- 21 Грудня, 2025
- 11:18 am
- В світі
Триденний погром кишинівських євреїв рівно 120 років тому (6 (19)—7 (20) квітня 1903 року) справив незабутнє враження не тільки на місцеве єврейське населення, але й на весь єврейський світ.
До сьогодні пам’ять про погром не згасає, за словами посла Молдови в Ізраїлі Алекса Ройтмана, для якого день пам’яті є можливістю для його країни будувати і розвивати дружні відносини з єврейською державою.
“Імперські російські власті, в тому числі міністр внутрішніх справ-антисеміт В’ячеслав Костянтинович фон Плеве, хотіли побачити в місті погром, без їх санкції кишинівські євреї не пережили б такої руйнівної трагедії”.
«Росія і зараз намагається дестабілізувати Молдову, щоб завадити її вибору стати частиною вільного світу та її бажанню приєднатися до Європейського Союзу», — рішуче заявляє Ройтман.
“Вони ведуть проти нас війну і поширюють пропаганду, покликану сіяти ненависть і розбрат між етнічними групами, і це нагадує антисемітську пропаганду 120-річної давнини“.
Про це пише Israel Hayom.
Підбурювання в пресі
«Основних факторів, що викликали безлади, було два — отруйне підбурювання антисемітів і мовчання російських властей та їх представників у місті», — пояснює Ройтман, надягаючи кашкет історика.
Газети тих днів були переповнені пропагандою і дезінформацією про євреїв, і це вплинуло на хід подій. Найгіршим злочинцем була російськомовна антисемітська газета «Бессарабець», яку редагував Павло Крушеван, особливо завзятий антисеміт. Сторінки «Бессарабця» рясніли вигаданими історіями про «єврейські злочини» і закликами «помститися за них».
Ройтман зазначає, що загалом відносини між євреями і неєвреями в Молдові, відомій тоді як Бессарабська губернія у складі Російської імперії, були добрими.
Євреї складали майже 50 відсотків населення у великих містах, а в єврейських поселеннях люди з інших етнічних груп навіть розуміли їдиш. Але отруйне поєднання антисемітської пропаганди, частина якої походила від церкви, і бажання властей спрямувати народний гнів на їх погані умови життя проти євреїв призвели до катастрофи.
«Зверху був наказ не допускати безладів», — каже Ройтман. Його висновок заснований на дослідженнях і архівних документах та свідченнях про події під час і після погрому.
Російська армія і поліція нічого не зробили, щоб зупинити безлади, втрутившись лише після трьох днів вбивств і жорстокості. Були навіть повідомлення про те, що єпископ побачив бунтівників і благословив їх.
Розв’язані руки для шкоди євреям
«Спогади князя Уросова, призначеного після погрому губернатором Бессарабії, безсумнівно, показують, що його попередники і підлеглі сиділи склавши руки і нічого не робили для припинення насильства, і що антисемітський натовп отримав від них ясний сигнал, що протягом трьох днів у них були розв’язані руки для нападів на євреїв.
Імперські власті, в тому числі міністр внутрішніх справ-антисеміт В’ячеслав Костянтинович фон Плеве, хотіли побачити в місті погром, без їх санкції кишинівські євреї не пережили б такої руйнівної трагедії.
«Я досліджував іншу хвилю антиеврейських безладів, що прокотилася по межі осілості в 1882-1884 роках. Тоді теж атмосфера могла призвести до погромів, але армія і поліція не допустили антисемітської ненависті, яка кипіла в цьому районі. Навпаки, в 1903 році центральні власті в Росії хотіли, щоб пролилася єврейська кров, і саме це і сталося».
Повага до єврейської спадщини Молдови
Цього року Молдова буде відзначати 120-річчя трагічних подій у Кишиневі на церемонії, в якій візьмуть участь керівники держави.
Молдовські власті вшановують пам’ять євреїв, убитих під час погромів 1903 року, так само, як вони вшановують пам’ять десятків тисяч молдовських євреїв, загиблих під час Голокосту. Антисемітизм у Молдові майже повністю зник, і його місце зайняло шанобливе ставлення до євреїв і держави Ізраїль. Якщо що і псує цю ідилію, натякає молдовський посол, так це підбурювання з боку Росії.
«Росія зараз намагається дестабілізувати Молдову, щоб завадити її вибору стати частиною вільного світу та її бажанню приєднатися до Європейського Союзу», — рішуче заявляє Ройтман.
“Вони ведуть проти нас війну і поширюють пропаганду, покликану сіяти ненависть і розбрат між етнічними групами, і це нагадує антисемітську пропаганду 120-річної давнини“.
«У Молдові ми пам’ятаємо і визнаємо спадщину великих єврейських громад, які колись тут існували», — заявив посол Ройтман.
«Тепер ця спадщина також виражається в міцних зв’язках між Молдовою та Ізраїлем, і ця спадщина є мостом, який з’єднує нас і сприяє подальшому зміцненню зв’язків. Молдова була однією з перших країн, що прийняли визначення Міжнародного альянсу пам’яті жертв Голокосту (IHRA) антисемітизм. Він підтримує Ізраїль у міжнародних організаціях і працює над зміцненням дружби з єврейським народом».
Кривавий наклеп, що призвів до Кишинівського погрому
Як це було багато разів в єврейській історії, саме кривавий наклеп послужив зручним спусковим гачком для підбурювання до насильства. Після смерті двох місцевих дітей, хлопчика і дівчинки, поширилися хибні чутки про те, що вони були «вбиті євреями, щоб використовувати їх кров для приготування маци до Песаху».
Звісно, ці звинувачення були безпідставні (хлопчик був убитий членами власної родини, а дівчинка покінчила життя самогубством), але факти ніколи не заважали антисемітам роздувати полум’я ненависті. Після пасхальних молитов розгнівана юрба звернулася проти своїх єврейських сусідів.
Кишинівський погром не був першим погромом у Російській імперії, але він прославився жорстокістю погромників, які забивали жертвам цвяхи в голови, виколювали їм очі, викидали немовлят з вікон, кастрували чоловіків і ґвалтували жінок і дівчат.
Коли безлади закінчилися, були підведені похмурі підсумки: 49 євреїв були вбиті, близько шестисот поранені (з них 92 серйозно), а нападники завдали жахливих руйнувань єврейським домам і підприємствам у місті.
Інші Новини Ізраїлю та світу читайте в каналах
Nikk.Agency в Телеграмі і Фейсбуці
Кишинівський погром: 1903 року центральні власті в Росії хотіли, щоб пролилася єврейська кров, і саме це і сталося
