- 31 Липня, 2025
- 10:06 pm
- Україна
Сотні дронів, вогонь серед ночі і траур по всьому Києву — Росія знову атакує не лише людей, а й саму пам’ять, завдаючи шкоди Алеї Праведників у Бабиному Яру.
Єврейська об’єднана громада України повідомила ввечері 31 липня 2025:
“Одним із уражених об’єктів стала Алея Праведників у Бабиному Яру, меморіальному комплексі, внесеному до списку ЮНЕСКО як культурна цінність під посиленим захистом.
Це вже третій удар по території Бабиного Яру від початку повномасштабного вторгнення Росії.
Перший обстріл 1 березня 2022 року забрав життя п’яти цивільних, включно з дитиною, і викликав міжнародне обурення.
Бабин Яр, символ пам’яті жертв Голокосту, уособлює уроки історії та людяність.
Удар по Алеї Праведників розцінюється як воєнний злочин проти культурної спадщини та пам’яті”.
Вони ціляться у пам’ять: як масована атака Росії по Києву знищила життя, родини та Алею Праведників
Траурна ніч у Києві: атака, яку запам’ятають
Київ давно не бачив такої руйнації за одну ніч. За даними голови міської військової адміністрації Ткаченка, лише офіційно нарахували п’ятнадцять загиблих. Серед них — діти: шестирічна дитина, сімнадцятирічний підліток. Травмовано 155 осіб, серед яких 16 дітей.
Місто прокинулося під завалами: одні ридали на руїнах своїх квартир, інші шукали близьких за списками в лікарнях. Пошукові роботи не припинялися до ранку.
Масштаб катастрофи: коли вся карта міста в руїнах
Після світанку стало відомо: географія руйнувань охопила весь Київ. Солом’янський, Святошинський, Шевченківський, Голосіївський райони — понад тридцять точок на карті. Влада оголосила 1 серпня днем жалоби: прапори приспущені, розважальних заходів не буде.
Ця ніч увійшла в історію як одна з найважчих для міста та його мешканців.
Дрони як нова реальність війни
Але цим ніч не обмежилася. OSINT-аналітик Кайл Глен порівняв липень із справжньою «дроновою бурею». За місяць росіяни запустили по Україні понад 6297 безпілотників — майже стільки ж, скільки з січня по жовтень 2024 року разом.
Приріст — рекордні 1374%.
Це не суха статистика: кожен запуск — реальний страх у душі кожного киянина.
Там, де пам’ять жива: Алея Праведників і її історія
На тлі нескінченних новин про руйнування не всі помітили: серед постраждалих опинилася Алея Праведників — серце меморіального комплексу Бабин Яр.
Для багатьох це не просто частина ландшафту: тут дбайливо зберігають пам’ять про героїв, які, ризикуючи власним життям, рятували євреїв у роки Катастрофи.
Поява Алеї: коли імена перестають бути просто словами
Цю Алею відкрили у вересні 2001 року, рівно до шістдесятої річниці трагедії Бабиного Яру. На сталевих табличках — прізвища й імена людей, які, попри смертельну небезпеку, ховали, вивозили, рятували єврейських дітей і дорослих від нацистів.
Кожне ім’я — не легенда, а реальна історія виживання.
Прогулянка Алеєю — це стежка між двома народами, між минулим і сьогоденням. Створили цей пам’ятник самі єврейські громади разом з українськими організаціями.
Бабин Яр: місце болю та спільної пам’яті
Бабин Яр — яр на північному заході Києва, вписаний у світову історію кров’ю.
29 і 30 вересня 1941 року тут розстріляли понад 33 тисячі київських євреїв — за два дні!
Згодом сюди гнали на смерть ромів, військовополонених, українських патріотів, просто невгодних.
За роки війни у Бабиному Яру, за різними оцінками, знищили до ста тисяч людей. Довгі десятиліття ця трагедія була напівзабороненою темою: радянська влада не бажала визнавати національний характер геноциду. Лише наприкінці 1980-х з’явилися перші ініціативи зі створення справжнього меморіалу, а у 1991-му, з незалежністю України, почалося визнання й збереження пам’яті.
Коли пам’ять стає об’єктом міжнародного захисту
У грудні 2024 року на 19-й сесії спеціального Комітету ЮНЕСКО було прийнято історичне рішення: меморіал Бабин Яр внесено до Міжнародного списку культурної спадщини під посиленим захистом. Це — не просто символічний жест.
Такий статус за Другим протоколом Гаазької конвенції означає: будь-який удар по об’єкту — злочин міжнародного рівня.
До речі, у «попередній список» ЮНЕСКО — той, що веде до отримання статусу Світової спадщини — Бабин Яр поки офіційно не внесено. Але для цивілізованого світу й цього достатньо: меморіал під найвищою охороною.
Чому удар по Алеї Праведників — більше, ніж епізод війни?
У той страшний липневий день постраждали десятки адрес, зруйновано будинки й долі.
Але пошкодити меморіал Алеї Праведників — значить цілисяти в саму суть спільної історії євреїв і українців.
Це місце, де пам’ять не забувається, де врятовані родини згадують своїх героїв, а нащадки схиляють голови на знак поваги.
«Завдати удару по такій алеї — це не просто фізичне руйнування, а моральна травма для двох народів. Це — спроба стерти спільні уроки людяності та солідарності».
Пам’ять між Ізраїлем та Україною: міст через покоління
Для ізраїльських сімей пам’ять про Праведників — не музейний експонат, а частина родинних історій, переказів, книг.
Для України це питання національної гідності: нація, де знаходилися герої, заслуговує на повагу й підтримку.
На тлі війни такі епізоди стають викликом: чи готові ми захищати минуле заради майбутнього?
Що каже міжнародне право і як реагує світ?
ЮНЕСКО офіційно визнає Бабин Яр об’єктом під посиленою охороною: будь-який воєнний вплив, навіть пошкодження, вважається порушенням міжнародного права.
І хоча для пересічного жителя це може здаватися далеким, для дипломатії — найважливіший маркер: Москва тепер несе відповідальність не лише перед Україною, а й перед усім цивілізованим людством.
Значення для наших днів: чому історія потрібна зараз
Масована атака по Києву забрала життя 15 осіб, поранила понад 150, принесла горе десяткам сімей.
Руйнування — по всьому місту, страждають школи, лікарні, житлові квартали.
Але серед усіх цих бід саме пошкодження Алеї Праведників стало символом удару не лише по Україні, а й по єврейській та світовій пам’яті.
НАновини — Новини Ізраїлю нагадує: пам’ять — це не формальність.
Це міст, який з’єднує Ізраїль та Україну сьогодні, коли потрібна підтримка, і завтра, коли прийде мир.
