«Таргани», «воші», «паразити». Такими словами нацистська пропаганда описувала євреїв, готуючи суспільство до їх переслідування та знищення. Тепер подібні вирази використовуються російськими пропагандистами щодо українців. 9 жовтня 2026 року постійний представник України при ООН Андрій Мельник прямо порівняв російські загрози з нацистським «остаточним вирішенням єврейського питання».
Автор: Вікторія Кацман | НАновини — Новини Ізраїлю
На екстреному засіданні Ради Безпеки ООН у Нью-Йорку дипломат процитував російського телеведучого Володимира Соловйова, який погрожував жителям Києва, Одеси та Миколаєва, і колишнього президента Росії Дмитра Медведєва, який заявляв про знищення українців.
Порівняння прозвучало на тлі нових російських ударів по українських містах. У виступі Мельник пов’язав мову ненависті, загибель цивільного населення та міжнародну відповідальність за попередження масових злочинів.
«Ми думаємо, де поховати їх усіх»: що прозвучало в ООН
Засідання 9 жовтня було скликано на запит України за підтримки Данії, Франції, Латвії та Великобританії. Головувала Греція.
Андрій Мельник заявив, що російське керівництво прагне не просто захопити українські території, а знищити українську націю. Як приклад він навів висловлювання Володимира Соловйова, яке прозвучало, за словами дипломата, кілька днів тому в телевізійному ефірі.
Соловйов вимагав, щоб ті, хто залишаються в Києві, покинули місто, попередивши: «Ви приречені». Ту ж загрозу він поширив на Одесу та Миколаїв, заявивши, що їхні жителі вже «посміялися». Після цього телеведучий заговорив про долю населення трьох міст.
«Ми думаємо про те, де поховати їх усіх».
Мельник підкреслив, що йдеться не про образний вислів. За його оцінкою, росіяни відкрито обговорюють масове вбивство українців і подальше поховання їхніх тіл.
Потім дипломат процитував Дмитра Медведєва, колишнього президента Росії, нині заступника голови Ради безпеки РФ:
«Вони повинні бути знищені. Ось і все».
У виступі Мельника уточнювалося: під словом «вони» маються на увазі українці.
Він також перерахував позначення, які, за його словами, використовували представники російського керівництва: «пухлини», «скажені собаки», «таргани», «воші», «паразити». Згадувалася і необхідність «дезінфекції».
Саме після цих прикладів Мельник порівняв передбачувану мету російського керівництва з гітлерівським «остаточним вирішенням єврейського питання» — нацистською програмою знищення європейських євреїв.
Повний виступ українського представника опубліковано 14 жовтня 2026 року.
Нацисти не почали з газових камер. Спочатку євреїв поступово позбавляли громадянських прав, звільняли з роботи, витісняли з професій, виключали з суспільного життя, відбирали майно. Одночасно державна пропаганда формувала образ єврея як небезпечного чужинця, паразита і джерела хвороб.
У 1940 році на екрани вийшов антисемітський пропагандистський фільм «Вічний жид» (Der ewige Jude). Він використовував образи паразитів і щурів для поширення уявлень про євреїв як про біологічну загрозу.
У березні 1941 року в окупованій Польщі поширювався нацистський плакат, що пов’язував євреїв з вошами і поширенням тифу. Такі матеріали використовувалися для виправдання ізоляції єврейського населення в гетто.
Про це свідчать архіви американського Меморіального музею Голокосту. Нацистська пропаганда представляла переслідування євреїв як захист суспільства. Підсумком державної політики стало вбивство шести мільйонів європейських євреїв.
Для ізраїльтян ця історія не обмежується сторінками підручників. У єрусалимському Яд ва-Шем — національному меморіальному комплексі пам’яті жертв Голокосту — зберігаються документи, фотографії та свідчення того, як дискримінація, пропаганда і державне насильство призвели до Катастрофи європейського єврейства.
Порівняння, зроблене Мельником, не означає твердження про повну історичну ідентичність Голокосту і російської війни проти України. Його предмет — мова дегуманізації, яка дозволяє представити знищення людей як допустиму дію.
Російська пропаганда одночасно використовує звинувачення України в «нацизмі» і поширює висловлювання, що заперечують право українців на існування як самостійної нації.
Про цю підміну НАновини раніше писали в матеріалі «Історична фальсифікація: як російська пропаганда затемнювала віки мирного співіснування українців і євреїв». Дослідники українсько-єврейських відносин пояснювали, як окремі трагічні епізоди спільної історії перетворюються на інструмент сучасної російської інформаційної війни.
Від телевізійних загроз до реальних загиблих
На засіданні Радбезу Мельник навів дані Моніторингової місії ООН з прав людини: за січень–серпень 2026 року в Україні були вбиті 2222 цивільні особи, понад 13 тисяч отримали поранення.
За наведеними дипломатом підрахунками, кількість загиблих і поранених збільшилася на 55% порівняно з аналогічним періодом 2025 року. В середньому йшлося приблизно про 400 постраждалих щотижня.
Мельник розповів про удар 7 жовтня по п’ятиповерховому житловому будинку в Прилуках Чернігівської області. За його даними, загинули не менше 22 осіб, включаючи п’ятьох дітей. З-під завалів врятували п’ятирічну Зоряну, яка втратила сім’ю.
8 жовтня російська керована авіабомба, за повідомленням ООН, вразила два пасажирські автобуси в Краматорську. Загинули не менше 33 осіб, ще не менше 18 постраждали.
Помічник генерального секретаря ООН Халед Хіарі також повідомив, що лише за тиждень в Україні загинули понад 100 цивільних осіб, щонайменше 429 були поранені.
Український дипломат окремо говорив про удари по енергетичних об’єктах, водопостачанню, каналізаційних мережах, лікарнях, школах, університетах, центрах обробки даних і мобільного зв’язку.
За його інформацією, 28 вересня російський безпілотник вдарив по історичній будівлі Національної академії наук України в Києві, вбивши двох осіб. З початку жовтня російські удари зачепили мости через Дніпро, зокрема Південний і Північний.
Мельник порівняв небезпеку руйнування міських транспортних зв’язків з знищенням Старого мосту в Мостарі в 1993 році, під час війни в Боснії і Герцеговині.
Його аргумент полягав у тому, що удари по життєво важливій інфраструктурі здатні перетворити проживання в великих містах на боротьбу за виживання.
Олешки: близько двох тисяч осіб без продовольства і безпечної евакуації
Окрему частину виступу Мельник присвятив окупованим Олешкам у Херсонській області, на лівому березі Дніпра.
За даними, представленими ООН 9 жовтня, в місті залишалися близько 2000 осіб, включаючи 35 дітей. Жителі відчували нестачу продовольства і медичної допомоги. Міни і атаки безпілотників робили шляхи евакуації небезпечними, організованого безпечного виїзду не було.
Мельник заявив про блокування гуманітарної допомоги і вимагав відкрити коридори для евакуації цивільних осіб.
Він нагадав Радбезу про резолюції 2139 і 2165, прийняті в 2014 році у зв’язку з гуманітарною кризою в Сирії, і резолюцію 2417 від 2018 року, що засуджує використання голоду проти цивільного населення як методу війни.
На засіданні прозвучала і історична паралель з Голодомором — масовим голодом 1932–1933 років в радянській Україні, визнаним Україною і низкою держав геноцидом українського народу. Мельник також порівняв блокаду Олешок з облогою Ленінграда нацистською Німеччиною.
Що міжнародне право говорить про заклики знищувати народ
9 грудня 1948 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про попередження злочину геноциду і покарання за нього. Стаття III передбачає відповідальність не тільки за сам геноцид, але і за пряме публічне підбурювання до його вчинення.
Стаття IV поширює таку відповідальність на представників влади, посадових і приватних осіб.
Це принципово відрізняє прямі заклики знищувати національну групу від звичайних політичних образ. Однак для встановлення міжнародного злочину необхідно довести конкретні обставини, умисел і характер заклику. Юридичне визнання геноциду не виникає автоматично з історичної аналогії.
Українська позиція полягає в тому, що подібні публічні заяви необхідно розглядати разом з діями російських збройних сил і політикою щодо українського населення.
Ізраїльський ракурс: Соловйов, головний рабин України і пам’ять Голокосту
Для Ізраїлю ця історія має і безпосередній сучасний зв’язок. Соловйов вже використовував тему Голокосту в публічних нападах на єврейських представників України.
30 червня 2026 року в ефірі своєї програми він атакував головного рабина України Моше Асмана після зустрічі рабина з Дмитром Корчинським.
Асман — громадянин Ізраїлю і України. Він жив в Ізраїлі, отримав рабинську освіту, проходив службу в ЦАХАЛі, а з 1995 року бере участь у відновленні єврейського життя Києва.
НАновини детально розбирали цей епізод у статті «Як російський придворний пропагандист Соловйов намагався образити українського рабина Асмана». У телевізійному виступі Соловйов апелював до пам’яті шести мільйонів убитих євреїв, одночасно ображаючи рабина.
Ще один приклад — російські антисемітські сюжети навколо щорічного паломництва хасидів в Умань, українське місто, де знаходиться могила раббі Нахмана з Брацлава. У жовтні НАновини розбирали поширення фальшивих повідомлень про привілеї для євреїв, мобілізацію і передбачувану «єврейську автономію».
В початковому зверненні з приводу виступу Мельника, написаному від імені почесного консула Ізраїлю, окремо підкреслюється: пам’ять Голокосту не повинна обмежуватися пам’ятниками, церемоніями і промовами в річниці трагедії.
Цей тезис має особливу вагу в країні, де живуть пережили Катастрофу і їхні нащадки, а багато сімей зберігають пам’ять про загиблих родичів з України.
При цьому почесний консул — не посол. Його публічні оцінки не можна автоматично вважати офіційною позицією уряду Ізраїлю.
Руанда, Радбез ООН і небезпека звикання до масових вбивств
Мельник нагадав членам Радбезу про геноцид тутсі в Руанді в 1994 році. Масові вбивства тривали близько ста днів; пропаганда проти тутсі також використовувала принизливі назви, в тому числі порівняння людей з тарганами.
Історичний висновок дипломата полягав у необхідності реагувати на попередження до появи масових поховань.
Він також звинуватив російське керівництво в спробі зробити масове насильство звичним для міжнародної аудиторії: спочатку черговий удар викликає потрясіння, потім десятки загиблих перетворюються на звичайний рядок новинної стрічки.
У міжнародній частині виступу Мельник торкнувся положення на фронті, російські військові витрати, загрози українському експорту продовольства через Чорне море і використання Білорусі для забезпечення роботи російських ударних безпілотників.
За представленими ним оцінками, у вересні російські втрати вбитими і пораненими перевищили 46 тисяч осіб. Він також оспорив заяву путіна про захоплення 1300 квадратних кілометрів української території, пославшись на незалежні геолокаційні дослідження, і вимагав відновлення безпечного судноплавства і зернового експорту.
Завершуючи виступ, український представник закликав держави — члени Радбезу підготувати резолюцію, що вимагає припинення російських атак, виведення військ з України і досягнення миру на основі Статуту ООН.
Через 81 рік після закінчення Другої світової війни Раді Безпеки знову довелося слухати слова про знищення людей за національною ознакою.
«Ніколи знову» — не тільки обіцянка пам’ятати шість мільйонів убитих євреїв. Це також зобов’язання помічати небезпеку до того, як загрози перетворюються на нові масові могили.
Саме про це нагадав Андрій Мельник 9 жовтня 2026 року. Залишилося з’ясувати, чи підуть за попередженням рішення.