- 1 Жовтня, 2026
- 6:36 pm
- В світі
«Жорстока і не маюча жодного виправдання атака Росії на Україну повинна припинитися»
Автор: Лев Варшавський
Депутат Кнесету Гілад Карів з партії «Демократи» 1 жовтня 2026 року виступив із заявою після похорону 14-річного ізраїльтянина Даніеля Уманського, який загинув під час російської атаки безпілотників на Київ. Карів написав про це буквально після церемонії:
«Виходжу з сумних похоронів 14-річного Даніеля Уманського, який загинув внаслідок російської атаки безпілотників на Київ напередодні свята Суккот».
Далі його пост вже перестає бути лише словами співчуття родині. Карів переходить до самої війни і формулює свою позицію вкрай прямо: «Жорстока і не маюча жодного виправдання атака Росії на Україну повинна припинитися». Слідом він додає ще одну фразу, яка стосується вже безпосередньо Ізраїлю:
«Ізраїль повинен стояти на стороні громадян України».
Карів — опозиційний депутат, тому його слова не є заявою уряду Ізраїлю і самі по собі не означають зміни офіційної зовнішньої політики країни. Але є важлива деталь: він очолює Комісію Кнесету з алії, абсорбції та справ діаспори. У коло її роботи входять питання репатріації, інтеграції нових репатріантів і відносин Ізраїлю з єврейськими громадами за кордоном.
Саме тому продовження його посту виглядає логічним. Спочатку Карів говорить загалом: «Ізраїль повинен стояти на стороні громадян України». А потім окремо виділяє тих, чий зв’язок з Ізраїлем найбільш безпосередній: євреїв України, ізраїльтян, які живуть в Україні, репатріантів з України та біженців війни, які перебувають сьогодні в Ізраїлі. Це якраз ті групи, які безпосередньо перетинаються зі сферою роботи очолюваної ним парламентської комісії.
«Ізраїль повинен стояти … і .. на стороні євреїв України, ізраїльтян, які живуть там, репатріантів з України, які живуть в Ізраїлі, і біженців війни, які сьогодні живуть в Ізраїлі в тяжких умовах», — написав Карів.
Даніель навчався в Тель-Авіві
У тому ж пості Карів розповів кілька деталей про Даніеля Уманського, які особливо важливі для ізраїльського читача. Даніель навчався в школі «Ахават Ціон» в Тель-Авіві. Три роки тому він разом з батьком Зориком, матір’ю Наталією і старшим братом переїхав до Києва через роботу батька.
При цьому бабуся, дідусь і велика родина Даніеля продовжували жити в Ізраїлі. Після його загибелі батьки вирішили повернути сина сюди і поховати його в Ізраїлі. Карів передав це дуже просто: батьки хотіли «повернути його додому і віддати вічному спокою в Ізраїлі».
На похоронах говорили батько і мати Даніеля. Прощальні промови звучали двома мовами, і, як написав Карів, вони «не залишили жодного сухого ока». Це та деталь, яка майже нічого не додає до сухої хроніки удару по Києву, але дуже багато додає до розуміння того, як ця історія сприймається тут, в Ізраїлі.
Для ізраїльської аудиторії Даніель — не абстрактна жертва далекої війни. Він жив тут, навчався тут, його родичі живуть тут, і сюди ж батьки привезли його ховати. Саме після цих похоронів Карів і написав про те, що Ізраїль повинен стояти на стороні громадян України.
НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency вже писали про схожу за змістом позицію іншого помітного ізраїльського опозиційного політика.
Лапід заговорив першим. Тепер — Карів. Хто наступний?
У вересні НАновини вже звертали увагу на дивну річ в ізраїльській виборчій кампанії 2026 року: Україна майже не звучала як самостійний пункт майбутньої політики. За відкритими передвиборчими матеріалами, які вдалося тоді перевірити редакції, Яір Лапід виявився першим з великих ізраїльських політиків кампанії, хто не просто висловив підтримку Україні, а прямо пов’язав ставлення до неї з тим, що його політичний табір має намір робити після повернення до влади.
16 вересня Лапід сказав це без звичної дипломатичної обережності. Він назвав Росію союзником Ірану, заявив, що політика 2022 року вже недостатня, і пообіцяв: «Якщо ми повернемося до влади, ми будемо робити набагато більше, ніж робили тоді». На пряме питання про допомогу Україні він відповів ще простіше: «Ми повинні робити все можливе, щоб допомогти Україні». Повний розбір НАновин: Яір Лапід про Україну: «Росія — союзник Ірану».
Тоді НАновини задавали цілком природне питання: а де решта? Ізраїльтяни чотири з половиною роки бачать війну в Україні, бачать російсько-іранське військове співробітництво, бачать, як український досвід боротьби з безпілотниками все частіше стає безпосередньо цікавим Ізраїлю. При цьому в передвиборчих програмах найбільших політичних сил ставлення до України все ще рідко сформульовано як окрема і зрозуміла політика.
Зараз це питання можна поставити ще конкретніше. ЦВК Ізраїлю отримала 38 списків, а 27 вересня були опубліковані затверджені бюлетені. Але якщо дивитися не на всі зареєстровані технічні списки, а на ті політичні сили, які за останніми опитуваннями реально претендують на проходження в наступний Кнесет або знаходяться біля електорального бар’єру, коло помітно вже.
Серед них — «Яшар!» Гаді Айзенкота, «Лікуд» Біньяміна Нетаньяху, «Бе-Яхад» Нафталі Беннета, де другим номером йде Яір Лапід, «Демократи» Яіра Голана, «Наш дім Ізраїль» Авігдора Лібермана, ШАС Ар’є Дері, «Яхадут ха-Тора», «Оцма Йегудіт» Ітамара Бен-Гвіра, «Релігійний сіонізм» Бецалеля Смотрича, а також знаходяться біля прохідного бар’єру «Мілуімники і Економічна» Йоаза Хенделя і Ярона Зеліхи і «Амха Ісраель» Офера Вінтера. «Кахоль-Лаван» Бені Ганца теж офіційно зареєстрований, але за останніми замірами його вже важко впевнено відносити до прохідних.
І ось тут питання стає вже зовсім предметним: що саме ці сили збираються робити щодо України, якщо опиняться в наступному Кнесеті або уряді?
Це особливо помітно тому, що українська тема для Ізраїлю давно перестала бути виключно питанням зовнішньої солідарності. Росія співпрацює з Іраном, Україна накопичила величезний практичний досвід війни з безпілотниками, а десятки тисяч ізраїльтян пов’язані з Україною сімейно, професійно або через репатріацію. НАновини окремо писали і про практичну сторону цього питання — наприклад, у матеріалі «Подивіться на Україну, подивіться на Ізраїль»: глава IAI визнав, що з загрозою дронів почали занадто пізно.
Тепер після Лапіда прозвучав Карів. І його слова з’явилися вже не в ході великого політичного інтерв’ю, а після похоронів 14-річного ізраїльтянина, загиблого при російській атаці на Київ: «Ізраїль повинен стояти на стороні громадян України».
Виходить, питання, яке НАновини задавали ще у вересні, нікуди не зникло. Навпаки, воно стає все помітнішим: хто буде наступним і коли решта ізраїльських політиків нарешті ясно пояснять виборцю, яку вони бачать політику Ізраїлю щодо України?
Не загальну фразу про мир. Не чергову обережну дипломатичну заяву. А конкретну позицію: що Ізраїль має намір робити, де проходить його червона лінія у відносинах з Росією і яке місце Україна займає в його власній стратегії безпеки.
Лапід таку позицію почав формулювати першим. Тепер до нього приєднався Карів.
Решта поки в основному мовчать.
Чому посада Каріва тут має значення
Для читача, який не стежить щоденно за роботою Кнесету, ім’я Гілада Каріва може вимагати пояснення. Він депутат від «Демократів» і голова Комісії з алії, абсорбції та справ діаспори. Це не зовнішньополітичний комітет і не структура, яка визначає позицію уряду щодо війни Росії проти України.
Але саме ця комісія займається питаннями репатріантів, їх інтеграції в Ізраїлі і зв’язками держави з єврейськими громадами за межами країни. Тому перелік Карівом українських євреїв, ізраїльтян в Україні, репатріантів з України і військових біженців пов’язаний не тільки з загальною політичною позицією. Це ще й люди, які потрапляють у поле його безпосередньої парламентської роботи.
І тут його пост стає помітно ширшим за звичайне співчуття. Він не тільки говорить про загиблого дитину і родину, яку зустрів на похоронах, але й намагається пов’язати цю конкретну трагедію з більш загальною позицією Ізраїлю щодо громадян України.
З цифрою «два мільйони загиблих» все складніше
У публікації Каріва є і одна цифра, яку не можна просто переносити з Facebook у новинний текст без пояснення. Він написав: «За різними оцінками, два мільйони людей, солдатів і цивільних, втратили свої життя в цій проклятій і незаконній війні».
Ці слова потрібно передавати саме як цитату Каріва. Але використовувати цифру «два мільйони загиблих» як підтверджений редакційний факт не можна. У міжнародних оцінках показник близько двох мільйонів зазвичай відноситься до сукупних військових втрат — тобто до загиблих, поранених і зниклих безвісти разом.
Тому тут важливо розділяти дві речі. Карів дійсно написав саме так, і це частина його заяви.
Це уточнення не змінює змісту його заяви про Росію і не сперечається з самим політичним посилом посту. Воно просто відділяє цитату від перевіреного факту — те, що в новинному матеріалі обов’язково.
«Не підніме народ на народ меча»
Свій пост Карів завершив рядком з книги пророка Ісаї: «Не підніме народ на народ меча, і більше не будуть вчитися війні». Перед цим він написав: «Нехай пам’ять про Даніеля — Дана — буде зберігатися в наших серцях».
У цьому і є особливість сьогоднішньої заяви. Вона починається не з засідання Кнесету, не з дипломатичної зустрічі і не з інтерв’ю про зовнішню політику. Вона починається з похоронів 14-річного ізраїльського хлопчика, загиблого в Києві.
І тільки після цього Карів переходить до політики і пише: «Ізраїль повинен стояти на стороні громадян України».
