США та Іран створюють “механізм” щодо Лівану без Ізраїлю: що сталося у Швейцарії

Один з найтривожніших підсумків переговорів США та Ірану в Швейцарії виявився пов’язаний не лише з ядерною програмою Тегерана і не лише з санкціями. У центрі уваги несподівано опинився Ліван — точніше, північний фронт Ізраїлю, війна з «Хізбаллою» та спроба створити новий міжнародний механізм контролю за припиненням бойових дій.

Але в цій конструкції є головне питання: де Ізраїль?

Перша сесія переговорів високого рівня в рамках Islamabad Memorandum of Understanding завершилася в Bürgenstock, Швейцарія, на курорті над озером Люцерн. Офіційна спільна заява Катару та Пакистану була опублікована в Люцерні 22 червня 2026 року. У ній йдеться, що у зустрічах брали участь представники США, Ірану, а також дві країни-посередники — Катар і Пакистан.

Саміт стартував днем раніше, 21 червня 2026 року. Катарське агентство QNA повідомляло, що Доха виступає посередником, а перша зустріч комітету високого рівня мала зібрати представників США, Ірану, Катару та Пакистану для просування до ширшої угоди.

Що вирішили в Люцерні

За офіційною версією, переговори пройшли в «позитивній і конструктивній атмосфері». Сторони домовилися створити механізм для продовження технічних переговорів, а також High Level Committee — комітет високого рівня, який має здійснювати політичний нагляд за подальшою медіацією.

Робочі групи мають займатися кількома напрямками: ядерною програмою Ірану, санкціями, моніторингом, механізмом вирішення спорів та іншими питаннями, пов’язаними з виконанням меморандуму. Окремо заявлена дорожня карта до фінальної угоди протягом 60 днів.

Ще один важливий пункт — створення лінії зв’язку по Ормузькій протоці. Її завдання — уникнути інцидентів і непорозумінь, щоб забезпечити безпечний прохід комерційних суден через один з ключових маршрутів світової енергетики.

Але для Ізраїлю найважливішим пунктом став інший: сторони домовилися про створення de-confliction cell — координаційної ячейки по Лівану. В офіційній заяві сказано, що вона створюється між сторонами, Ліванською Республікою і за сприяння посередників, щоб забезпечити дотримання припинення військових дій у Лівані. Технічні переговори мають продовжитися в Bürgenstock до кінця тижня.

Саме тут виникає політична проблема.

Хто був за столом переговорів

Американську сторону на переговорах представляли віце-президент JD Vance, спецпосланник Steve Witkoff і Jared Kushner. Іранську сторону представляли спікер парламенту Mohammad Bagher Qalibaf і міністр закордонних справ Abbas Araghchi. З боку посередників у публічних матеріалах фігурували прем’єр-міністр Пакистану Shehbaz Sharif і прем’єр-міністр Катару Sheikh Mohammed bin Abdulrahman bin Jassim Al Thani.

Формально це виглядає як переговори США та Ірану за посередництва Катару та Пакистану. Ліван з’являється як окремий учасник механізму по припиненню бойових дій.

Але Ізраїль у цій формулі не названий.

І це не технічна деталь. Якщо йдеться про Ліван, йдеться неминуче про «Хізбаллу», про іранський вплив, про північний кордон Ізраїлю, про ракети, дрони, евакуйованих жителів Галілеї та безпеку десятків ізраїльських населених пунктів.

НАновини — Новини Ізраїлю звертають увагу саме на цей момент: механізм, який має стосуватися припинення військових дій у Лівані, може бути створений без прямого включення Ізраїлю в офіційну конструкцію.

Чому відсутність Ізраїлю важлива

На дипломатичній мові це може називатися координаційною ячейкою. На практиці для Ізраїлю питання набагато жорсткіше: хто буде вирішувати, що вважається порушенням припинення вогню? Хто буде фіксувати дії «Хізбалли»? Хто буде відповідати, якщо з території Лівану знову полетять дрони, ракети або протитанкові снаряди?

Якщо в механізмі є Іран, Ліван, США, Катар і Пакистан, але немає Ізраїлю, виникає ризик, що рішення по північному фронту будуть не вироблятися разом з Ізраїлем, а фактично спускатися йому зверху.

Для Ірану це зручна схема. Тегеран отримує можливість впливати на весь переговорний процес через ліванський напрямок. Достатньо нового загострення на фронті, заяви «Хізбалли», атаки по Ізраїлю або звинувачення Ізраїлю в порушенні режиму припинення вогню — і переговори по ядерній програмі, санкціям і регіональній деескалації знову можуть опинитися під загрозою.

Це не юридичне «право вето». Але це фактичний важіль тиску.

Іран може не лише обговорювати ядерну програму. Він може паралельно тримати в руках ліванську карту. Саме тому створення механізму по Лівану без прямого згадування Ізраїлю виглядає не як другорядний пункт, а як один з ключових результатів саміту.

Ліван стає інструментом тиску

За даними AP, посередники Катар і Пакистан заявили про «encouraging progress», а США та Іран погодилися створити de-confliction cell для Лівану. У тому ж повідомленні йдеться, що переговори супроводжувалися напругою через заяви президента США Дональда Трампа, а серед обговорюваних тем були Ормузька протока і припинення вогню на півдні Лівану.

Axios також писав, що переговори на Lake Lucerne Summit були майже безперервними, а однією з тем стали механізми деескалації в Лівані і дотримання припинення вогню на тлі зіткнень між «Хізбаллою» та ізраїльськими силами на півдні країни.

Тобто Ліван вже не просто окремий фронт. Він стає частиною великої угоди між Вашингтоном і Тегераном.

Для Ізраїлю це особливо небезпечно тому, що «Хізбалла» не є самостійним ліванським гравцем у повному сенсі цього слова. Це озброєна структура, тісно пов’язана з Іраном, вбудована в регіональну стратегію Тегерана і використовується як інструмент тиску на Ізраїль.

Якщо переговорний процес залежить від «тиші» в Лівані, значить Іран отримує можливість керувати цією тишею. Сьогодні — знизити вогонь. Завтра — підняти градус. Післязавтра — звинуватити Ізраїль у зриві домовленостей.

Так північний фронт Ізраїлю перетворюється на важіль для переговорів про санкції, уран, заморожені активи і регіональний вплив.

Чому це стосується ізраїльтян безпосередньо

Для жителів Ізраїлю ця історія не є далекою дипломатією. Йдеться не про протокольну зустріч у красивому швейцарському готелі, а про питання безпеки півночі країни.

Якщо міжнародний механізм по Лівану буде будуватися без Ізраїлю, це може створити кілька проблем.

По-перше, Ізраїль ризикує опинитися в положенні країни, яка повинна враховувати рішення, прийняті без її прямої участі.

По-друге, «Хізбалла» і Іран можуть використовувати кожне загострення як спосіб тиску не лише на Ізраїль, але й на США.

По-третє, Ліванська Республіка в таких схемах часто виглядає як державний учасник, хоча на землі значну частину силового простору контролює саме «Хізбалла».

І нарешті, виникає головне питання: чи може бути стійким припинення бойових дій, якщо один з ключових учасників конфлікту не названий у механізмі як сторона, чиї інтереси і безпека повинні бути прямо враховані?

Відповідь очевидна: така конструкція може бути зручною для переговорників, але вона не обов’язково буде безпечною для Ізраїлю.

Що повинно насторожити Ізраїль

Офіційні заяви Катару і Пакистану говорять про дипломатичний прогрес, комітети, робочі групи, дорожню карту і технічні переговори. Все це звучить як мова міжнародної стабілізації.

Але за цією мовою ховається простий факт: ліванський фронт стає частиною угоди між США та Іраном.

І якщо Ізраїль не позначений у цій формулі відкрито, значить у Єрусалима повинна бути власна позиція: жодні домовленості по Лівану не можуть підміняти право Ізраїлю захищати своїх громадян.

НАновини — Новини Ізраїлю вважають, що головне питання після саміту в Люцерні звучить не так: «домовилися США та Іран?»

Головне питання інше: чи не створюється новий механізм, у якому безпеку Ізраїлю знову обговорюють без самого Ізраїлю?

Технічні робочі групи, комітети високого рівня і дипломатичні дорожні карти можуть виглядати солідно. Але на Близькому Сході все це може зруйнуватися через один дрон, одну ракету, один наказ з Тегерана або одне рішення «Хізбалли» знову випробувати північ Ізраїлю на міцність.

Саме тому підсумок першого етапу переговорів у Швейцарії треба читати не лише як дипломатичну новину. Його треба читати як попередження.

Якщо Ліван стає частиною американо-іранської угоди, Ізраїль повинен чітко позначити: безпека півночі не може бути предметом торгу між Вашингтоном, Тегераном, Дохою, Ісламабадом і Бейрутом без прямого врахування ізраїльських інтересів.

Інакше замість припинення війни може з’явитися нова дипломатична конструкція, у якій Іран отримує не мир, а ще один важіль управління кризою.