- 22 Грудня, 2025
- 5:02 am
- Ізраїль
Ірена Маманрепатріантка із Житомира (Україна), стала справжньою героїнею північного Ізраїлю. Вона шиє бронежилети, ремонтує форму та допомагає солдатам, забувши про себе, незважаючи на обстріли та фінансові труднощі.
Її історію розповів Микита Аронов на ізраїльському порталі «Деталі«.
Ірена Маман – одна з п'яти репатріантів, відзначених 7 листопада нагороди за внесок у захист Ізраїлю у воєнний час. Премію вручив президент країни Іцхак Герцог. Серед нагороджених – визначні особи: вчений, хірург та організатори волонтерських ініціатив.
Докладніше про це – На честь Дня Алії Президент Ізраїлю нагородив репатріантів: внесок вихідців із України, Франції, Канади та інших країн.
Однак Ірена виділяється своїм незвичайним подвигом – вона швачка, яка безкорисливо та невпинно допомагає північним солдатам. Вона працює майже без відпочинку, зшиваючи та переробляючи обмундирування для бійців абсолютно безкоштовно. Іронія долі у тому, що замість підтримки держава лише збільшує її податкове навантаження.
Як українська швачка стала героїнею солдатів на півночі Ізраїлю
Від Житомира до Рош-Піни: шлях Ірени Маман
Ірена Маман, уродженка Житомира, приїхала до Ізраїлю 1990 року. Її шлях починався з кількох сотень доларів у кишені та відсутності підтримки, але вже тоді вона твердо знала, що її місце у цій країні. На півночі Ізраїлю, в Рош-Піні, вона швидко знайшла своє покликання: почала працювати швачкою, відкрила ательє і здобула довіру місцевих жителів.
Її доля — це історія сили та завзяття, яка сьогодні надихає сотні людей. Її сімейне життя пов'язане з Ізраїлем: троє синів служать в армії, старший на батареї «Залізного купола», середній — у спецпідрозділі. Саме від його прохання про зручну кишеню. розпочалася велика волонтерська місія Ірени.
Перші кроки: від вечірніх суконь до бронежилетів
До 7 жовтня Ірена шила вечірні сукні та займалася звичайними замовленнями. Все змінилося, коли війна зажадала її навичок. Її син, кулеметник, поскаржився, що бронежилет незручний: кишені надто малі, щоб умістити всі необхідні патрони.
Потім вони прийшли до мене всім загоном, — згадує Ірена. — Кожен мав свої запити: перешити сумку, зробити додаткові кишені для гранат або навіть розробити зручну кобуру для пістолета».
Саме це стало початком великого волонтерського проекту. Ірена шиє та допрацьовує не лише бронежилети, а й сумки для льотчиків, зимову форму для піхоти, куртки для солдатів територіальної оборони.
“Іма Маман” для солдатів
Солдати називають Ірену “іма Маман” (мама Маман). Вона допомагає всім, хто звертається по підтримку, незалежно від складності замовлення або часу доби. Незважаючи на постійні повітряні тривоги, обстріли та відсутність притулку, Ірена продовжує шити.
«Коли звучить сирена, я не перериваюсь, — зізнається вона. — Укриття поряд немає, але мама навчила мене вірити у долю».
Ірена працює практично цілодобово, найчастіше без вихідних. Її ательє в Кір'ят-Шмоні — це єдине місце, куди солдати приходять не лише за ремонтом форми, а й за чашкою кави, теплим словом та допомогою.
Боротьба із системними проблемами ЦАХАЛу
Ірена бачить системні проблеми в обмундируванні армії. За її словами, стандартні форми форми та бронежилетів погано підходять більшості солдатів.
«Я ще не зустрічала солдата, якому форма б повністю підійшла, — каже вона. — Штани надто вузькі, рукави не підходять по довжині, а розміри часто обмежені».
Солдати, які вирушають до Гази чи Лівану, нерідко набувають старої форми, яку доводиться доопрацьовувати вручну. Ірена розширює кишені, додає вставки з більш комфортних тканин та лагодить пошкоджене спорядження.
Благодійність за власний рахунок
Ірена не бере гроші з солдатів за свою роботу, але утримання ательє обходиться їй дорого.
«За час війни я витратила свої нагромадження. Заробіток йде лише на допомогу солдатам. Я навіть собі нових речей не купую», — каже Ірена.
Її прохання до Міністерства оборони щодо виділення коштів чи призначення зарплати залишилися без відповіді. Однак Ірена не сумує, адже для неї найважливіше підтримувати солдатів.
Коли війна – це справа всього життя
Життя Ірени тісно пов'язане з Кір'ят-Шмоною, містом, яке знаходиться під постійними обстрілами. Попри це вона продовжує допомагати не лише солдатам, а й місцевим жителям. Російськомовні пенсіонери часто звертаються до неї за допомогою: перевести документи, супроводити до лікарні чи навіть закрити розбиті вікна тканиною замість скла.
«Держава не справляється, соціальні служби роз'їхалися. Ми допомагаємо один одному як можемо», — каже вона.
Таблиця: внесок Ірени Маман у допомогу армії та місту
| Вид допомоги | Опис |
|---|---|
| Доробка обмундирування | Перешиває бронежилети, форму, сумки. |
| Благодійність | Купує білизну, шкарпетки, теплий одяг |
| Підтримка солдатів | Кава, чай, їжа, допомога з розміщенням |
| Допомога мешканцям міста | Ремонт вікон, супровід до поліклініки |
Висновок
Історія Ірени Маман – це приклад того, як людина може зробити неймовірне, навіть перебуваючи у складних умовах. Її зусилля відзначені премією від президента Ізраїлю, але головною нагородою для неї залишаються вдячні посмішки солдатів.
«НАновини — Новини Ізраїлю» нагадують: такі історії про взаємодопомогу та волонтерство показують, наскільки тісно пов'язані долі єврейського та українського народів. Ірена стала символом справжнього служіння, яке об'єднало її минуле в Україні та сьогодення в Ізраїлі.
Залишити коментар в Telegram – каналі НАновини ↓ — Новини Ізраїлю
