9 листопада 2026 року Bloomberg описав неприємний для Києва сценарій: після поразки республіканців на проміжних виборах 3 листопада Дональд Трамп політично ослаб, однак його рішення все ще можуть залишити Україну без американської розвідки, супутникового зв’язку та протиракетних перехоплювачів. Європа оплачує зброю, Україна випускає свою.
Експерт Німецького фонду Маршалла Ієн Лессер вважає, що Київ зуміє пристосуватися, але такий розрив підбадьорить Москву. Негайного військового краху при розриві з Вашингтоном не очікують. Але осінні події показали, як дорого обходиться навіть тиждень перебоїв.
Автор: Стас Шифер, НАновини
Вашингтон торгується з Москвою ще до припинення війни
5 листопада Трамп прийняв у Білому домі Кирила Дмитрієва, спеціального посланця путіна. З українською делегацією, що перебувала у Вашингтоні, він тоді не зустрівся. Президент США після розмови заговорив про «велику угоду», яка може стосуватися всієї Європи. Ні узгодженого документа, ні списку поступок поки немає. Перед переговорами України, Росії та США 10–11 листопада в Абу-Дабі Франція оголосила про участь європейців в обговоренні гарантій безпеки. Вашингтон представлятимуть Стів Уіткофф і Джаред Кушнер.
Економічна частина зближення з Москвою вже набула форми. Після розмови з путіним 9 жовтня Трамп дозволив виключення з санкцій для російського дизеля: обіцялися 300 тисяч тонн одразу, 500 тисяч у листопаді і ще мільйон згодом. Але американський закон, що забороняє імпорт російських енергоносіїв, залишається предметом спору з адміністрацією. Два танкери, спочатку йшли до США, змінили маршрут; підтверджених поставок немає. 9 листопада заступник голови МЗС Росії Олександр Панкін назвав паливну домовленість можливою основою відновлення ділових зв’язків.
Москві вигідний сам принцип: торгувати з Америкою, не припиняючи війну. Але поразка Трампа на виборах створює перешкоди і Кремлю. Демократи отримають контроль над Конгресом у січні 2027 року і зможуть вимагати розслідувань, санкцій і поставок Україні. До січня оборонні рішення залишаються передусім у руках Білого дому.
Patriot: дозвіл на продаж є, готових ракет немає
Найболючіша залежність Києва — ракети Patriot, якими збивають балістичні цілі. 30 жовтня США схвалили продаж Україні 500 перехоплювачів PAC-3 на $2,1 млрд (приблизно 6,7 млрд шекелів). Фінансують Канада, Німеччина, Норвегія та виділені Україні європейські кошти, але ракети ще належить виготовити: штатні терміни йдуть на початок 2030-х. Київ просить ракети з наявних запасів США.
Після початку війни США та Ізраїлю з Іраном попит на перехоплювачі зріс. Європейські армії самі бережуть обмежені склади. Зеленський говорив про 600 німецьких PAC-2 для поставок у 2027–2028 роках; уряд Німеччини підтвердив угоду про кілька сотень, але цифру 600 офіційно не підтвердив. Оголошений 27 жовтня польський об’єкт Lockheed Martin — центр ремонту та обслуговування PAC-3, не новий завод з випуску ракет. Обіцяне виробництво перехоплювачів в Україні поки не запущено. Радник Зеленського з радіоелектронної боротьби Сергій Бескресний говорить про глобальний дефіцит ракет.
Розвідка, Starshield і небезпека відключення зв’язку
Друга залежність — розвідувальні попередження США про запуски російських ракет, необхідні для роботи ППО. У жовтні їх передача частково переривалася; до 25 жовтня, за словами Зеленського, відновилася. Європа має супутники, але не порівнянну систему безперервного спостереження. На тлі ударів по українській енергетиці перед зимою це не технічна дрібниця: 7 листопада Україна повідомила, що змогла перехопити лише чотири з 36 випущених балістичних ракет.
Проблема супутникового зв’язку проявилася на безпілотниках. Обмеження швидкості Starshield — військової мережі SpaceX, відмінної від комерційного Starlink, — порушували зв’язок на апаратах, що рухаються швидше 160 км/год. Роботу відновили до швидкості порядку 400–420 км/год 24–25 жовтня. Хто розпорядився ввести обмеження, залишається предметом суперечливих пояснень Білого дому та Ілона Маска. Договір України на Starshield діє приблизно до середини 2027 року. Європейський проект Bromo — узгоджуване злиття космічних підрозділів Airbus, Leonardo і Thales, а не готова мережа для заміни Starlink. Українська власна супутникова інфраструктура не порівнянна з американською. Росія тим часом запустила 32 супутники «Рассвет»; за оцінкою української розвідки, вони вже дають військовим обмежені сеанси зв’язку, хоча безперервного покриття немає.
Чому ізраїльтянам варто стежити за переговорами в Абу-Дабі
Європа готується до наслідків: з 9 по 22 листопада в Польщі проходять навчання Koalicja — 2800 військовослужбовців з 11 країн: Британії, Франції, Польщі, Німеччини, Туреччини, Іспанії, Швеції, Бельгії, Естонії, Литви та Нідерландів. Майбутня багатонаціональна сила призначена для підтримки української армії після припинення боїв, а не негайного входу в Україну. Польський прем’єр Дональд Туск підкреслює: навчання не означають швидкого перемир’я. Москва вимагає територіальних поступок і обмежень для української армії; Київ відкидає примусовий нейтралітет і скорочення військ; територіальні питання, каже Зеленський, можуть обговорюватися тільки лідерами держав.
Ізраїльтянам знайома ціна американської протиракетної підтримки, хоча «Хец», «Праща Давида» і «Залізний купол» вирішують різні завдання, а PAC-3 — не універсальний боєприпас для всіх цих систем. У США є і власні комплекси THAAD і корабельні перехоплювачі, застосовувані при захисті Ізраїлю від Ірану. Експерт RUSI Емілі Ферріс, що працює в Хайфському університеті, допускає, що Вашингтон може виправдовувати скорочення допомоги Україні потребами війни з Іраном або ізраїльської ППО. Йдеться про бюджетні та виробничі пріоритети, а не прямий спір Києва та Єрусалима.
НАновини раніше розбирали повідомлення про ізраїльські супутникові термінали HiSKY на українських дронах: їх технічні можливості підтверджені, застосування саме українською армією — ні. Альтернативи шукають, але швидко замінити Starshield неможливо. А якщо США послаблять санкції проти Росії без припинення війни, вигоду отримає партнер Ірану — держави, з якою Ізраїль продовжує військове протистояння. Остаточної «великої угоди» немає, але перші рішення, за які Україні доводиться розплачуватися, вже є.