Мільярд шекелів на суд над терористами 7 жовтня: Ізраїль готує процес, який має стати історичним

Уряд Ізраїлю затвердив бюджетну рамку для підготовки та проведення судового процесу над терористами ХАМАСу, які брали участь у різанині 7 жовтня 2023 року. Йдеться про суму понад 1 млрд шекелів, яка буде розподілена на період з 2026 по 2029 рік. Гроші направлять міністерству оборони та ЦАХАЛу на створення окремої судової, охоронної, логістичної та технологічної інфраструктури.

Це не звичайна кримінальна справа і не черговий процес по терору.

Перед Ізраїлем стоїть завдання, з яким країна раніше не стикалася в такому масштабі: вивести на лаву підсудних сотні учасників найбільшого масового вбивства євреїв після Голокосту, довести персональну вину кожного, дати слово постраждалим і при цьому не перетворити суд на хаос з емоцій, політики та нескінченної бюрократії.

Що саме затвердив уряд Ізраїлю

Рішення було прийнято 2 червня 2026 року. За затвердженим планом, бюджет піде на підготовку судового комплексу, приміщень для прокуратури, систем безпеки, комп’ютерної інфраструктури, набору персоналу та супроводу процесу, який має розтягнутися до 2029 року.

Сума виглядає величезною, але масштаб справи пояснює, чому вона не може бути символічною.

На лаві підсудних можуть опинитися сотні терористів, затриманих після нападу 7 жовтня. Серед них — бойовики «Нухби», елітного підрозділу ХАМАСу, яке брало участь у прориві кордону, атаках на кібуци, вбивствах, викраденнях та інших злочинах проти цивільного населення. За даними ізраїльських та міжнародних публікацій, йдеться про приблизно 300–400 фігурантів, хоча точна кількість залежить від слідства, кваліфікації та майбутніх обвинувальних актів.

Чому це не просто «ще один суд»

7 жовтня 2023 року терористи ХАМАСу та інших угруповань вторглися на територію Ізраїлю з землі, повітря та моря. В результаті було вбито близько 1200 осіб, більшість з них — цивільні, а 251 особа була викрадена і вивезена в Газу.

Ізраїльське суспільство досі живе всередині цієї травми.

Є сім’ї, які чекають правди про останні хвилини своїх близьких. Є ті, хто вижив, яким доведеться знову розповідати про пережите. Є заручники, які повернулися з полону, і сім’ї тих, хто не повернувся. Є солдати, поліцейські, парамедики, добровольці ЗАКА, жителі кібуців, учасники фестивалю Nova, жителі Сдерота, Офакима та інших населених пунктів, чиї свідчення стануть частиною величезного юридичного масиву.

Спеціальний суд, смертна кара і суперечка навколо формату

У травні 2026 року Кнесет прийняв закон, що створює спеціальну військову судову рамку для справ, пов’язаних з нападом 7 жовтня. Голосування пройшло з рідкісним результатом — 93 голоси «за» і без голосів проти. Процеси повинні проходити в Єрусалимі, у відкритому форматі, з можливістю публічної трансляції та участю постраждалих.

Це ключовий момент: держава хоче не тільки винести вироки, але й зафіксувати злочини документально.

Для Ізраїлю такий процес матиме не тільки юридичне значення. Він стане частиною національної пам’яті — як доказ того, що різанина 7 жовтня була не «бойовим епізодом», не «опором» і не політичною абстракцією, а масовим терористичним нападом на людей, сім’ї, дітей, старих і мирні поселення.

Чи можлива смертна кара

Тема смертної кари стала однією з найчутливіших частин цієї справи. У березні 2026 року Кнесет окремо затвердив закон про смертну кару для терористів, просуваний в тому числі міністром Ітамаром Бен-Гвірем. Цей закон викликав жорсткі суперечки в Ізраїлі та за кордоном, а правозахисні організації заявили про намір оскаржувати його у Верховному суді.

Але стосовно учасників різанини 7 жовтня юридична конструкція складніша, ніж проста формула «страчувати всіх».

Нова судова рамка для справ 7 жовтня окремо передбачає можливість застосування смертної кари в рамках спеціального трибуналу, однак остаточне покарання залежатиме від обвинувачень, доказів, складу суду, апеляцій та правової кваліфікації конкретних дій кожного підсудного. Міжнародні агентства також вказують, що можливі смертні вироки повинні проходити апеляційний механізм.

Саме тому головне завдання прокуратури — не гучна заява, а доказова база.

Звідки береться мільярд і чому процес буде таким дорогим

Мільярд шекелів — це не тільки стіни майбутнього судового комплексу. Гроші потрібні на охорону, перевезення підсудних, утримання заарештованих, медичний супровід, допити, роботу слідчих, прокурорів, перекладачів, технічних спеціалістів, архівістів, IT-систем і служб безпеки.

Суд над терористами «Нухби» вимагатиме обробки величезної кількості матеріалів: відео з камер спостереження, записи з телефонів і bodycam-камер самих терористів, свідчення тих, хто вижив, дані військових, поліцейські звіти, матеріали по викрадених, судово-медичні висновки та свідчення очевидців.

Тут не можна обмежитися загальною фразою «він був там».

Потрібно встановити, хто саме увійшов у конкретний будинок. Хто стріляв. Хто підпалював. Хто брав участь у викраденні. Хто утримував заручників. Хто ґвалтував, катував, грабував, координував, знімав злочини на відео або передавав дані іншим учасникам атаки.

Чому порівняння з Нюрнбергом звучить, але не повністю підходить

Порівняння з Нюрнберзьким процесом виникає майже автоматично: масовий злочин, історична травма, необхідність показати світу документи, свідків і механізм зла. Але ізраїльське завдання в якомусь сенсі ще більш детальне.

Нюрнберг судив верхівку режиму.

Ізраїль повинен судити не тільки ідеологів, командирів і організаторів, але й конкретних виконавців, які фізично входили в будинки, стріляли по людях, брали участь у викраденнях і передавали кадри насильства як трофеї.

Для ізраїльської аудиторії це принципово. Сім’ям жертв недостатньо загальної формули «ХАМАС винен». Вони хочуть знати, хто вбив їхніх близьких, хто віддавав наказ, хто знімав, хто стояв поруч і хто після цього може спробувати сховатися за словом «виконавець».

Саме тут з’являється сенс відкритого процесу.

НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency розглядає майбутній суд не як технічну процедуру, а як частину боротьби Ізраїлю за право на правду. Після 7 жовтня світ занадто швидко почав сперечатися про «контекст», забуваючи про тіла в кібуцах, спалені будинки, викрадених дітей, убиті сім’ї та людей, яких терористи переслідували не за форму, а за сам факт їх ізраїльського та єврейського життя.

Відкритий процес потрібен не тільки Ізраїлю

Якщо судові засідання дійсно будуть публічними та документованими, це стане важливою відповіддю тим, хто вже намагається розмити пам’ять про 7 жовтня.

В Ізраїлі добре розуміють ціну заперечення. Спочатку терористи знімають злочини на камери. Потім їхні прихильники називають ці кадри «пропагандою». Потім міжнародні активісти вимагають «балансу» там, де йдеться про масове вбивство цивільних.

Суд повинен пройти так, щоб у майбутніх заперечувачів залишилося якомога менше простору для маніпуляцій.

Не лозунгами. Не криком. Не помстою.

Доказами.

Що буде далі

До 2029 року Ізраїлю належить створити інфраструктуру, яка витримає не один гучний день у заголовках, а роки процесуальної роботи. Це буде важкий шлях: з юридичними суперечками, міжнародною критикою, внутрішніми політичними зіткненнями та болісними свідченнями.

Але іншого шляху у держави, яка пережила 7 жовтня, фактично немає.

Якщо терористи ХАМАСу перетворили вбивство ізраїльтян на спектакль для своїх камер, Ізраїль повинен відповісти не таким же спектаклем, а судом, у якому кожен кадр, кожен голос, кожен документ і кожен вирок матимуть вагу.

Для сімей загиблих це не поверне близьких.

Для тих, хто вижив, це не скасує ночі, яка триває всередині пам’яті.

Але для країни це може стати моментом, коли біль перетворюється на юридично оформлену правду. І саме така правда потрібна Ізраїлю не менше, ніж покарання.