- 13 Грудня, 2025
- 4:41 pm
- В світі
Під вивіскою «гуманітарної просвіти» в Росії відбувся захід під назвою «Добро без Кордонів від Донбасу до Гази і Судану». Організатори заявляли розмову про “милосердя, допомогу мирним жителям і людяність поза політикою”. Фактичний зміст форуму показав протилежне: аудиторії запропонували ідеологічний продукт, побудований на антиукраїнській та антисемітській риториці, акуратно замаскованій під гуманітарну мову.
Форум у Казані 4 грудня 2025 був оформлений як «вечір фонду» і пройшов у форматі публічних виступів заздалегідь підібраних спікерів. Вже сама концепція — «єдиний корінь трагедій від Донбасу до Гази і Судану» — стала ключовим інструментом маніпуляції. Вона дозволила зрівняти принципово різні конфлікти, стерти різницю між агресором і жертвою та зняти відповідальність з держави, що розв’язала війну проти України.
«Без політики» — тільки в анонсах
У програмі окремо заявлялася тема «Допомога без політики». На практиці політика була не просто частиною форуму — вона була його смисловим центром. Під виглядом гуманітарної розмови аудиторії нав’язували уявлення про російську агресію проти України як про «вимушений захист», а окуповані українські території називали «постраждалими регіонами Росії».
Окремим блоком була представлена «підтримка учасників СВО та їхніх сімей», названа «внутрішнім фронтом допомоги». Цей момент остаточно зруйнував ілюзію нейтральності: війна проти України була вбудована в гуманітарний наратив і легітимована мовою співчуття.
Антиукраїнська пропаганда: жертву оголошують джерелом зла
Ключовим спікером форуму став політолог Кирило Семенов, “Експерт з Близького Сходу”. Його виступ був побудований навколо тези про нібито «єдину людиноненависницьку ідеологію», що діє «від Гази до Донбасу».
Він заявив, що “трагедії в Газі, Ель-Фашері та на Донбасі” є проявами “єдиної людиноненависницької ідеології”.
“Політолог” вказав на пряму зв’язок “між методами, застосовуваними в Газі та на Донбасі”, назвавши “київський режим вірним учнем ізраїльської політики”.
Її основу політолог “бачить у цинічному поділі людства на «обраних», чиє життя має цінність, і «інших», чиї права можна порушувати”.
«Основа цієї ідеології — цинічний поділ людства на „обраних“, чиє життя має цінність і захист, і „інших“, чиї страждання можна ігнорувати, а права — порушувати. Порушувати не тільки в ім’я геополітичних інтересів, але й хибно зрозумілої „цивілізаційної місії“», — заявив Семенов.
У цій логіці Україна була представлена не як жертва вторгнення, а як активний носій «терору».
Семенов заявив:
«Київський режим, який сьогодні так завзято підтримує і виправдовує геноцид палестинців, сам є його вірним учнем. Не випадково ще до 2022 року Донбас у Києві відкрито називали „українською Газою“ і „терористичним анклавом“, чиє населення підлягало б „зачистці“
Ця цитата концентрує відразу кілька пропагандистських прийомів: демонізацію України через лексику «режиму» і «зачистки», приписування їй підтримки «геноциду», а також підміну причин війни. Російська агресія при цьому повністю виведена за дужки.
Далі Семенов стверджував, що Київ нібито переймає у Ізраїлю «цілісну стратегію», що включає «постійний військовий терор і позасудові розправи». У такій конструкції Україна перетворюється на джерело зла, а вторгнення Росії — в «необхідну реакцію».
Антисемітизм під прикриттям «антисіонізму»
Особливо жорсткий і небезпечний блок форуму був пов’язаний з Ізраїлем. У виступах він систематично зображувався як джерело універсальної «геноцидної моделі», нібито експортованої по світу.
Семенов використав формулювання:
“Їхня мета, як і в Ізраїлі — „остаточне вирішення російського питання“, тепер в Україні. Але Росія не могла дозволити здійснитися цим планам”.
Використання терміна «остаточне вирішення», безпосередньо пов’язаного з Голокостом, щодо Ізраїлю — це не просто маніпуляція, а свідоме викривлення історичної пам’яті. У такому контексті Ізраїль подається як держава, що діє в логіці нацистського знищення, а Росія — як сила, нібито перешкоджаюча цьому.
Як «докази» спікер говорив про “присутність ізраїльських радників і бойовиків в Україні”, називав конкретні імена, стверджував, що існує якась «ізраїльська команда» у складі ЗСУ. Він назвав імена Дениса Десятника, “резервіста елітного ізраїльського спецназу”, який очолив “ізраїльську команду у складі ЗСУ”, а також Григорія Пивоварова і Віктора Фрідмана.
Ні джерел, ні підтверджень представлено не було. Ці заяви носили характер конспірології і формували образ зовнішньої змови.
У фіналі Ізраїль був звинувачений у «геноциді та апартеїді» в Газі, а його дії оголошені моделлю, яка «тиражується» в інших регіонах, де це вигідно Заходу. Так складний міжнародний конфлікт був зведений до одностороннього обвинувального міфу.
«Єврей-антисіоніст» як пропагандистська ширма
Окрему роль у постановці форуму зіграло виступ Артема Кирпіченка, якого організатори представили як «нашого друга і соратника, єврея-антисіоніста». Його ідентичність використовувалася як індульгенція: мовляв, якщо подібні звинувачення звучать від «єврея», значить, вони не можуть бути антисемітськими.
Він розповідав в основному про “ізраїльських солдатів, які здійснюють військові злочини в Секторі Газа”.
Він виступав на тему «Трагедія в Газі: що кожен з нас може зробити тут і зараз?». Він закликав зібраних “діяти незалежно від національної приналежності, демонструючи істинну солідарність і співчуття людям незалежно від походження”.
Цей прийом давно відомий як інструменталізація ідентичності. Окрему людину виводять на сцену не для дискусії, а для того, щоб прикрити узагальнення і демонізацію цілого народу.
У контексті форуму цей лозунг звучав як елемент мобілізаційної пропаганди, а не як гуманітарний заклик.
Інші спікери і відсутність альтернативних голосів
Політолог Абуаркуб Мохаммед Ахмад говорив про трагедію сектора Газа. Як пишуть організатори:
“Його виступ був присвячений трагедії населення сектора Газа довжиною понад 75 років. «Ми живемо в умовах подвійної трагедії – світла і темряви», – заявив він, закликавши світову спільноту не забувати про страждання свого народу”.
При цьому, як і в інших виступах, відсутня розмова про напади ХАМАС, відповідальність збройних угруповань або складну регіональну динаміку конфлікту. Всі спікери дотримувалися однієї лінії: «подвійні стандарти Заходу», «єдиний корінь трагедій», виключення Росії з числа відповідальних сторін.
На форумі не було представників міжнародних гуманітарних організацій, правозахисників або експертів з альтернативною позицією. Це була не дискусія, а узгоджена постановка.
Обман як система
Форум «Добро без Кордонів від Донбасу до Гази і Судану» став прикладом системного обману власного населення і електорату.
— обіцяли «без лозунгів і пропаганди», але побудували захід як пропагандистський продукт;
— заявляли «допомогу без політики», але просували підтримку війни;
— говорили про милосердя, але поширювали мову ненависті;
— прикривали антисемітські конструкції «зручними» ідентичностями;
— підміняли реальність гуманітарним фасадом.
Під назвою «Добро без кордонів» аудиторії запропонували не допомогу і не просвіту, а ідеологію, де відповідальність розчиняється, агресія виправдовується, а антиукраїнські та антисемітські наративи подаються як моральна позиція.
Саме в цьому і полягає головна небезпека подібних заходів: гуманізм тут — не мета, а інструмент.
Кому це потрібно?
Подібні форуми не виникають «з гуманітарних спонукань» і не існують самі по собі. У них є цілком конкретні адресати і завдання.
По-перше, це потрібно російській пропагандистській системі.
Формат «гуманітарного вечора» дозволяє упакувати війну в м’яку, емоційно комфортну оболонку. Коли аудиторії говорять не про ракетні удари і окупацію, а про «милосердя», «страждання» і «допомогу без кордонів», у людей знижується критичне сприйняття. Війна перестає виглядати як злочин — її починають сприймати як трагедію без винних.
По-друге, це потрібно для виправдання війни проти України перед внутрішнім електоратом.
Через тезу про «єдиний корінь трагедій» Росія виводиться з ролі агресора і перетворюється на нібито вимушеного учасника глобального конфлікту. Україна в цій схемі демонізується, позбавляється суб’єктності і виставляється джерелом насильства. Це дозволяє продавати війну як «захисну» і морально допустиму.
По-третє, це потрібно для легалізації мови ненависті.
Антиукраїнська і антисемітська риторика подається не як екстремізм, а як «експертний аналіз» і «альтернативна точка зору». Коли слова «геноцид», «зачистка», «остаточне вирішення» звучать зі сцени «гуманітарного форуму», вони поступово нормалізуються. Ненависть стає допустимою, якщо вона вимовлена спокійним тоном і з академічним виразом обличчя.
По-четверте, це потрібно для перерозподілу моральної відповідальності.
Форум свідомо змішує різні конфлікти — Газу, Судан і Донбас — щоб стерти причинно-наслідкові зв’язки. В результаті у аудиторії формується відчуття, що «всі однаково винні», а значить, ніхто не винен по-справжньому. Це звільняє від необхідності ставити незручні питання про роль Росії, військові злочини і міжнародне право.
По-п’яте, це потрібно для створення керованої ідентичності.
Використання фігур на кшталт «єврея-антисіоніста», мусульманських спікерів і «героїв СВО» створює ілюзію широкої коаліції і морального консенсусу. Насправді це ретельно підібрані ролі, покликані переконати аудиторію, що мова йде не про пропаганду, а про «голос різних народів».
І нарешті, це потрібно для обману власних громадян.
Людям пропонують відчувати себе хорошими — жертвувати, співчувати, «бути на стороні добра». Але за цим почуттям стоїть підтримка війни, виправдання насильства і прийняття ідеології, яка руйнує самі поняття гуманізму і співчуття.
Саме тому такі заходи небезпечні.
Вони не просто спотворюють реальність — вони вчать суспільство звикати до брехні, вимовленої м’яким голосом і під прапором «добра».
Під вивіскою гуманізму на подібних форумах продають виправдання війни і нормалізацію ненависті. Антиукраїнська і антисемітська риторика подається як «просвіта», а брехня — як моральна позиція. Саме тому такі події важливо не ігнорувати і не «розуміти», а називати своїми іменами — що і робить незалежна журналістика НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency, фіксуючи, як під виглядом добра суспільству пропонують прийняти насильство як норму.
