- 1 Липня, 2026
- 12:47 pm
- Ізраїль
Політична суперечка навколо іранської загрози в Ізраїлі вийшла на новий рівень після інтерв’ю Біньяміна Нетаньягу 30 червня 2026 року на 14-му каналі.
Прем’єр-міністр заявив, що двічі йшов на конфронтацію з Іраном, щоб врятувати Ізраїль від знищення атомними бомбами, які, за його словами, «вже були» у Тегерана. Він додав, що за необхідності буде і третій раз, а поки він займає пост глави уряду, у Ірану не буде ядерної зброї.
Наступного дня, 1 липня 2026 року, на Герцлійській конференції Інституту політики та стратегії Університету Райхмана ці слова різко розкритикували колишній прем’єр-міністр Нафталі Беннет і лідер партії «Яшар!» Гаді Айзенкот. Обидва заявили, що Нетаньягу не просто перебільшує загрозу, а змінює політичну історію заднім числом.
Айзенкот: Нетаньягу вигадує загрозу, щоб лякати суспільство
Гаді Айзенкот, колишній начальник Генштабу ЦАХАЛу і сьогодні один з помітних опозиційних політиків, виступив на конференції в інтерв’ю журналістці Дані Вайс.
Його реакція була прямою і жорсткою. Айзенкот заявив, що у Ірану не було жодних ядерних бомб, а слова Нетаньягу назвав спробою «вигадати реальність» і «вигадати загрозу», щоб налякати ізраїльське суспільство. За даними Ynet і N12, він підкреслив, що прем’єр говорив з тривожною самовпевненістю і представив ситуацію так, ніби Ізраїль вже стояв перед готовим іранським ядерним ударом.
Для ізраїльської аудиторії це важливий момент не тільки в політичному, але й у суспільному сенсі. Іранська ядерна програма багато років сприймається в Ізраїлі як одна з головних стратегічних загроз, але між загрозою створення зброї і твердженням про готові атомні бомби є принципова різниця.
Айзенкот фактично звинуватив Нетаньягу в тому, що він стирає цю межу заради політичного ефекту.
Чому суперечка виникла саме зараз
Заява прозвучала на тлі триваючих суперечок про результати ізраїльських дій проти Ірану і про роль США в новій регіональній реальності.
Ще 15 червня 2026 року Нетаньягу на прес-конференції говорив, що Ізраїль разом з США усунув «негайну небезпеку» з боку іранської ядерної програми і балістичних ракет. При цьому він дистанціювався від американсько-іранських домовленостей і визнавав, що Ізраїль не є стороною угоди США з Іраном.
На цьому тлі формула «у них вже були атомні бомби» стала не просто черговою жорсткою фразою. Вона перетворилася на політичний тест: чи говорить прем’єр про реальну розвідувальну картину або використовує страх як інструмент внутрішньої мобілізації.
Беннет: це брехня і спроба сконструювати історію заднім числом
Нафталі Беннет, який займав пост прем’єр-міністра Ізраїлю з червня 2021 року по червень 2022 року, також виступив на Герцлійській конференції і прямо спростував слова Нетаньягу.
За словами Беннета, твердження про те, що Іран вже тримав у руках ядерні бомби, є брехнею. Він назвав це спробою «інженерити» історію заднім числом, тобто підганяти минулі події під нинішній політичний розповідь.
Беннет нагадав, що коли він змінив Нетаньягу на посту глави уряду, то виявив, за його словами, вкрай тривожну ситуацію на іранському напрямку. Він стверджує, що у Ізраїлю не було повноцінного плану дій щодо іранської загрози, а передача справ по одній з найскладніших тем зайняла трохи більше двадцяти хвилин.
Колишній прем’єр також заявив, що після виходу США з ядерної угоди з Іраном у 2018 році уряд Нетаньягу не відновив необхідні ударні можливості Ізраїлю і не виділив бюджет на виробництво критично важливих засобів, які могли знадобитися у разі спроби Тегерана прорватися до військової ядерної зброї.
В ізраїльській політиці такі звинувачення звучать особливо гостро, тому що мова йде не про риторику передвиборчої кампанії, а про питання національної безпеки.
НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency стежить за цією темою саме в ізраїльському контексті: суспільству важливо розуміти, де проходить межа між реальною загрозою, військовою таємницею, політичним піаром і спробою використовувати страх перед Іраном як аргумент у боротьбі за владу.
Документ Беннета від січня 2022 року
Беннет також показав учасникам конференції частину оборонного документа, який, за його словами, він написав у січні 2022 року під час обговорення іранського напрямку.
Документ стосувався не тільки можливого військового удару, але й системного ослаблення режиму аятол. Беннет стверджує, що разом з Моссадом і Радою національної безпеки були підготовлені десятки відкритих і секретних напрямків роботи проти Ірану.
Один з прикладів — технологічний проект, який мав допомогти зберігати інтернет в Ірані підключеним навіть у разі, якщо режим спробує відключити країну від зовнішнього світу під час масових протестів. За логікою Беннета, саме такі інструменти могли посилити тиск на владу в Тегерані зсередини.
Він заявив, що якби ця стратегія реалізовувалася послідовно з січня 2022 року до хвилі протестів у січні 2026 року, шанси на падіння іранського режиму були б вищими. Беннет назвав відмову від цього напрямку «історичною упущеною можливістю».
Що ця суперечка змінює для Ізраїлю
Полеміка Беннета, Айзенкота і Нетаньягу показує, що тема Ірану знову стає центральною лінією ізраїльської політики.
Для Нетаньягу це доказ його незамінності: він представляє себе лідером, який самотужки утримує Іран від ядерної зброї і готовий діяти знову. Для його опонентів це вже не стратегія, а політична конструкція, в якій минуле переписується так, щоб виправдати теперішнє.
Особливо важливо, що критика прозвучала не від випадкових коментаторів, а від людей, які мали доступ до військової і політичної інформації на найвищому рівні. Айзенкот був начальником Генштабу ЦАХАЛу. Беннет був прем’єр-міністром. Їхні заяви автоматично стають частиною великої ізраїльської суперечки про довіру до влади після 7 жовтня, про готовність держави до стратегічних загроз і про те, хто має право говорити з суспільством мовою страху.
Питання не в тому, чи небезпечний Іран. Для Ізраїлю це очевидна і довгострокова загроза.
Питання в іншому: чи були у Ірану готові атомні бомби, як сказав Нетаньягу, або прем’єр використовував перебільшену формулу, щоб зміцнити власний політичний образ. Саме навколо цього тепер і розгортається новий конфлікт між владою і опозицією.
Головний висновок
Слова Нетаньягу про «готові атомні бомби» стали не просто черговою гучною заявою про безпеку.
Вони відкрили суперечку про те, як в Ізраїлі розповідають суспільству про війну, загрози і перемоги. Якщо твердження прем’єра не підтверджується реальною картиною, тоді мова йде вже не тільки про політичну полеміку, а про довіру громадян до керівництва країни в питаннях життя, війни і національної безпеки.
Для Ізраїлю, який живе під постійним тиском іранської загрози, це не абстрактна дискусія. Це питання про те, хто говорить правду, хто керує страхом і хто дійсно готує країну до наступної кризи.