити обличчя близької людини на екрані перестає бути зручністю. Це стає підтримкою, яка тримає людину на плаву.

Діти, лікарні і люди з інвалідністю: гідність замість жалю

Для 906 дітей волонтери створювали простір, де хоча б на час не було місця тривогам.

Це особливо важливо для України, де діти занадто рано дізнаються, що таке повітряна тривога, укриття, зруйнований дім, очікування новин і дорослі розмови про війну.

У Дніпрі маленькі руки розписували пряники. У Києві, в лікарнях, включаючи Охматдит, діти на майстер-класах відволікалися від крапельниць, процедур і медичного режиму. На короткий час у центрі уваги опинялася не хвороба і не страх, а творчість.

У Хмельницькому діти з інвалідністю стали головними героями кулінарної «Школи життя». Вони готували торти і частування, брали участь у процесі, бачили результат своїх зусиль і відчували себе не об’єктами турботи, а повноцінними учасниками спільної справи.

Всього марафон добрих справ охопив 282 людини з інвалідністю. І тут дуже важливо, що ця допомога описується не як жалість. Це історія про гідність, включеність і право людини бути в центрі життя громади, а не на її периферії.

НАновини —Новини Ізраїлю | Nikk.Agency відзначає, що саме такі деталі роблять Good Deeds Day Ukraine важливою історією для Ізраїлю і єврейської аудиторії. Це не тільки розповідь про допомогу Україні. Це приклад того, як міжнародна ініціатива з ізраїльським корінням, українські волонтери, єврейські громади і місцеві партнери разом створюють мережу підтримки там, де війна намагається розірвати людські зв’язки.

Коли волонтерство має бути швидким

Під час війни волонтерство змінює свій ритм. Воно не завжди може бути спокійним, заздалегідь продуманим і красивим. Іноді воно має бути швидким.

У Конотопі волонтери працювали в притулку для тварин, поки над містом зберігалася загроза. Вони намагалися встигнути подарувати ласку стривоженим собакам, нагодувати їх, допомогти, поки не довелося бігти в укриття.

Це важливий штрих. Війна б’є не тільки по людях. Тварини теж залишаються в зоні страху, шуму, евакуацій і руйнувань. У рамках акції 1387 тварин отримали корм і турботу.

У Запоріжжі волонтери прибирали територію громади відразу після «прильоту». Це вже не просто прибирання. Це спроба повернути місцю людський вигляд після удару, очистити не тільки землю, але й відчуття дому від слідів руйнування. Для людей, які живуть в таких умовах, громада стає другим домом. І коли цей дім зачіпає війна, його прибирають не тому, що «так належить», а тому що інакше не можна.

Цифри, за якими стоять люди

Організатори Good Deeds Day Ukraine привели цифри, і кожна з них показує окремий шар допомоги.

• 934 гарячих обіди отримали люди, у яких вдома могло бути холодно, порожньо або просто не було сил готувати.
• 209 якісних продуктових наборів були зібрані і передані літнім людям і багатодітним сім’ям у регіонах.
• 2820 кг сміття зібрали волонтери, причому значна частина цієї роботи пройшла в рамках прибирання єврейських кладовищ.
• 1387 тварин отримали корм і турботу.
• 147 партнерів підтримали проведення акції.

Окремо варто сказати про єврейські кладовища. Для єврейської традиції пам’ять — не декоративна тема. Догляд за місцями поховань означає повагу до минулого, до громад, до людей, чиї історії не повинні зникнути під сміттям, травою і слідами забуття.

Під час війни така робота набуває ще одного сенсу. Коли руйнування стає частиною новин, прибирання кладовища, збереження пам’яті і турбота про місця єврейської історії стають тихим, але дуже сильним жестом опору хаосу.

Харків, Чернігів, Суми: квіти як віра в майбутнє

У Харкові, Чернігові і Сумах волонтери виходили садити квіти і дерева. Це може виглядати майже наївно на тлі війни. Але саме тому такий жест і важливий.

Посадити дерево в місті, яке живе під загрозою, — значить повірити, що у нього буде майбутнє. Посадити квіти — значить сказати, що життя не зводиться до тривог, новин і руйнувань.

Люди, які садять рослини під час війни, роблять більше, ніж благоустрій. Вони повертають місту горизонт. Вони діють так, ніби обов’язково побачать цвітіння. І ця віра сама по собі стає формою суспільної сили.

Чому допомога Україні — це не тільки політика

Good Deeds Day Ukraine показує важливу річ: допомога Україні під час війни — це не тільки зброя, дипломатія, санкції, переговори або заяви. Все це важливо, але поруч існує інший фронт — людський.

На цьому фронті працюють волонтери, благодійні організації, єврейські громади, міжнародні ініціативи, місцеві партнери, підлітки, батьки, лікарі, вчителі, активісти, бізнес і просто люди, які не хочуть залишатися спостерігачами.

Єврейські організації і громади в Україні в таких умовах виконують особливу роль. Вони допомагають не тільки «своїм», а часто стають частиною широкої української системи взаємодопомоги. Це принципово важливо: громада не закривається від країни, в якій живе, а бере участь у її стійкості.

Ізраїльській аудиторії це має бути зрозуміло особливо добре. У моменти кризи суспільство тримається не тільки на інститутах, але й на горизонтальних зв’язках. На людях, які знають, кому принести їжу. На підлітках, які готові готувати для літніх. На волонтерах, які їдуть до тварин. На тих, хто приходить у лікарню до дітей. На тих, хто прибирає кладовище, тому що пам’ять теж потребує захисту.

Good Deeds Day Ukraine став не тихою гаванню доброти, а справжнім штормом проти байдужості. Він показав, що добро під час війни не виглядає м’яким або слабким. Іноді воно дуже вперте.

Воно пече хали при відключеннях світла.

Воно везе мацу і вареники літнім людям.

Воно налаштовує телефон самотній бабусі.

Воно допомагає дитині в лікарні забути про крапельницю хоча б на годину.

Воно прибирає сліди руйнування після удару.

Воно годує собаку, яка теж боїться сирен.

Воно садить дерево в місті, яке хоче жити.

Саме тому ця історія виходить далеко за рамки одного волонтерського звіту. У ній видно, як Україна під час війни продовжує залишатися суспільством, де людська гідність не стала другорядною темою. А міжнародні ініціативи з ізраїльським корінням, єврейські громади і українські волонтери допомагають утримувати цю тканину життя, коли ворог намагається її розірвати.

Поки люди тримаються один за одного і несуть якісні зміни в домівки, громади і серця через добрі справи, темрява дійсно не отримує шансу стати останнім словом.